Постанова

від 17.07.2014 по справі 826/17305/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17305/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника відповідача Коваленка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання неправомірними дій, скасування наказу та податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 1037 від 17.05.2013 «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки»; визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Стор ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Демстрой» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012; визнати неправомірними дії відповідача щодо складення акту за результатами проведеної перевірки; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення відповідача № 0001772260 від 06.06.2013 та № 0001782260 від 06.06.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Міндоходів у місті Києві № 0001772260 від 06.06.2013 та № 0001782260 від 06.06.2013. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню в частині задоволених позовних вимог, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, на підставі наказу начальника ДПІ у Дніпровському районі № 1037 від 17.05.2013 та направлення на перевірку № 1081 від 20.05.2013 була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Стор ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Демстрой» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, за результатами якої складено акт № 1694/22-621-19477704 від 24.05.2013.

Згідно з висновками даного акту перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2012 на суму 37 705,00 грн. та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 на суму 35 909,00 грн.

Вказані висновки мотивовані встановленою під час перевірки відсутністю реального здійснення господарських правовідносин між ТОВ «Стор ЛТД» та ТОВ «Демстрой» у перевіряємий період, за рахунок яких позивачем було сформовано податковий кредит. Так, контролюючий орган посилався на акт Броварської ОДПІ №51/7/22-5/37284540 від 28.03.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Демстрой» (код за ЄДРПОУ 36998796) яким встановлено, що у ТОВ „Демстрой" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; неможливість реального здійснення контрагентами-постачальниками господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності. Крім того, ТОВ «Демстрой» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання покупцями та постачальниками, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

На підставі акту перевірки позивача контролюючим органом 06.06.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001772260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 56 558,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18 853,00 грн.;

№ 0001782260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 53 864,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 17 955,00 грн.

Позивач, посилаючись на протиправність видання наказу № 1037 від 17.05.2013 на проведення перевірки ТОВ «Стор ЛТД», а також дій відповідача щодо її проведення та складення за результатами проведення перевірки акту, вважаючи незаконними податкові повідомлення - рішення від 06.06.2013 № 0001772260 та № 0001782260, звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача та складання акта № 1694/22-621-19477704 від 24.04.2013 неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, при цьому виходив з того, що діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків та сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання, а також те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з того, що в ході судового розгляду справи було встановлено реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Демстрой», відтак, у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ «Демстрой».

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно вимог позивача про: визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 1037 від 17.05.2013 «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки», визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Стор ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Демстрой» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 та визнання неправомірними дій відповідача щодо складення акту за результатами проведеної перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Так, виходячи з системного аналізу приписів ст.. 17 КАС України, п. 73.3 ст. 73 ПК України, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків та сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання, а також те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що податковим органом було проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яку викладено у постанові від 24.12.2010 року (справа 21-25а10), саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06.06.2013 № 0001772260 та № 0001782260, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, дослідженню в такому випадку підлягає реальність здійснення господарських операцій за укладеними договорами.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у випадку, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Демстрой», а саме, відбулася операція по виконанню робіт.

На підтвердження реальності вказаної операції позивачем надано акт №1 надання послуг від 24.01.2012, податкову накладну від 24.01.2012 № 2, виписану ТОВ «Демстрой» на користь позивача та копію банківської виписки на підтвердження здійснення оплати за отримані послуги.

Досліджуючи вказані документи, копії яких містяться у матеріалах справи, судова колегія звертає увагу на таке.

За змістом акту №1 про надання послуг від 24.01.2012, ТОВ «Демстрой» на підставі рахунку на оплату покупцю № 104/5-12 від 04.01.2012 надано позивачу послуги з: технічного обслуговування те ремонтних робіт в мережі ресторанів «Макдональдз Юкрейн ЛТД», ремонтних робіт холодильного обладнання по мережі ресторанів Макдональдз, доставки холодильного обладнання по мережі ресторанів Макдональдз, монтажу камер на ТОВ «Амстор» м. Макіївка, монтажу та пусконаладки холодильного обладнання на ТОВ «Чумацький Шлях», монтажу та пусконаладки холодильного обладнання на підприємстві з ІІ «Макдональдз Юкрейн ЛТД».

Загальна вартість робіт, відповідно до акту становить 215455,00 грн., в т.ч. ПДВ - 35909,17 грн. Від виконавця акт підписано 24.01.2012 ОСОБА_3.

24.01.2012 року ТОВ «Демстрой» на користь позивача виписано податкову накладну №2, згідно з якою загальна сума становить 215455,00 грн. в т.ч. ПДВ - 35909,17 грн., підписана також ОСОБА_3.

З копії банківської виписки, засвідченої штампом банку 04.01.2013, проте без підпису працівника банку, позивачем на користь ТОВ «Демстрой» 06.08.2012, 07.08.2012 та 28.08.2012 було перераховано кошти в загальному розмірі 215455,00 грн. з призначенням платежу «за послуги, зг. рах. № 104/5-12 від 04.01.2012».

Будь-яких інших документів на підтвердження реальності здійснення операцій між ТОВ "Стор ЛТД" та ТОВ «Демстрой», позивачем не надано.

На думку колегії суддів вказаних вище документів не достатньо для підтвердження реального здійснення даної операції, яка, за змістом підписаного сторонами акту про надання послуг, полягала у здійсненні поставки холодильного обладнання, його пусконаладки, монтажу камер, технічного обслуговування та ремонтних робіт, так як надані позивачем документи не підтверджують та, відповідно, не надають можливості встановити обставини щодо придбання обладнання (кількість, найменування, ціна тощо), транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття обладнання за кількістю та якістю, а також щодо обсягу та періоду виконання ремонтних та пусконалагоджувальних робіт. Крім того, не видається за можливе встановити осіб, відповідальних за отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей, здачу/прийняття виконаних робіт. Тобто, враховуючи наявні у справі матеріали, фактично не можливо встановити та підтвердити обсяг і зміст робіт (послуг), які було виконано безпосередньо ТОВ «Демстрой» за вказаною операцією.

Колегія суддів враховує наявні в матеріалах справи копії договорів позивача з ПП з ІІ «Мак Дональдс Юкрейн» поставки та монтажу № 98/11 від 09.11.2011, про технічне обслуговування та ремонт обладнання № 36/ТО від 01.05.2011, договорів поставки та надання послуг з ТОВ «Амстор» № 52/11 від 06.06.2011 та з ТОВ «Чумацький Шлях» № 81/11 від 01.09.2011 № 21887 від 01.02.2012, а також наданими на підтвердження їх виконання копій специфікацій, актів про надання послуг, податкових накладних, виписок по рахунку, разом з тим звертає увагу, що у вказаних документах відсутнє будь-яке посилання на ТОВ «Демстрой», операцій між позивачем та вказаним контрагентом вони не підтверджують.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на акт №51/7/22-5/3724540 від 28.03.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Демстрой», за січень 2012, не може бути єдиним і достатнім доказом на спростування реального здійснення господарської операції між позивачем та вказаним контрагентом, проте, судова колегія акцентує увагу на тому, що докази у справі підлягають оцінці у їх сукупності, і в даному випадку, зважаючи на те, що з наявних у справі матеріалів фактично не можливо встановити та підтвердити обсяг і зміст робіт (послуг), які було виконано безпосередньо ТОВ «Демстрой». В той же час, матеріалами справи не підтверджується також і наявність у ТОВ «Демстрой» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, наявність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером та специфікою угод (обумовлених операцій). В даному випадку, доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин та досліджених документів, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо реальності та «товарності» господарських операцій між позивачем та ТОВ «Демстрой», і, як наслідок, наявності у позивача права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ «Демстрой» за перевіряємий період.

На думку колегії суддів, позивачем, який виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат, не доведено фактичного та реального здійснення спірної операції з ТОВ «Демстрой» за перевіряємий період, у зв'язку з чим, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум до складу валових витрат за спірними операціями у вказаний період.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 № 0001772260 та № 0001782260.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому та повному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи. В решті оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки висновки суду в частині задоволенння позовних вимог не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання неправомірними дій, скасування наказу та податкових повідомлень рішень - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор ЛТД" і ухвалити в цій частині нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.