Рішення

від 14.07.2014 по справі 910/11140/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11140/14 14.07.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" доДочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" простягнення 1073086 грн. 49 коп. Представники: від прокуратури:Янківський С.В.- представник на підставі посвідчення № 019586 від 13.08.2013; від позивача 1: Тягнирядно О.М. - представник за довіреністю № 5801/15/10-14 від 03.06.2014; від позивача 2: Слободянюк Ю.М. - представник за довіреністю № 1893-НЮ від 20.06.2014; від відповідача: не з'явились. ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (позивач-1) та Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (позивач-2) до Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" про стягнення 1073086 грн. 49 коп.

Свої позовні вимоги Заступник прокурора м. Києва обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" та Дочірнім підприємством "Електромонтажний поїзд № 707" договору № 30/08 від 30.08.2012 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 900810 грн. 08 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором Заступником прокурора м. Києва нараховано пеню у розмірі 66285 грн 28 коп., штраф у розмірі 63056 грн 70 коп., 3 % річних у розмірі 33025 грн 52 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9908 грн 91 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11140/14 та справу призначено до розгляду на 27.06.2014.

26.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача 2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

26.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста від 27.06.2014 розгляд справи відкладено на 14.07.2014, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та невиконанням останнім вимог ухвали суду.

08.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

14.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи

Представник відповідача у судове засідання 14.07.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103027335431.

У судове засідання 14.07.2014 з'явились представники прокуратури та позивачів та надали пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Крім того представник позивача-2 підтримав клопотання про призначення колегіального розгляду. Розглянувши зазначене клопотання суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, у зв'язку з необґрунтованістю.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2012 між Дочірнім підприємством «Електромонтажний поїзд № 707» (замовник за договором) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» в особі начальника Будівельно-монтажного поїзда № 392 Шульгана Петра Григоровича (виконавець за договором) укладено договір № 30/08, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за письмовими заявками замовника виконувати будівельно-монтажні роботи по влаштуванню опор контактної мережі на об'єктах Російської Федерації за титулом «Суміщена (автомобільна та залізнична) дорога Адлер - гірськокліматичний курорт «Альпіка-сервіс» з будівництвом другої суцільної залізничної колії на ділянці Сочі - Адлер - Веселе (проектні та вишукувальні роботи, будівництво). Контактна мережа», а замовник зобов'язується надати для виконання цих робіт необхідні матеріали, техніку, обладнання та оплатити ці роботи.

Згідно з пунктом 6.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2012. Сторони домовились що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (пункт 6. 2 договору).

Згідно з пунктом 1.4. договору у рамках договору виконавець зобов'язується здійснити наступне: забезпечити підбір своїх працівників відповідної кваліфікації відповідно до вимог Замовника; забезпечити відрядження працівників в кількості, вказаній Замовником в Заявці відповідно до умов цього договору та терміном кожного відрядження не менш ніж 20 (двадцять) календарних днів; належним чином оформити документи на відрядження (видати наказ про направлення працівників у відрядження, оформити посвідчення про відрядження, а також надати працівникам грошові кошти у розмірах встановлених законодавством); не пізніше 25 числа поточного місяця надати Замовнику на погодження графік відряджень працівників на наступний місяць.

Положеннями пункту 1.5. договору визначено, що у рамках договору замовник зобов'язується здійснити наступне: до початку робіт надати проектно-кошторисну документацію для можливості здійснення виконавцем підбору своїх працівників відповідної кваліфікації; за власні кошти та власними силами здійснювати передислокацію та митне оформлення техніки (господарських поїздів) виконавця, за наявності такої потреби, перевезення працівників від місця дислокації до місця виконання робіт та забезпечити повернення назад по завершенню робіт; не пізніше ніж за 4 календарних дні до початку відрядження працівників виконавця перераховувати, згідно заявки виконавця, аванс для виплати добових та придбання проїзних документів працівниками виконавця (за необхідності). Розмір добових встановлюється згідно чинного законодавства України для відряджень за кордон, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

У відповідності до положень розділу 2 договору передбачено, що орієнтовна сума договору 1200000 грн, в т.ч. ПДВ 20% 200000 грн. Замовник оплачує послуги виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник не пізніше, ніж за 4 календарних днів до початку відрядження працівників виконавця перераховує, згідно заявки виконавця, аванс для перерахування добових та придбання проїзних документів працівниками виконавця. Подальші розрахунки здійснюються замовником щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі підписаного акта виконаних робіт. Оплата здійснюється на підставі табелів обліку робочого часу за фактично відпрацьований час згідно калькуляції.

Відповідно до пункту 4.1. договору щомісяця виконавець та замовник підписують акт виконаних робіт.

Відповідно до калькуляції затверджено розрахунок вартості надання послуг комплексної бригади робітників (175 люд/год.) при виконанні робіт на об'єктах Російської Федерації).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, нормами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Згідно з нормами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов надано послуги на загальну суму 1150810 грн 08 коп. (без ПДВ), що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами виконаних робіт по договору № 30/8 від 30.08.2012, а саме: № 46 від 03.12.2012, № 47 від 03.12.2013, № 48 від 03.12.2013, № 50 від 10.12.2012, № 58 від 03.12.2013 та № 59 від 30.12.2012, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

При здійсненні судового розгляду справи відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо обсягу та вартості наданих послуг за договором № 30/8 від 30.08.2012.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, а саме, здійснив лише часткову оплату наданих послуг у розмірі 200000 грн 06.12.2012 та 50000 грн - 29.01.2013, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за виконані роботи за договором № 30/8 від 30.08.2012 у розмірі 900810 грн 08 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати виконаних робіт на суму 900810 грн 08 коп.

22.05.2013 позивач-2 направив на адресу відповідача претензією № 1 від 15.05.2013 про оплату виконаних робіт за договором № 30/8 від 30.08.2012, яка було отримана останнім 24.05.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2100421605400.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до вимог пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Нормами статті 2 Господарського процесуального кодексу України та резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади. В позові прокурор самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує їх захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з нормами статті 2 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про транспорт» державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство інфраструктури України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Указом Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 затверджене Положення про Міністерство інфраструктури України, відповідно до якого Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері залізничного транспорту і виконує у межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п. 1, 4.1.56,5).

Державного територіально-галузевого об'єднання - це створене на державній власності, відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт» статутне територіально-галузеве об'єднання, що належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Оскільки власником і засновником Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є держава в особі Міністерства інфраструктури України - центрального органу виконавчої влади держави, то несплата відповідачем коштів за надані послуги порушує інтереси держави в галузі залізничного транспорту.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати, наданих позивачем-2 послуг за договором № 30/08 від 30.08.2012 на загальну суму 900810 грн 08 коп. (без ПДВ), вимоги прокурора про стягнення суми основного боргу у розмірі 900810 грн 08 коп. з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором № 30/08 від 30.08.2012, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 66285 грн 28 коп., за період прострочення з 11.01.2013 по 09.07.2013, 3 % річних у розмірі 33025 грн 52 коп. за період прострочення з 11.01.2013 по 31.03.2014, інфляційні втрати у розмірі 9908 грн. 91 коп. за період прострочення з 11.01.2013 по 31.03.2014, та штраф за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 63056 грн 70 коп.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 5.2. договору за прострочення оплати виконаних робіт Виконавця Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. А за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 5.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховано штраф, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені у розмірі 66285 грн 28 коп., нараховану за період прострочення з 11.01.2013 по 09.07.2013, 3 % річних у розмірі 33025 грн 52 коп., нарахованих за період прострочення з 11.01.2013 по 31.03.2014, та інфляційних втрати у розмірі 9908 грн. 91 коп., нарахованих за період прострочення з 11.01.2013 по 31.03.2014, та штраф за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 63056 грн 70 коп., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 66285 грн 28 коп., 3 % річних у розмірі 33025 грн 52 коп., інфляційних втрат у розмірі 9908 грн. 91 коп. та штрафу за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 63056 грн 70 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Враховуючи викладене та виходячи з ціни позову у розмірі 1073086 грн 49 коп., витрати по сплаті судового збору до державного бюджету в розмірі 21461 грн 73 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150-А, офіс 95, ідентифікаційний код 33936276) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6,ідентифікаційний код 04713033) заборгованість у розмірі 900810 (дев'ятсот тисяч вісімсот десять) грн. 08 коп., пеню у розмірі 66285 (шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн 28 коп., 3 % річних у розмірі 33025 (тридцять три тисячі двадцять п'ять) грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 9908 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 91 коп. та штраф у розмірі 63056 (шістдесят три тисячі п'ятдесят шість) грн 70 коп.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150-А, офіс 95, ідентифікаційний код 33936276) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 21461 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн 73 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.07.2014

Суддя І.М. Отрош