Постанова

від 17.07.2014 по справі 904/913/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2014 року Справа № 904/913/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників:

позивача: Копнінський-Петриченко О.В.- предст., дов.№11/02-14 від 11.02.2014 року

відповідача: Абрамов Д.В.- предст., дов.№4/10-629 від 06.12.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014р. у справі № 904/913/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАВТОМАТИКА» (м. Дніпропетровськ)

до: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

про: визнання поновленим терміну дії договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2014 року (підписано 22.04.2014р.) у справі №904/913/14 (суддя Мартинюк С.В.) задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАВТОМАТИКА» (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) про визнання поновленим терміну дії договору оренди землі від 12.12.2008р. зареєстрованого 05.02.2009р. в ДМВ ДРФ ДП «Центр ДЗК» за №040910400130 та визнання укладеною додаткової угоди до договору. З відповідача на користь позивача стягнуто 2436,00 грн. судового збору.

Відповідач - Дніпропетровська міська рада, не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області подав, апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначене рішення місцевого господарського суду. Скаржник вважає, що суд захистив права позивача з порушенням, визначених в ст. 152 Земельного кодексу України та в ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту прав. В порушення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач не звертався до Дніпропетровської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди землі. Лист, на який послався суд, як на підставу для застосування положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не містив наміру позивача на прийняття Орендодавцем рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки. Судом порушено виключну компетенцію міської ради на розпорядження землями територіальної громади міста, передбачену п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідач вказав, що відповідного рішення на поновлення спірного договору оренди не приймав, поновлення договору оренди землі, дія якого припинилась, чинним законодавством України не передбачено. Крім того, на думку міської ради позивач всупереч вимогам ст.ст. 116, 125, 126, 212 Земельного кодексу України і ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України самовільно займає земельну ділянку, використовує її без достатньої правової підстави та за відсутності правовстановлюючих документів.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАВТОМАТИКА» відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні вказав, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві України. Суд в межах наданих йому повноважень прийняв правомірне рішення і підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між сторонами у справі 12.12.2008р. на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 16.10.2008р. №80/37 був укладений договір оренди землі. За умовами договору, Орендодавець (Дніпропетровська міська рада) передала, а Орендар (товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАВТОМАТИКА») прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою по Запорізькому шосе, 30-А (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:242:0008 (п.1.1.)

Відповідно до п. 2.1. договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,1820 га.

Пунктами 3.1 і 3.2. договору встановлено, що договір укладено на п'ять років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

Договір посвідчений 12.12.2008р. ОСОБА_3, нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №5122.

Укладений договір зареєстрований 05.02.2009р. в ДМВ ДРФ ДП «Центр ДЗК» за №040910400130.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-ХІV (зі змінами і доповненнями), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до норм ч. 1 і ч. 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

В силу вимог ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на дату укладення та реєстрації договору), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, враховуючи умови договору від 12.12.200 р. та норми чинного законодавства, строк дії спірного договору закінчився 12.12.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ПРОМАВТОМАТИКА» листом від 05.08.2013р. за №05/08 звернулося до голови Дніпропетровської міської ради з клопотанням про продовження строку дії даного договору (а.с. 81).

Дніпропетровська міська рада листом №7/8-1101 від 14.08.2013р. повідомила товариство про необхідність додати до листа про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди. Міська рада попередила, що «у разі невиконання умов, викладених у Законі України «Про оренду землі», підготовка додаткової угоди до договору оренди землі щодо поновлення договору оренди землі неможлива. В цьому випадку застосовується порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, згідно із ст. 123 Земельного кодексу України.» (а.с.82)

Слід зазначити, що міська рада оцінила попередній лист товариства як клопотання саме про поновлення договору оренди землі.

В межах встановленого договором і чинним законодавством строку ТОВ «ПРОМАВТОМАТИКА» 02.09.2013р. листом №02/09-1 повторно звернулась до міської ради з клопотанням підготувати рішення щодо поновлення строку дії договору оренди землі від 12.12.2008р., додавши до клопотання проект додаткової угоди до договору.

Зазначене клопотання було отримано Дніпропетровською міською радою 03.09.2013р., що підтверджується штемпелем (а.с. 83-85).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на дату виникнення права на поновлення договору і чинної і на цей час), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Положеннями п. 2.17. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. №6 (зі змінами і доповненнями) встановлено, що господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Встановлені Законом документи у встановлений строк були направлені на адресу відповідача і це підтверджується матеріалами справи, натомість відповіді на клопотання позивача від 02.09.2013р. міською радою надано не було.

На день розгляду справи в апеляційному господарському суді запропонований позивачем до укладення проект додаткової угоди відповідачем не розглянуто, заперечень щодо його змісту не надано. Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладання між сторонами додаткової угоди до зазначеного правочину є лише документальним оформленням цього факту, яке з огляду на наведене законодавство не потребує прийняття відповідного рішення відповідачем. До того ж умови наданої додаткової угоди зводяться виключно до продовження дії спірного договору на тих самих умовах.

Як вбачається із матеріалів справи позивач продовжує користуватися земельною ділянкою за договором оренди землі (акт приймання-передачі відповідно до п. 7.8. Договору або інші документи, які б свідчили про передачу земельної ділянки орендодавцю не надані). Ці обставини не заперечує також і відповідач у справі.

Крім того, судом апеляційної інстанції вважає, що не може бути підставою для скасування рішення господарського суду і позиція скаржника щодо порушенням, визначених в ст. 152 Земельного кодексу України та в ст. 16 Цивільного кодексу України - способів захисту прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом визначені в ч. 2.ст. 16 ЦК України, а ст. 152 Земельного кодексу України містить способи захисту порушених права землекористувачів. Наведені статті як вказує скаржник не містять такого способу захисту як визнання поновленим договору та укладеною угоди, натомість провівши аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України Верховний Суд України в листі від 01.04.2014р.

Верховний Суд України в своєму листі від 01.04.2014р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» вказав: «вимоги ст. 16 ЦК і ст. 4 ЦПК стосовно того, що зазначені права та інтереси можуть захищатися лише способами, передбаченими законом або договором, призводять до відмови в захисті цих прав та інтересів у правовідносинах, для яких законом або договором не встановлено спосіб їх захисту.

Положення цих статей не узгоджуються зі ст. ст. 55, 124 Конституції України, норми яких поширюються на всі без винятку правовідносини, що виникають у державі, загальними принципами ст. 3 ЦК про право звернення до суду за захистом і не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України. За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відтак не можна погодитися з практикою судів, які відмовляють у позові у зв'язку з тим, що позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту, не встановлений законом або договором для захисту права чи інтересу, що порушене, невизнане або оспорюється. У таких випадках слід виходити із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.»

Такий підхід до застосування судами положень ст. 16 ЦК знайшов своє втілення в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі N 6-20цс11.

Статтею 111 28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, при прийнятті рішення господарським судом Дніпропетровської області правильно були оцінені подані сторонами докази, повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та дотримано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2014 року у справі №904/913/14 залишити без зміни .

(постанова виготовлена у повному обсязі 21.07.2014 року)

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М. Бахмат

І.М. Кощеєв