Постанова

від 28.05.2014 по справі 804/3569/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 р. Справа № 804/3569/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріМединській А.О. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Карпової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000901703 від 21.02.2014р. винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 121164,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 60582,27 грн.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що за результатами позапланової перевірки ФОП ОСОБА_5 відповідачем складено Акт перевірки №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р., яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 121164,56грн. Правочин між позивачем та контрагентом ТОВ «Держтранссервіс» відповідають вимогам чинного законодавства, при його укладенні сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, правочин сторонами було виконано, грошові кошти сплачено, що підтверджується наданими позивачем первинними документами. Посилання відповідача на Акт від 02 серпня 2013 року № 28/08-31-22/33248404 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Держтранссервіс», позивач вважає безпідставним, адже податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Крім того, на час укладання договору і під час виконання зобов'язань, позивач та ТОВ «Держтранссервіс» були належним чином зареєстрованими та були платниками ПДВ. Таким чином, висновки акту перевірки, щодо безпідставності сформування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відповідно є протиправними, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що перевіркою встановлено, відсутність об'єктів оподаткування операцій з придбання товарів (послуг) у постачальника ТОВ «Держтранссервіс» з продажу цих товарів (послуг), покупцям, які підпадають під визначення ст.185, ст.190 Податкового кодексу України та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість в розмірі 121164,56грн. Під час перевірки позивача було використано Акт ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя №28/08-31-22/33248404 від 02.08.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Держтранссервіс». Формування податкового кредиту за рахунок фінансово-господарської діяльності з зазначеним суб'єктом господарювання є неправомірним та таким, що порушує податкове законодавство. Таким чином, дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в Акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у позові з підстав зазначених у запереченнях.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_8 ОСОБА_5 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 18.11.2002р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку у відповідача як платник податків, що підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_9 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.04.2005р.

Судом встановлено, що в період з 27 січня 2014 року по 31 січня 2014 року, відповідно до наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.01.14р. №35, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Держтранссервіс» (код за ЄДРПОУ 33248404) за період: травень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, за результатами якої складено Акт №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р.

Відповідно до вказаного Акту перевірки, перевірка проведена з урахуванням Акту ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя №28/08-31-22/33248404 від 02 серпня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Держтранссервіс» код за ЄДРПОУ 33248404 з контрагентами (постачальниками та покупцями) за період з 01.07.2010 року по 02.08.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 02.08.2013 року».

Згідно висновків Акту перевірки позивача №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р., позаплановою невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення:

1. Відсутність об'єктів оподаткування операцій з придбання товарів (послуг) у постачальника ТОВ «Держтранссервіс» з продажу цих товарів (послуг), покупцям, які підпадають під визначення ст.185, ст.190 Податкового кодексу України та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України чим занижено податок на додану вартість в розмірі 121164,56грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р., ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області листом №2872/10/04-65-02-03 від 18.10.13р. повідомила позивача, що донарахований податок на додану вартість за результатами перевірки залишається без змін.

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення «Р» за № 0000901703 від 21.02.2014р., яким ФОП ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем на суму 121164,54грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 60582,27грн., на загальну суму 181746,81грн.

Судом також встановлено, що 01 січня 2012 року між ФОП ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Держтранссервіс» укладено договір «Купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/01-12», відповідно до умов якого (п.1.1.) Продавець приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність нафтопродукти (Товар), а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.

В рамках даного Договору позивачем в період травня - жовтня 2013 року було придбано дизпаливо у наступних об'ємах:

7301 літрів на суму 75200,30 грн. за видатковою накладною № РН-0000085 від 25.05.2012 року;

1212 літрів на суму 12241,20 грн. за видатковою накладною № РН-0000094 від 31.05.2012 року;

8167 літрів на суму 79307,20 грн. за видатковою накладною № РН-0000144 від 26.07.2012 року;

5465 літрів на суму 53010,50 грн. за видатковою накладною № РН-0000174 від 30.08.2012 року;

5465 літрів на суму 53010,50 грн. за видатковою накладною № РН-0000175 від 31.08.2012 року;

5147 літрів на суму 52579,40 грн. за видатковою накладною № РН-0000199 від 28.09.2012 року;

4570 літрів на суму 47985 грн. за видатковою накладною № РН-0000200 від 26.09.2012 року;

6041 літрів на суму 58597,70 грн. за видатковою накладною № РН-0000198 від 27.09.2012 року;

4651 літрів на суму 48835,50 грн. за видатковою накладною № РН-0000220 від 25.10.2012 року;

4651 літрів на суму 49765,70 грн. за видатковою накладною № РН-0000175 від 29.10.2012 року;

4651 літрів на суму 49765,70 грн. за видатковою накладною № РН-0000239 від 30.10.2012 року;

2698 літрів на суму 28868,60 грн. за видатковою накладною № РН-0000240 від 31.10.2012 року.

Копії вищевказаних видаткових накладних наявні в матеріалах справи.

В рамках даних правовідносин товариством з обмеженою відповідальністю «Держтранссервіс» виписано наступні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи: № 58 від 25 травня 2012 року, № 78 від 31 травня 2012 року, № 78 від 27 червня 2012 року, № 17 від 26 липня 2012 року, № 14 від 30 вересня 2012 року, № 15 від 31 серпня 2012 року, № 23 від 26 вересня 2012 року, № 21 від 27 вересня 2012 року, № 22 від 28 вересня 2012 року, № 14 від 25 жовтня 2012 року, № 31 від 29 жовтня 2012 року, № 32 від 30 жовтня 2012 року, № 33 від 31 жовтня 2012 року, які в подальшому позивачем відображено у власній податковій звітності.

В подальшому позивачем вищевказані податкові накладні внесено до реєстру виписаних та отриманих податкових накладних, що є додатком до декларації з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2012 року.

Оплату позивачем проведено на підставі наступних платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи: № 2 від 26 квітня 2012 року на суму 18002,60 грн., № 1 від 27 квітня 2012 року на суму 33423,50 грн., № 3 від 31 травня 2012 року на суму 87441,50 грн., № 1 від 03 серпня 2012 року на суму 79307,20 грн., № 1 від 05 вересня 2012 року на суму 53010,50 грн., № 1 від 24 вересня 2012 року на суму 53010,50 грн., № від 04 жовтня 2012 року на суму 87400 грн., № 1 від 30 жовтня 2012 року на суму 71762,10 грн., № 2 від 07 листопада 2012 року на суму 20300 грн., № 1 від 09 листопада 2012 року на суму 28535,50 грн., № 1 від 10 грудня 2012 року на суму 35000 грн., № 1 від 12 грудня 2012 року на суму 93400 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 є власником вантажного автотранспорту, а саме: Краз 256Б1, д/н НОМЕР_3, Краз 256Б1, д/н НОМЕР_4, Краз 258, д/н НОМЕР_10, Краз 258, д/н НОМЕР_5, МАЗ 5516, д/н НОМЕР_11, МАЗ 5516, д/н НОМЕР_6, Краз 256Б1, д/н НОМЕР_12, Краз 256Б, д/н НОМЕР_7, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу на вказані автомобілі, копії яких наявні в матеріалах справи.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що з моменту вступу у правовідносини з ТОВ «Держтранссервіс» він приймав безпосередню участь у складанні первинно-бухгалтерської документації за результатами придбання паливно-мастильних матеріалів. Придбане пальне використовувалося як розхідний матеріал при здійсненні власно господарської діяльності, а саме експлуатації належного йому вантажного транспорту. Окрім іншого, свідок пояснив, що правовідносини з ТОВ «Держтранссервіс» засновані на договорі «Купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/01-12» від 01 січня 2012 року носять триваючий характер, зауважень у податкового органу щодо реальності придбання ТМЦ у інші податкові періоди від даного контрагента - не виникло.

Згідно Договору відповідального зберігання майна від 20.02.2008р. укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_5 (Поклажодавець) та ТОВ «Дніпробетон» (Зберігач) предметом якого є: Зберігач зобов'язується зберігати майно, передане йому Поклажодавцем, та повернути це майно в схоронності. Поклажодавець передає на зберігання за цим договором наступне майно: автомобілі КРАЗ у кількості 4 (чотири) одиниці (п.1.2 Договору).

Між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладені трудові договори від 29.09.2010, 15.11.2012, 15.11.2012, 15.11.2012,, копії яких наявні в матеріалах справи, про прийняття останніх на роботу водія вантажних перевезень.

Згідно Довідки ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська №8/171/НОМЕР_1 від 04.10.2012р. «Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_5 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Держтранссервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.12 по 30.04.12», зустрічною звіркою ФОП ОСОБА_5 не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ «Держтранссервіс», яке мало правові відносини з платником податків. Зустрічною звіркою ФОП ОСОБА_5 встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Держтранссервіс», яке мало правові відносини з платником податків. Зустрічною звіркою ФОП ОСОБА_5 документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій імпортованих товарів у квітні 2012р.

Відповідно до Акту №1943/171/НОМЕР_1 від 26.11.2012р. «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування, утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.», було встановлено порушення, зокрема, п.п.168 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 з урахуванням п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 2768,05грн. На підставі вказаного Акту перевірки позивача, відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000911701 від 07.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3970,07грн.

Згідно платіжного доручення №2 від 10.12.2012р. позивачем сплачено грошові зобов'язання у сумі 4113,69грн., призначення платежу - податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до Акту №792/171/НОМЕР_1 від 16.04.2013р. «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.», було встановлено порушення, зокрема, ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 30480грн.; п.п.168 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 з урахуванням п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, що призвело до неперерахування податку з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 8100грн.

Згідно платіжних доручень від 05.06.2013р. №3, №4 позивачем сплачено грошові зобов'язання у сумі 11821грн. та 38100грн., призначення платежу - згідно рішень від 29.04.2013р.

Судом також досліджені надані позивачем докази: подорожні листи з талонами замовника та акти виконаних робіт з виконання робіт по вивезенню побутового сміття в рамках правовідносин із замовниками ТОВ «Екологія Україна», ТОВ «Торонадо-Л.Т. Сервіс», ТОВ «Грінко-Дніпро», ТОВ «Центр».

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Ст.78 Податкового кодексу України регламентує порядок проведення документальних позапланових перевірок п.78.1 якої передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п.78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналогічні норми містить п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України яким передбачено, що документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

П.198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст..201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченим пунктом 201.11 ст.201 цього кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, тощо.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки позивача Акт №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р. перевіркою встановлено порушення: 1. Відсутність об'єктів оподаткування операцій з придбання товарів (послуг) у постачальника ТОВ «Держтранссервіс» з продажу цих товарів (послуг), покупцям, які підпадають під визначення ст.185, ст.190 Податкового кодексу України та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України чим занижено податок на додану вартість в розмірі 121164,56грн.

Проте судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Держтранссервіс», що підтверджується дослідженими у судовому засіданні належним чином оформленими доказами, а саме: договір «купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/01-12» від 01 січня 2012 року.

В рамках даного Договору позивачем в період травня - жовтня 2013 року було придбано дизпаливо у наступних об'ємах: 7301 літрів на суму 75200,30 грн., 1212 літрів на суму 12241,20 грн., 8167 літрів на суму 79307,20 грн., 5465 літрів на суму 53010,50 грн., 5465 літрів на суму 53010,50 грн., 5147 літрів на суму 52579,40 грн., 4570 літрів на суму 47985 грн., 6041 літрів на суму 58597,70 грн., 4651 літрів на суму 48835,50 грн., 4651 літрів на суму 49765,70 грн., 4651 літрів на суму 49765,70 грн., 2698 літрів на суму 28868,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи: № РН-0000085 від 25.05.2012 року; № РН-0000094 від 31.05.2012 року; № РН-0000144 від 26.07.2012 року; № РН-0000174 від 30.08.2012 року; № РН-0000175 від 31.08.2012 року; № РН-0000199 від 28.09.2012 року; № РН-0000200 від 26.09.2012 року; № РН-0000198 від 27.09.2012 року; № РН-0000220 від 25.10.2012 року; № РН-0000175 від 29.10.2012 року; № РН-0000239 від 30.10.2012 року; № РН-0000240 від 31.10.2012 року.

В рамках даних правовідносин товариством з обмеженою відповідальністю «Держтранссервіс» виписано наступні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи: № 58 від 25 травня 2012 року, № 78 від 31 травня 2012 року, № 78 від 27 червня 2012 року, № 17 від 26 липня 2012 року, № 14 від 30 вересня 2012 року, № 15 від 31 серпня 2012 року, № 23 від 26 вересня 2012 року, № 21 від 27 вересня 2012 року, № 22 від 28 вересня 2012 року, № 14 від 25 жовтня 2012 року, № 31 від 29 жовтня 2012 року, № 32 від 30 жовтня 2012 року, № 33 від 31 жовтня 2012 року, які в подальшому позивачем відображено у власній податковій звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, оплату позивачем проведено на підставі наступних платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи: № 2 від 26 квітня 2012 року на суму 18002,60 грн., № 1 від 27 квітня 2012 року на суму 33423,50 грн., № 3 від 31 травня 2012 року на суму 87441,50 грн., № 1 від 03 серпня 2012 року на суму 79307,20 грн., № 1 від 05 вересня 2012 року на суму 53010,50 грн., № 1 від 24 вересня 2012 року на суму 53010,50 грн., № від 04 жовтня 2012 року на суму 87400 грн., № 1 від 30 жовтня 2012 року на суму 71762,10 грн., № 2 від 07 листопада 2012 року на суму 20300 грн., № 1 від 09 листопада 2012 року на суму 28535,50 грн., № 1 від 10 грудня 2012 року на суму 35000 грн., № 1 від 12 грудня 2012 року на суму 93400 грн.

Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 є власником вантажного автотранспорту, а саме: Краз 256Б1, д/н НОМЕР_3, Краз 256Б1, д/н НОМЕР_4, Краз 258, д/н НОМЕР_10, Краз 258, д/н НОМЕР_5, МАЗ 5516, д/н НОМЕР_11, МАЗ 5516, д/н НОМЕР_6, Краз 256Б1, д/н НОМЕР_12, Краз 256Б, д/н НОМЕР_7, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу на вказані автомобілі, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином фізична, технічна та технологічна можливості до вчинення дій, що становлять зміст спірних господарських операцій за вказаним договором, та наявність господарської мети, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

Також, судом досліджено подорожні листи з талонами замовника та акти виконаних робіт з виконання робіт по вивезенню побутового сміття в рамках правовідносин із замовниками ТОВ «Екологія Україна», ТОВ «Торонадо-Л.Т. Сервіс», ТОВ «Грінко-Дніпро», ТОВ «Центр».

Щодо посилань відповідача на акт перевірки ДПІ у Хортинському районі м. Запоріжжя № 28/08-31-22/33248404 від 02 серпня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Держтранссервіс»», суд зазначає наступне.

Перевірка контрагента позивача - ТОВ «Держтранссервіс» була проведена податковою інспекцією, за відсутності первинних документів, у зв'язку з чим, висновки у Акті перевірки позивача ФОП ОСОБА_5 Акт №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р. обґрунтовані посиланням на акт перевірки ТОВ «Держтранссервіс», без дослідження первинних документів платника податків.

При винесенні рішення судом враховано, що як на час укладення договору № 01/01-12 від 01 січня 2012 року, так і під час виконання зобов'язань, позивач та його контрагент ТОВ «Держтранссервіс» були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Установчі документи контрагента позивача та його власні документи, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, не визнані в установленому порядку недійсними. Зазначене відповідачем у судовому засіданні не заперечувалось.

Фактичне виконання господарських відносин з ТОВ «Держтранссервіс» оформлено первинними документам які наявні в матеріалах справи. Первинні документи - видаткові накладні, податкові накладні, якими оформлені господарські операції складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Контрагентом ФОП ОСОБА_5 - ТОВ «Держтранссервіс» при оформленні податкових накладних на поставку товарів та послуг дотримано всіх встановлених Податковим кодексом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою, порушень щодо їх оформлення перевіркою не встановлено, зауваження з боку представника відповідача щодо форм та змісту вказаних документів відсутні.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Тобто доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р. та запереченнях не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач повністю виконав свої зобов'язання перед його контрагентом, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував показники податкової звітності відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000901703 від 21.02.2014р. винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова