Ухвала

від 08.07.2014 по справі 826/17262/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа: № 826/17262/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Культсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Культсервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Культсервіс» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0003562270.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 20 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Культсервіс» ( далі - ТОВ «Культсервіс» ) є юридичною особою та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Індастріал Проджектс» і ТОВ «Альтаріон» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 29.03.2013 року № 172/1-22-70-24590383.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «Культсервіс» вимог податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 33 629,04 грн. у ході здійснення господарської діяльності між позивачем і ТОВ «Альтаріон» в 2011 році.

На підставі та на виконання акту перевірки від 29.03.2013 року № 172/1-22-70-24590383 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0003562270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 33 629,04 грн. - за основним платежем та на 5,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, з первинної документації, складеної у ході здійснення господарської діяльності між ТОВ «Культсервіс» і ТОВ «Альтаріон» на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2011 року № 20207, а саме: видаткових та податкових накладних, не вбачається товарність спірних фінансово-господарських операцій, оскільки вказані податкові накладні підписані директором ТОВ «Альтаріон» - ОСОБА_2, який заперечує свою участь у діяльності даного товариства, що встановлено у вироку Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 року у справі № 1-610/12, що набрав законної сили, та яким зазначену особу визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

При цьому, колегія суддів дотримується позиції, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правовий підхід міститься в рішенні Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, яке у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у вказаному вище вироку суду також встановлено фіктивність господарської діяльності ТОВ «Альтаріон» у період з 06.12.2010 року по 11.08.2011 року, тобто саме тоді, коли виникли спірні правовідносини між позивачем і зазначеним контрагентом.

При цьому, наведені фактичні обставини справи, у силу приписів ч. 1 ст. 72 КАС України, мають преюдиційне значення.

Більш того, судова колегія також звертає увагу на те, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані на вимогу апеляційного суду не було надано жодних банківських та бухгалтерських документів, які б підтверджували рух коштів за договором купівлі-продажу від 02.02.2011 року № 20207, укладеним між ТОВ «Культсервіс» і ТОВ «Альтаріон», як і не було доведено транспортування товарів, придбаних позивачем у даного контрагента за вказаним договором. Надані ТОВ «Культсервіс» до апеляційного суду платіжні доручення не містять печатки банку, яким було проведено розрахункові операції та, відповідно, не відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 2.4 Положення № 88, а тому не можуть вважатися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України.

Доводи апелянта про те, що вирок Печерського районного суду м. Києва, яким ОСОБА_2 було засуджено за ч. 1 ст. 205 КК України, був винесений лише 10.12.2012 року, а спірні правовідносини мали місце у 2011 році, судова колегія вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що повністю спростовуються викладеною аргументацією, оскільки, як відзначалося вище, у даному вироку судом надано оцінку саме тим фактичним обставинам справи, що мають значення для вирішення даного адміністративного спору.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0003562270 та відсутності правових підстав для його скасування і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Культсервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Культсервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 11.07.2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.