Ухвала

від 15.07.2014 по справі 816/1773/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р.Справа № 816/1773/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників позивача Карпенко Н.П., Глебської Ю.В.

представника відповідача Клименко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. по справі № 816/1773/14

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Зоря"

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 №0001332201 та від 08.02.2014 №0000232201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21 листопада 2013 року №0001332201 та від 08 лютого 2014 року №0000232201.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.046.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201, п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також а доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 06.11.2013 року по 12.11.2013 року Оржицьким відділенням Лубенської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку СТОВ "Агрофірма "Зоря" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сіті-Консалт" (ідентифікаційний код 38240310) за період з 01.09.2012 по 31.10.2012.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №939/22-05288796 від 14.11.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.8 статті 201 та пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання за жовтень 2012 року, в розмірі 15018,32 грн. (а.с. 11-20).

На підставі висновків даного акту перевірки Лубенською ОДПІ (Оржицьке відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення №0001332201 від 21.11.2013, яким СТОВ "Агрофірма "Зоря" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 7509,16 грн., в тому числі 7509,16 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 21).

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Полтавській області, останнім винесено рішення від 04.02.2014 №269/10/16-31-10-04-12 "Про результати розгляду скарги", яким відмовлено у задоволенні скарги СТОВ "Агрофірма "Зоря" (а.с. 23-26). Як слідує зі змісту вказаного рішення, за результатами розгляду скарги СТОВ "Агрофірма "Зоря" встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за жовтень 2012 року на суму 15018,32 грн. Згідно податкового повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ (Оржицьке відділення) від 21.11.2013 №0001332201 застосовано до боржника штрафну санкцію у розмірі 50%, а саме, 7509,16 грн. Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 55, 56 Податкового кодексу України та підпунктом "г" пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.12.2012 за №2046/22358, ГУ Міндоходів у Полтавській області збільшило суму грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню Лубенської ОДПІ (Оржицьке відділення) від 21.11.2013 №0001332201 в частині нарахованого основного платежу на суму 15018,32 грн.

08.02.2014, на підставі рішення ГУ Міндоходів у Полтавській області від 04.02.2014 №269/10/16-31-10-04-12 "Про результати розгляду скарги", Лубенською ОДПІ (Оржицьке відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232201, яким СТОВ "Агрофірма "Зоря" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 15018,32 грн., в тому числі 15018,32 грн. - за основним платежем (а.с. 22).

Згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 03.04.2014 №5345/6/99-99-10-01-15, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача, скарга останнього залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001332201 від 21.11.2013, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000232201 від 08.02.2014) - залишено без змін (а.с. 27-29).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про визнання вказаних рішень протиправними та їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки СТОВ "Агрофірма "Зоря" не було допущено заниження суми ПДВ, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання за жовтень 2012 року на 15018,32 грн., відповідачем неправомірно збільшено СТОВ "Агрофірма "Зоря" податковим повідомленням-рішенням від 08.02.2014 №0000232201 суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 15018,32 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції за вказане порушення на суму 7509,16 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0001332201.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) дій та/або рішень прийнятих суб'єктом владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки від 25.09.2013р. № 1050/20-38-22-01-04/14207966 суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує зі змісту акта перевірки №939/22-05288796 від 14.11.2013, висновок про заниження СТОВ "Агрофірма "Зоря" суми ПДВ, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання за жовтень 2012 року, на суму 15018,32 грн., перевіряючі обґрунтовують тим, що у наданих СТОВ "Агрофірма "Зоря" товарно-транспортних накладних зазначені автомобілі, які не належать ТОВ "Сіті-Консалт", що суперечить умовам договору №54 від 13.09.2012 про надання послуг по перевезенню вантажів, а саме, пункту 1.4 вказаного договору. У актах виконаних робіт/послуг не зазначено автомобілі, за допомогою яких ТОВ "Сіті-Консалт" здійснювалося перевезення зерна соняшника, що належить СТОВ "Агрофірма "Зоря".

Крім того, перевіряючі в акті посилаються на висновки акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №794/26-55-22-03/38240310 від 15.08.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіті-Консалт" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "ПФГ 2005" (код 376845841) за жовтень 2012 року та ТОВ "Еко Сіті Груп" (код 36516297) за вересень-жовтень 2012 року", відповідно до яких перевіркою встановлено порушення ТОВ "Сіті-Консалт": - абзацу "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за вересень-жовтень 2012 року на загальну суму 563249,99 грн., у тому числі від ТОВ "ПФГ 2005" за жовтень 2012 року на суму ПДВ 234916,67 грн. та ТОВ "Еко Сіті Груп" за вересень 2012 року на суму 180000,00 грн. та за жовтень 2012 року на суму 148333,32 грн.; - абзаців "а", "б" пункту 185.1 статті 185, пунктів 186.1, 186.2 статті 186 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань за період жовтень 2012 року на суму 928821,50 грн.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Сіті-Консалт" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з автоперевезення зерна соняшника, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів, а також трудових ресурсів на ТОВ "Сіті-Консалт". Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої діяльності.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, є існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Порядок застосування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства визначений статтею 209 Податкового кодексу України.

Пунктом 209.1 статті 209 ПК України передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 209.2 цієї ж статті Кодексу згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивачем у жовтні 2012 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 15018,32 грн. за наслідками оформлення господарської операції з придбання у ТОВ "Сіті-Консалт" послуг з автоперевезення зерна соняшника на загальну суму 90109,94 грн. згідно договору №54 від 13.09.2012 про надання послуг по перевезенню вантажів, з урахуванням додатків №1, №2 та акту прийомки-передачі виконаних робіт до вказаного договору (а.с. 30-35).

Відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ "Сіті-Консалт" (виконавець) зобов'язується перевозити вантажі, що належать СТОВ "Агрофірма "Зоря" (замовник) від пунктів завантаження до пунктів призначення та передавати їх уповноваженим на одержання вантажів особам, а замовник зобов'язується оплачувати встановлену цим договором плату за надані послуги.

Згідно пункту 1.4 договору №54 від 13.09.2012 про надання послуг по перевезенню вантажів, укладеного між СТОВ "Агрофірма "Зоря" та ТОВ "Сіті-Консалт", останнє зобов'язується виконати обумовлені цим договором перевезення власною, технічно-справною автомобільною технікою, а саме, автомобілями КАМАЗ та МАЗ.

На підтвердження факту реальності здійснення господарської операції з придбання у жовтні 2012 року в ТОВ "Сіті-Консалт" послуг з автоперевезення зерна соняшника на загальну суму 90109,94 грн., в тому числі ПДВ - 15018,32 грн., позивачем надано суду: податкову накладну, акт-розрахунок на перевезення зерна ТОВ "Сіті-Консалт", товарно-транспортні накладні, платіжне доручення, банківську виписку, реєстри надходження продукції з поля, реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком, довідку форми 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2012 року СТОВ "Агрофірма "Зоря", договори оренди землі/земельної ділянки (паю), з урахуванням додатків до них, державні акти на право власності на земельну ділянку, довідки про наявність у користуванні СТОВ "Агрофірма "Зоря" сільськогосподарських угідь, договір поставки товару, з урахуванням додатків до нього (а.с. 36-78, 97-109, 113-132, 159-165, 169-199).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи не підтверджують фактичного здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Сіті-Консалт" послуг з автоперевезення зерна соняшника, оскільки у наданих позивачем до справи товарно-транспортних накладних зазначені автомобілі - КАМАЗи з державними номерними знаками АР6983ВТ та 04094МА щодо яких відсутня інформація у Національній базі даних "Автомобіль". При цьому, за державними номерними знакам АР6983ВТ та 04094МА у Національній базі даних "Автомобіль" зареєстровані транспортні засоби іншої марки (Volkswagen Golf PLUS TRENDLINE та ГАЗ 5227). Вказане суперечить умовам договору №54 від 13.09.2012 про надання послуг по перевезенню вантажів.

Крім того, зі змісту товарно-транспортних накладних суду не видається можливим встановити осіб, які здавали зерно соняшника до перевезення, та осіб, які приймали зерно соняшника для транспортування. Частина вказаних товарно-транспортних взагалі не містить підписів осіб, які приймали зерно соняшника для транспортування (водії-експедиторів) та адрес пунктів навантаження та розвантаження (а.с. 40, 41-48, 52, 54-57, 65, 73-74).

Відповідно до положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

В товарно-транспортних накладних вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІБ водія, вид перевезень, назва "Замовника", "Вантажовідправника", "Вантажоодержувача", адреса пункту навантаження та пункту розвантаження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не підтверджують факту надання позивачу у справі послуг з транспортування соняшника автоперевізником ТОВ "Сіті-Консалт" у вересні 2012 року на загальну суму 90109,94 грн., в тому числі ПДВ - 15018,32 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 20.11.2012 року СТОВ "Агрофірма "Зоря" подано до контролюючого органу податку декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за жовтень 2012 року (а.с. 110-111), в якій у розділі І "Податкові зобов'язання" визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 973562,00 грн., а у розділі ІІ "Податковий кредит" визначено суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1605682,00 грн., до якої, зокрема, позивачем включено спірну суму ПДВ у розмірі 15018,32 грн.

У розділі ІІІ "Розрахунки за звітний період" у рядку 15 вказаної декларації відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, яке становить 632120,00 грн. (р.7 декларації - р.13 декларації = р.15 декларації, а саме, 973562,00 грн. - 1605682,00 грн. = - 632120,00 грн.).

Отже, включена позивачем до складу податкового кредиту в жовтні 2012 року сума ПДВ у розмірі 15018,32 грн. по спірній господарській операції брала участь у розрахунку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду.

У рядку 17 "Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (рядок 14 - рядок 16, позитивне значення) декларації з ПДВ (скороченої) за жовтень 2012 року проставлено прочерк, тобто за наслідками вказаного звітного періоду у позивача було відсутнє позитивне значення ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку із встановленням в ході перевірки відсутності фактичного надання послуг з перевезення вантажу ТОВ "Сіті-Консалт" підлягало зменшенню від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду СТОВ "Агрофірма "Зоря" за жовтень 2012 року в розмірі 15018,32 грн., а отже висновок податкового органу щодо заниження СТОВ "Агрофірма "Зоря" суми ПДВ, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання за жовтень 2012 року, в розмірі 15018,32 грн. та необхідності сплати даної суми до бюджету, з урахуванням того, що позивачем у рядку 17 декларації з ПДВ (скороченої) за жовтень 2012 року не було задекларовано позитивного значення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства є неправомірним. Не включення спірної суми ПДВ в розмірі 15018,32 грн. до складу податкового кредиту в жовтні 2012 року не призвело б до виникнення позитивного значення ПДВ за вказаний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки №939/22-05288796 від 14.11.2013 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 року № 0001332201 та від 08.02.2014 року № 0000232201 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0001332201 та від 08.02.2014 року № 0000232201, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. по справі № 816/1773/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 21.07.2014 р.