Рішення

від 17.07.2014 по справі 911/1817/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2014 р. Справа № 911/1817/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ до 1) Державного підприємства «Укрриба», м. Київ 2) Дочірнього підприємства рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс», Київська обл., с. Толокунь третя особа:Державне агентство рибного господарства, м. Київ про визнання недійсним договору, додаткової угоди до договору та повернення майна за участю представників:

прокуратури:Гриб Н.П., службове посвідчення № 020265; позивача:Бухаленков С.С., довіреність № 48 від 18.06.2014 року; відповідача 1:Панасенко О.А. довіреність № 11-13/140 від 17.12.2013 року; відповідача 2:Васюк П.П., довіреність № б/н від 23.06.2014 року; третя особа:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору зберігання державного майна № 31/12 від 02.04.2012 року укладеного між Державним підприємством «Укрриба» (відповідач 1) та Дочірнім підприємством рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» (відповідач 2), про визнання недійсною додаткової угоди від 09.04.2012 року до договору зберігання державного майна та зобов'язання Дочірнього підприємства рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» повернути орендоване майно ДП «Укрриба», а саме державне нерухоме майно балансовою вартістю 3 937 118,36 грн., зазначене в акті приймання-передачі від 02.04.2012 (додаток № 1 до договору зберігання державного майна № 31/12 від 02.04.2012 року).

В обґрунтування своїх вимог прокурор виходив з того, що передача відповідачем 1 спірного державного майна відповідачу 2 згідно оспорюваного договору та додаткової угоди відбулась на підставі угод, укладених без участі Фонду державного майна України та без його дозволу. При цьому, спірний договір зберігання є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, а отже ДП «Укрриба» при укладенні спірного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2014 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне агентство рибного господарства та призначено до розгляду на 05.06.2014 року.

Через канцелярію суду 28.05.2014 року позивач подав письмові пояснення у справі, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 19.06.2014 року.

Через канцелярію суду 19.06.2014 року відповідач 1 подав заперечення, в яких проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 03.07.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 01.07.2014 року відповідач 2 подав клопотання про витребування доказів, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 03.07.2014 року представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 17.07.2014 року.

Через канцелярію суду 07.07.2014 року позивач подав додаткові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

16.07.2014 року через канцелярію суду прокурор подав додаткові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Через канцелярію суду 17.07.2014 року відповідач 2 подав відзив, в якому проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання 17.07.2014 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача 1 та відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Київської області проведено перевірку законності розпорядження державним майном ДП «Укрриба» в результаті якої було встановлено, що ДП «Укрриба» створене на підставі наказу Державного департаменту рибного господарства України від 27.12.02 № 238, з метою забезпечення нагляду та контролю за технічною експлуатацією державного майна. Підприємство підпорядковане Державному комітету рибного господарства України та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України № 126/752 від 06.05.03 на баланс ДП «Укрриба» було передане майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшло до статутних фондів створених товариств як майно, що не підлягає приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Як зазначає прокурор, перевіркою також встановлено, що 02.04.2012 року між ДП «Укрриба» (поклажодавець) та Дочірнім підприємством рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» (зберігач) укладено договір № 31/12 зберігання державного майна.

Згідно з умовами п. 1.1 вказаного договору поклажодавець за участю уповноважених представників сторін передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом прймання-передачі, нерухоме державне майно - гідротехнічі споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» від 06 травня 2003 року № 126/752.

Відповідно до п. 4.1. договору, за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн. (десять гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 02 квітня 2012 року по 02 квітня 2022 року (п. 6.1. договору).

09.04.2012 року між ДП «Укрриба» та Дочірнім підприємством рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» укладена додаткова угода до договору зберігання державного майна № 31/12 від 09.04.2012 р., згідно з якою відповідачу 2 надано дозвіл на користування майном, яке передане останньому згідно акту приймання - передачі, що є додатком № 1 до зазначеної додаткової угоди.

Згідно з п.1.3 Додаткової угоди до договору зберігання державного майна за користування майном розмір щомісячної плати становить 2 099,30 грн.

Дослідивши умови вказаного договору та додаткової угоди суд дійшов висновку, що вони підлягають визнанню недійсним у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

За змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який, сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Враховуючи, що передача спірного державного майна, а саме -гідротехнічні споруди відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, суд вважає, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому судом встановлено, що оспорюваний договір зберігання державного майна та додаткова угода до договору зберігання державного майна, що є невід'ємною частину договору, є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП «Укрриба» при укладенні оспорюваного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Матеріалами справи, а саме, Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманим на електронний запит суду № 18690474 підтверджується, що видами підприємницької (господарської) діяльності відповідача 2, ДП Рибгосп «Толокунський ТОВ «Авенсіс Будсервіс», є морське рибництво (аквакультура), прісноводне рибництво (аквакультура), перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, виробництво готової їжі та страв, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

Таким чином, відповідач 2 - ДП Рибгосп «Толокунський» ТОВ «Авенсіс Будсервіс» (зберігач за спірним договором), не займається таким видом діяльності як зберігання, а є рибогосподарським підприємством, господарська і підприємницька діяльність якого серед іншого пов'язана і з використанням переданих йому за договором № 31/12 від 09.04.2012 року гідротехнічних споруд і ставків за їх цільовим призначенням.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

Враховуючи вищенаведене, укладений 09.04.2012 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір № 31/12 зберігання державного майна та укладена 09.04.2012 року додаткова угода до договору зберігання державного майна суперечать вимогам законодавства, а тому вимога прокурора про визнання недійсним такого договору є правомірною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин заявлена вимога прокурора про зобов'язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 гідротехнічні споруди, що були предметом оспорюваного договору, який визнаний судом недійсним з підстав зазначених вище також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2010 року у справі № 8/376/09.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» N 3674-VI від 08.07.2011р. (який набрав чинності 01.11.2011р.) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п.п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Прокурором заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру (про визнання недійсними договору зберігання державного майна та додаткової угоди до договору) та 1 вимогу майнового характеру (про зобов'язання повернути на користь відповідача 1 майно, балансовою вартістю 3 937 118,36 грн.) за подання яких підлягає сплаті 75 516,00 грн. судового збору (2 436,00 грн. судового збору за пред'явлення 2 вимог немайнового характеру (1 218,00 грн. - 1 мінімальна заробітна плата на 01.01.2014 р.* 2 вимоги немайнового характеру) + (73 080,00 грн. судового збору за пред'явлення майнової вимоги про повернення майна вартістю 3 937 118,36 грн.).

Згідно ч. 3 ст 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідачів сплату судового збору пропорційно у розмірі 75 516,00 грн. до державного бюджету України

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір зберігання державного майна № 31/12 від 02.04.2012 року, укладений між Державним підприємством «Укрриба» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421) та Дочірнім підприємством рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» (08323, Київська обл., с. Толокунь, вул. Леніна, 1, код 24217721).

Зобов'язати Дочірнє підприємство рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» (08323, Київська обл., с. Толокунь, вул. Леніна, 1, код 24217721) повернути орендоване майно ДП «Укрриба» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421), загальною балансовою вартістю 3 937 118,36 грн., а саме: вирощувальні стави 12 шт. за інв. № 193-204 балансовою вартістю 1 220 426.69 грн., нагульні стави 5 шт. за інв. №149-152 балансовою вартістю 954 464.31 грн.. зимувальні стави 2 шт. за інв. № 159,205 балансовою вартістю 304 724,48 грн., літньо-маточні стави 2 шт. за інв. № 161,207 балансовою вартістю 72 273 грн., нерестові стави 2 шт. за інв. № 160,206 балансовою вартістю 171 290,58 грн., карантинний став за інв. № 208 балансовою вартістю 33 163,36 грн., інкубаційний став за № 212 балансовою вартістю 74 118,69 грн., виросні стави 6 шт. за інв. № 153-158 балансовою вартістю 188 713,91 грн., садки за інв. № 162 балансовою вартістю 13 073, 81 грн., дамба з господарською дорогою за інв. № 216 балансовою вартістю 28 581, 83 грн., дамба за інв. № 215 за балансовою вартістю 284 706, 65 грн., очисна споруда за інв. № 220 балансовою вартістю 5 136, 29 грн., причал ставу за інв. № 214 балансовою вартістю 3 805.29 грн.. обвідний канал за інв. № 209 балансовою вартістю 217 291,50 грн., водозабірний канал за інв. № 210 балансовою вартістю 293 970,96 грн., водозабірний канал зимувального ставу за інв. № 211 балансовою вартістю 71 376.52 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Укрриба» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421) в доход державного бюджету України 37 758 (тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з Дочірнього підприємства рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» (08323, Київська обл., с. Толокунь, вул. Леніна, 1, код 24217721) в доход державного бюджету України 37 758 (тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак