Постанова

від 07.10.2014 по справі 826/8307/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8307/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Присяжнюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування постанови державного виконавця, за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась у суд із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просила визнати дії відповідача, що полягли у винесенні державним виконавцем постанови від 26.05.2014 року №43403321 про відмову у відкритті виконавчого провадження протиправними, скасувати цю постанову та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року у справі №2а-10360/12/2670.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмови в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого судом на виконання судового рішення про стягнення з платника податків податкового боргу.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що Окружним адміністративним судом м. Києва було видано позивачу виконавчий лист №2а-10360/12/2670 задля примусового виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року, якою вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфон Україна» суму податкового боргу у розмірі 3826058,21 грн. шляхом перерахування коштів на бюджетний рахунок №311112029700007.

Зазначений виконавчий лист був заявлений позивачем до примусового виконання до органу державної виконавчої служби.

Проте, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26 травня 2014 року ВП №43403321 відмовлено заявнику у відкритті виконавчого провадження (в прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку із пред'явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення).

Зазначене рішення державного виконавця мотивоване тим, що чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, до якого орган державної виконавчої служби не залучається.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, являється сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Разом з тим, органами доходів і зборів є контролюючі органи виконавчої влади, які згідно статті 41 Податкового кодексу України, в особі центрального та його територіальних органів забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Пунктом 41.2 цієї норми встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи приведені норми, Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.

Таким чином, у розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

Із виконавчого листа №2а-10360/12/2670, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва позивачу, вбачається, що стягувачем у ньому зазначений контролюючий орган - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, предметом судового рішення, яке, на переконання останнього підлягає примусовому виконанню, є стягнення суми податкового боргу. Відтак, зазначене судове рішення підлягає виконанню в порядку, встановленому нормами Податкового кодексу України, а не згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за підвідомчістю виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що підвідомчість полягає у розмежуванні розгляду певного кола питань, зокрема, між різними органами державної влади. Тобто, підвідомчість виражає компетенцію різних органів і визначає межі розв'язання відповідних справ (спорів).

З огляду на викладене, виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі №2а-10360/12/2670, щодо якої видано вищезгаданий виконавчий лист, належить до компетенції органу доходів і зборів.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що постанова від 26 травня 2014 року ВП №43403321 про відмову у відкритті виконавчого провадження (в прийнятті до провадження виконавчого документа) винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до не правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року скасувати .

У задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складений 13 жовтня 2014 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М