Ухвала

від 19.02.2015 по справі 804/3569/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2015 рокусправа № 804/3569/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Іванова С.М. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000901703 від 21.02.2014р. винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що є в наявності всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції, та в задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на наявності виявлених перевіркою порушень податкового законодавства. Вважає, що контрагент позивача - Товариство «Держтранссервіс» здійснювало діяльність спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Неможливість проведення зустрічної звірки Товариства «Держтранссервіс» з його контрагентами свідчить про відсутність об'єктів оподаткування операцій з придбання товарів.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що вважає рішення суду першої інсьанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що посилання податкового органу в акті перевірки на інший Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства «Держтранссервіс» є безпідставним, адже податковим законодавством не передбачено право податкового органу при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність правопорушень з боку першого.

В судове засідання представник податкового органу не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача заперечення проти апеляційної скарги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним в письмових запереченнях (викладено вище).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27 січня 2014 року по 31 січня 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ "Держтранссервіс" за період: травень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року. За результатами перевірки складено Акт №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р. Перевірка проведена з урахуванням Акту ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя №28/08-31-22/33248404 від 02 серпня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Держтранссервіс" з контрагентами (постачальниками та покупцями) за період з 01.07.2010 року по 02.08.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 02.08.2013 року".

Згідно висновків Акту перевірки позивача №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р., позаплановою невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення:

1. Відсутність об'єктів оподаткування операцій з придбання товарів (послуг) у постачальника ТОВ "Держтранссервіс" з продажу цих товарів (послуг), покупцям, які підпадають під визначення ст.185, ст.190 ПКУ та ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України чим занижено податок на додану вартість в розмірі 121164,56грн.

На підставі Акта перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення "Р" за № 0000901703 від 21.02.2014р., яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем на суму 121164,54грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 60582,27грн., на загальну суму 181746,81грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В порядку ст. 198 (п.198.3) Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених ст.. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язую з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно матеріалів справи 01 січня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ "Держтранссервіс" (Продавець) укладено договір "Купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/01-12". Відповідно до умов договору (п.1.1.) Продавець приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність нафтопродукти (Товар), а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар. В рамках цього Договору позивачем в період травня - жовтня 2013 року було придбано дизпаливо, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи. Товариством "Держтранссервіс" виписано податкові накладні, які в подальшому позивачем внесено до реєстру виписаних та отриманих податкових накладних. Оплату позивачем проведено на підставі платіжних доручень. ФОП ОСОБА_2 є власником вантажного автотранспорту, а саме: Краз 256Б1, д/н НОМЕР_3, Краз 256Б1, д/н НОМЕР_4, Краз 258, д/н НОМЕР_8, Краз 258, д/н НОМЕР_5, МАЗ 5516, д/н НОМЕР_9, МАЗ 5516, д/н НОМЕР_6, Краз 256Б1, д/н НОМЕР_10, Краз 256Б, д/н НОМЕР_7. Придбане пальне використовувалося як розхідний матеріал при здійсненні власної господарської діяльності, а саме експлуатації належного позивачу вантажного транспорту. Правовідносини позивача з ТОВ "Держтранссервіс" засновані на договорі "Купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/01-12" від 01 січня 2012 року носять триваючий характер, зауважень у податкового органу щодо реальності придбання ТМЦ у інші податкові періоди від даного контрагента - не виникло.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно Договору відповідального зберігання майна від 20.02.2008р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 (Поклажодавець) та ТОВ "Дніпробетон" (Зберігач) Зберігач зобов'язується зберігати майно, передане йому Поклажодавцем та повернути це майно в схоронності. Поклажодавець передає на зберігання за цим договором наступне майно: автомобілі КРАЗ у кількості 4 (чотири) одиниці (п.1.2 Договору).

Між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладені трудові договори від 29.09.2010, 15.11.2012, 15.11.2012, 15.11.2012 про прийняття осіб на роботу водія вантажних перевезень.

Згідно Довідки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська №8/171/НОМЕР_1 від 04.10.2012р. "Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Держтранссервіс" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.12 по 30.04.12", зустрічною звіркою ФОП ОСОБА_2 не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ "Держтранссервіс", яке мало правові відносини з позивачем. Зустрічною звіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ "Держтранссервіс", яке мало правові відносини з позивачем.

Зазначене дає підстави дійти висновку, що зустрічною звіркою ФОП ОСОБА_2 документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій імпортованих товарів у квітні 2012р.

Згідно платіжного доручення №2 від 10.12.2012р. позивачем сплачено грошові зобов'язання у сумі 4113,69грн., призначення платежу - податок на доходи фізичних осіб. Згідно платіжних доручень від 05.06.2013р. №3, №4 позивачем сплачено грошові зобов'язання у сумі 11821грн. та 38100грн., призначення платежу - згідно рішень від 29.04.2013р. Судом першої інстанції досліджені подорожні листи з талонами замовника та акти виконаних робіт з виконання робіт по вивезенню побутового сміття в рамках правовідносин із замовниками ТОВ "Екологія Україна", ТОВ "Торонадо-Л.Т. Сервіс", ТОВ "Грінко-Дніпро", ТОВ "Центр".

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Первинні документи, що наявні в матеріалах справи, підтверджують здійснення господарських відносин та підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що спростовує позицію відповідача про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом.

Надані первинні документи відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (ч. 2 статті 9) мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб) отже ці первинні документи є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Доказів порушень відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

При оформленні податкових накладних дотримані вимоги ст. 201 ПКУ. Податкова накладна як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності; податкова накладна має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, тощо.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Дослідження подорожних листів з талонами замовника та акти виконаних робіт з виконання робіт по вивезенню побутового сміття в рамках правовідносин із замовниками ТОВ "Екологія Україна", ТОВ "Торонадо-Л.Т. Сервіс", ТОВ "Грінко-Дніпро", ТОВ "Центр" дають підстави дійти висновку про реальність вчинення господарських операцій.

Згідно матеріалів справи перевірка контрагента позивача - ТОВ "Держтранссервіс" проведена податковою інспекцією, за відсутності первинних документів, у зв'язку з чим, висновки у Акті перевірки позивача ФОП ОСОБА_2 Акт №322/173/НОМЕР_1 від 06.02.2014р. обґрунтовані посиланням на акт перевірки ТОВ "Держтранссервіс", без дослідження первинних документів платника податків.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції аналізуючи обставини справи та норми ст. 198 ПКУ (п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6), прийшов до правильного висновку, що позивач має право на відображення господарських операцій у податковому обліку. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів/послуг сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності / або подальшій реалізації.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Натомість Суд не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Л.П. Туркіна