Постанова

від 16.07.2014 по справі 908/3683/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 908/3683/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Південькабель-Пром" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 квітня 2014 року у справі № 908/3683/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Строймаркет" до товариства з обмеженою відповідальністю "Південькабель-Пром" про визнання недійсним договору, -

Встановив:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Строймаркет" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Південькабель-Пром" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24 грудня 2007 року, укладеного відповідачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Форум-Комплекс", посилаючись на відсутність у нього невиконаних зобов'язань та безпідставне укладення договору з мотивів шахрайства чи під впливом помилки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23 квітня 2014 року рішення місцевого суду скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 24 грудня 2007 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача 609 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

К відзиві на касаційну скаргу та доповненнях до нього позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16 липня 2014 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 24 грудня 2007 року товариством з обмеженою відповідальністю "Форум-Комплекс", в якості первісного кредитора, і відповідачем, в якості нового кредитора, укладено договір відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право витребування боргу у боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Строймаркет", який полягає в поверненні безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 703779,40 грн., які були перераховані позивачу платіжними дорученнями № 878 від 12 березня 2007 року та № 635 від 22 листопада 2006 року, проте, договори, що були зазначені в цих платіжних дорученнях в графі "призначення платежу", так і не були підписані сторонами. Компенсація за відступлене право вимоги складає 30000 грн.

Заперечуючи проти укладеного договору, позивач послався на те, що грошові кошти в розмірі 703779,40 грн. отримані ним за виконання договорів доручення № 11/С від 15 листопада 2006 року та № 21 від 16 лютого 2007 року, укладених між ним і товариством з обмеженою відповідальністю "Форум-Комплекс", умови яких виконані позивачем в повному обсязі, а тому, спірні грошові кошти отримані ним не безпідставно. При цьому, в обґрунтування своїх вимог позивач послався на ст.ст. 229-233 Цивільного кодексу України, вважаючи, що спірний договір укладений з мотивів шахрайства чи під впливом помилки.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, виходячи з аналізу зазначених норм матеріального права, а також, враховуючи положення ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ст.ст. 509, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, встановивши, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, а підстави, з якими закон пов'язує недійсність правочину, відсутні, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції рішення місцевого суду скасував, а позов - задовольнив, визнавши оспорюваний договір недійсним на тій підставі, що він не відповідає умовам ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, оскільки набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави не є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про необхідність задоволення позову та визнання договору відступлення права вимоги недійсним погодитись не можна, оскільки він є помилковим.

Відповідно до положень ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, згідно ст. 518 Цивільного кодексу України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 519 Цивільного кодексу України відповідальність за недійсність переданої вимоги покладається на первісного кредитора і наявність спору може мати місце лише між ним і новим кредитором, що не стосується прав боржника, які визначені ст. 518 цього Кодексу.

Таким чином, наявність заперечень боржника щодо відсутності заборгованості перед первісним чи новим кредитором не є законодавчо визначеною підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, а тому, вимоги боржника про визнання спірного договору недійсним є безпідставними.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову є законним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а тому, його слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Південькабель-Пром" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 квітня 2014 року у справі № 908/3683/13 скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.