Постанова

від 27.06.2014 по справі 826/8307/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 червня 2014 року                      № 826/8307/14 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Державної податкової інспекції Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до  Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Відділ примусового виконання рішень про  визнання дій протиправними, скасування постанови  від 26.05.2014, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: - визнати дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень постанови від 26 травня 2014 року ВП № 43403321 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) неправомірними; - скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26 травня 2014 року ВП № 43403321; - зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві до складу якого входить відділ примусового виконання рішень відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі № 2а-10360/12/2670. В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України "Про виконавче провадження", Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2014 року № 22, та зазначає, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в м. Києві неправомірно винесено постанову від 26 травня 2014 року ВП № 43403321 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від             14 жовтня 2013 року у справі № 2а-10360/12/2670, оскільки в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відсутні відкриті розрахункові рахунки боржника в установах банків, стягнення з яких можливо було б здійснити шляхом направлення інкасових доручень про примусове списання грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу. Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2014 року № 22, та зазначив, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в м. Києві правомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від              14 жовтня 2013 року у справі № 2а-10360/12/2670, оскільки чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, до якого органи державної виконавчої служби не залучаються. Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження. Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від                          26 травня 2014 року ВП № 43403321 відмовлено у відкритті  виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від                 14 жовтня 2013 року у справі № 2а-10360/12/2670 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфон Україна” (код ЄДРПОУ 35309018) суми податкового боргу у розмірі 3826058 (три мільйони вісімсот двадцять шість тисяч п'ятдесят вісім), 21 грн. шляхом перерахування коштів на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: ВДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100). Вказана постанова прийнята на підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (із змінами та доповненнями, далі – Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-ХІV). Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону № 606-ХІV підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами. Згідно частини першої статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. При цьому, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені статтею 26 Закону № 606-ХІV. Постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26 травня 2014 року ВП           № 43403321 прийнята на підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" та в зв'язку з тим, що порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України, а механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2014 року № 22. В оскаржуваній постанові зазначено, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового  виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу та вказано, що органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються, оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме: Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження. Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 26 Закону № 606-ХІV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення. Таким чином, вказана норма права не дає повноважень державному виконавцю для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється спеціальним законодавством.           При цьому, згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.           Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від                13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року                    № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З урахуванням наведеного та враховуючи відсутність повноважень у державного виконавця для відмови у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, суд приходить до висновку про  неправомірність дій Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень постанови від 26 травня 2014 року ВП № 43403321 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) та про скасування вказаної постанови. При цьому, суд приймає до уваги доводи відповідача щодо наявності окремого порядку стягнення податкового боргу платників податків, визначеного статтями 95-99 Податкового кодексу України та відносно того, що механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22. Відносно посилань відповідача на Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 № 1484/12/13-13 "Щодо порядку виконання судових рішень про стягнення з платників податків коштів у рахунок погашення податкового боргу" суд зазначає, що інформаційні листи мають рекомендаційний характер. Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що вказаним листом Вищий адміністративний суд України надав роз'яснення щодо відсутності підстав для видачі виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження. При цьому, вказаний лист не надає рекомендацій щодо необхідності відмовляти у відкритті виконавчих проваджень за наявності виданого виконавчого листа адміністративним судом про стягнення з юридичної особи податкового боргу. Враховуючи наведене та з огляду на те, що 14 жовтня 2013 року Окружним адміністративним судом міста Києва виданий виконавчий лист щодо примусового виконання постанови суду у справі        № 2а-10360/12/2670 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфон Україна” (код ЄДРПОУ 35309018) суми податкового боргу у розмірі 3826058 (три мільйони вісімсот двадцять шість тисяч п'ятдесят вісім), 21 грн. шляхом перерахування коштів на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: ВДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100), суд приходить до висновку про наявність права у Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на звернення до виконавчої служби з метою виконання рішення суду та обов'язку державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. З огляду на встановлені у суді обставини та враховуючи, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, він відповідає вимогам, передбаченим Законом № 606-ХІV, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року № 2а-10360/12/2670 За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню. Керуючись статтями  98, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ:            1. Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити повністю. 2. Визнати дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень постанови від 26 травня 2014 року ВП № 43403321 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) неправомірними. 3. Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26 травня 2014 року ВП № 43403321; 4. Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві до складу якого входить відділ примусового виконання рішень відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі № 2а-10360/12/2670. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                К.Ю. Гарник