Постанова

від 13.10.2014 по справі 910/11140/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа№ 910/11140/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 31.07.2014 року Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року

у справі № 910/11140/14 (суддя Отрош І.М.)

За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі

Міністерства інфраструктури України та

Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707»

про стягнення 1 073 086,49 грн

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився,

від позивача-1: Тягнирядно О.М. - представник за довіреністю № 5801/15/10-14 від 03.06.2014,

від позивача-2: Слободянюк Ю.М. - представник за довіреністю № 1893-НЮ від 20.06.2014,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 року до господарського суду міста Києва звернувся прокурор міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення 1 073 086,49 грн, що становить: 900 810,08 грн заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт, 66 285,28 грн пені, 33 025,52 грн. 3% річних, 9908,91 грн інфляційні втрати, 63 056,70 грн штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору № 30/08 від 30.08.2012 року на виконання будівельно-монтажних робіт, не повністю оплатив вартість робіт, що стало підставою застосування майнової відповідальності за порушення зобов'язань в порядку визначеному договором та чинним законодавством України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року позовні вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» (ідентифікаційний код 33936276) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (ідентифікаційний код 04713033) заборгованість у розмірі 90 0810 грн 08 коп., пеню у розмірі 66 285 грн 28 коп., 3 % річних у розмірі 33 025 грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 908 грн 91 коп. та штраф у розмірі 63 056 грн 70 коп.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» (ідентифікаційний код 33936276) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 21 461 грн 73 коп.

04.08.2014 року відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 14.07.2014 року у справі № 910/11140/14, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 66 285 грн 28 коп., 3 % річних у розмірі 33 025 грн 52 коп., інфляційних втрати у розмірі 9 908 грн 91 коп. та штрафу у розмірі 63 056 грн 70 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 43 ГПК України поклав в основу рішення невірний розрахунок пені.

Апелянт стверджує, що суд безпідставно відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи, спір розглянуто за відсутності представника відповідача, позбавивши останнього права на захист, права участі в судовому засіданні, відтак відповідач з об'єктивних та незалежних від нього причин не зміг скористатися правом подання заяви про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року у справі № 910/11140/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Жук Г. А., суддів Мальченко А. О., Кропивна Л.В. Г., призначено розгляд справи на 13.10.2014 року.

Представник апелянта в судове засідання 13.10.2014 року не з'явився, надіслав додаткові правові обґрунтування поданої апеляційної скарги б/н від 10.10.2014 року, стверджує, що прокурором не обґрунтовано пред'явлення позову в інтересах держави, оскільки позов заявлено в інтересах самостійного суб'єкта господарювання, тобто суд безпідставно порушив провадження за позовом прокурора. В поданому додатковому обґрунтування апелянт просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову в даній частині.

Одночасно з цим апелянтом подано клопотання від 10.10.2014 року про відкладення розгляду справи на будь-яку іншу дату у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання 13.10.2014 року.

Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача-1 в судовому засіданні 13.10.2014 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апелянта, просить рішення суду залишити без змін. Представник заперечує також проти клопотання про відкладення розгляду справи, заперечує проти продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 13.10.2014 року заперечив доводи апелянта, просить рішення суду залишити без змін. Також заперечує проти клопотання про відкладення розгляду справи, заперечує проти продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст.69,102 двомісячний строк розгляду апеляційної скарги може бути продовжено на 15 днів у виняткових випадках за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду спору.

Враховуючи, що процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ст. 102 ГПК України, спливає 13.10.2014 року (з урахуванням вихідних днів 11-12.10.2014 року), колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, оскільки таке не містить будь-якого обґрунтування поважності причин неприбуття в судове засідання, як і не містить клопотання про продовження строку розгляду справи, в порядку ст.69 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивачів, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

30.08.2012 року між Дочірнім підприємством «Електромонтажний поїзд № 707» (відповідач у справі, замовник за договором) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» в особі начальника Будівельно-монтажного поїзда № 392 Шульгана Петра Григоровича (позивач у справі, виконавець за договором) укладено договір № 30/08, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за письмовими заявками замовника виконати будівельно-монтажні роботи по влаштуванню опор контактної мережі на об'єктах Російської Федерації за титулом «Суміщена (автомобільна та залізнична) дорога Адлер - гірськокліматичний курорт «Альпіка-сервіс» з будівництвом другої суцільної залізничної колії на ділянці Сочі - Адлер - Веселе (проектні та вишукувальні роботи, будівництво). Контактна мережа», а замовник зобов'язався надати для виконання цих робіт необхідні матеріали, техніку, обладнання та оплатити виконані роботи.

Згідно з пунктом 6.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Крім того, сторони домовились, що умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (пункт 6. 2 договору).

Згідно п.п. 1.4, 1.5, 3.1, 3.2 договору виконавець зобов'язався забезпечити підбір своїх працівників відповідної кваліфікації відповідно до вимог замовника; забезпечити відрядження працівників в кількості, вказаній замовником в заявці відповідно до умов цього договору та терміном кожного відрядження не менш ніж 20 (двадцять) календарних днів; належним чином оформити документи на відрядження (видати наказ про направлення працівників у відрядження, оформити посвідчення про відрядження, а також надати працівникам грошові кошти у розмірах встановлених законодавством); не пізніше 25 числа поточного місяця надати замовнику на погодження графік відряджень працівників на наступний місяць. Замовник зобов'язався виконати зобов'язання якісно та в погоджені терміни.

Замовник зобов'язався до початку робіт надати проектно-кошторисну документацію для можливості здійснення виконавцем підбору своїх працівників відповідної кваліфікації; за власні кошти та власними силами здійснювати передислокацію та митне оформлення техніки (господарських поїздів) виконавця, за наявності такої потреби, перевезення працівників від місця дислокації до місця виконання робіт та забезпечити повернення назад по завершенню робіт; не пізніше ніж за 4 календарних дні до початку відрядження працівників виконавця перераховувати, згідно заявки виконавця, аванс для виплати добових та придбання проїзних документів працівниками виконавця (за необхідності), оплатити послуги виконавця в розмірі, передбаченому п. 2.4 договору .

Орієнтовна сума договору визначена у розмірі 1 200 000 грн (в т.ч. ПДВ).

Договором сторони обумовили, що замовник оплачує послуги виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник не пізніше, ніж 4 календарних днів до початку відрядження працівників виконавця перераховує, згідно заявки виконавця, аванс для перерахування добових та придбання проїзних документів працівниками виконавця. Подальші розрахунки здійснюються замовником щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі підписаного акта виконаних робіт. Оплата здійснюється на підставі табелів обліку робочого часу за фактично відпрацьований час згідно калькуляції.

Відповідно до пункту 4.1. договору щомісяця виконавець та замовник підписують акт виконаних робіт.

Відповідно до калькуляції розрахунку вартості надання послуг комплексної бригади робітників (175 люд/год.) при виконанні робіт на об'єктах Російської Федерації) витрати, що пов'язані з оплатою часу перебування у дорозі відшкодовуються додатково на підставі виставленого рахунку за фактично витрачений час (а.с 21).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого в силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 1 150 810,08 грн (без ПДВ), що підтверджується актами виконаних робіт по договору № 30/8 від 30.08.2012 року, а саме: № 46 від 03.12.2012 року, № 47 від 03.12.2013 року, № 48 від 03.12.2013 року, № 50 від 10.12.2012 року, № 58 від 03.12.2013 року та № 59 від 30.12.2012 року, які підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб - сторін за договором (а.с.22-27).Належним чином засвідчені копії Актів наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, а саме, здійснив лише часткову оплату наданих послуг у розмірі 200000 грн - 06.12.2012року та 50000 грн - 29.01.2013року, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с.54-55).

22.05.2013року позивач направив на адресу відповідача претензією № 1 від 15.05.2013 року з вимогою погасити заборгованість по оплаті вартості виконаних робіт за договором № 30/8 від 30.08.2012 року, яка було отримана останнім 24.05.2013 року, що підтверджується представленою в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2100421605400.

Відповідачем не заперечено обсягу та вартості наданих послуг за договором № 30/8 від 30.08.2012 року, наявності заборгованості по оплаті послуг. На час прийняття рішення судом 1 інстанції відповідач не оплатив вартість робіт в повній сумі, що зумовило звернення позивача до суду за захистом порушеного права. Відтак, заборгованість відповідача по оплаті виконаних робіт за договором № 30/8 від 30.08.2012 року становить 900 810,08 грн, що не було спростовано відповідачем належними чи допустимими доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 900 810,08 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати, наданих позивачем-2 послуг за договором № 30/08 від 30.08.2012 року на суму 900 810 грн 08 коп. (без ПДВ), доведено матеріалами справи, не заперечено відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором № 30/08 від 30.08.2012 року, позивачем, у відповідності до п.5.2 договору, нараховано пеню у розмірі 66 285 грн 28 коп. за період прострочення з 11.01.2013 року по 09.07.2013 року, а також 3 % річних у розмірі 33 025 грн 52 коп. за період прострочення з 11.01.2013 року по 31.03.2014 року, інфляційні втрати у розмірі 9 908 грн. 91 коп. за період прострочення з 11.01.2013 року по 31.03.2014 року, та штраф за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 63 056 грн 70 коп.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором сторони передбачили майнову відповідальність замовника за прострочення оплати виконаних робіт у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. А за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені за період прострочення з 11.01.2013 року по 09.07.2013 року за допомогою програми Інформаційно-аналітичного центру «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», колегія визнає представлений прокурором розрахунок вірним, таким, що відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вимогам ст. ст. 231, 232 ГК України та підлягає стягненню в розмірі у розмірі 66 285 грн 28 коп., із розрахунку: за період з 11.01.2013 року по 29.01.2013 року заборгованість становила 950810,08 за 19 днів, розмір облікової ставки НБУ - 7,50% =7424,13 грн; за період з 30.01.2013 року по 09.06.2013 року заборгованість становила 900810,08 за 131 день, розмір облікової ставки НБУ - 7,50% =48495,67 грн; за період з 10.06.2013 року по 09.07.2013 року заборгованість становила 900810,08 за 30 днів, розмір облікової ставки НБУ - 7,00% =10365,49 грн; всього за період з 11.01.2013 року по 09.07.2013 року розмір пені становить 66285,28 грн .

Твердження апелянта, що позивачем нараховано пеню на майбутнє до 09.07.2014 року не відповідає наявному в матеріалах справи розрахунку, оскільки пеню нараховано лише до 09.07.2013 року, в межах строку визначеного законом.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування штрафу за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 7% від простроченого платежу в сумі 63056 грн 70 коп., що відповідає умовам договору (п.5.2) та вимогам ст. 232 ГК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Інфляційні збитки та проценти згідно зі ст. 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, проценти річних, передбачені ст.625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем правомірно нараховано 3 % річних у розмірі 33025 грн 52 коп., нарахованих за період з 11.01.2013 року по 31.03.2014 року, та інфляційних втрати у розмірі 9908 грн 91 коп., нарахованих за період з 11.01.2013 року по 31.03.2014 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до вимог ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яка подається до винесення судом рішення у справі. Враховуючи, що відповідач не скористався таким правом під час розгляду спору в суді І інстанції, апеляційний суд відмовляє у задоволені заяви про застосування строку позовної давності, яку подано відповідачем з апеляційною скаргою.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що незадоволенням судом клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю подачі зустрічного позову не є процесуальним порушенням, яке може бути підставою скасування рішення суду згідно ст.104 ГПК України.

Згідно п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року N 18 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.), оскільки у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа, як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Суд звертає увагу на те, що відповідач, як юридична особа не був позбавлений права та можливості участі в судовому засіданні. Відповідача було повідомлено про розгляд справи, що свідчить про достатність часу для підготовки представників для участі у судовому засіданні, підготовки зустрічного позову чи заяви про застосування строку позовної давності.

Інших доводів клопотання представника відповідача не містить, як і не містить посилання на необхідність подання пояснень, обґрунтувань чи доказів. Більш того, неможливість представника прийняти участь у судовому засіданні не позбавляє його права подання обґрунтованого відзиву на позов, заяви про застосування строку позовної давності, але таким правом відповідач не скористався.

Стаття 77 ГПК України передбачає відкладення розгляду справи в межах строків визначених у ст.69 ГПК України у разі коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, однак не зобов'язує відкладати розгляд справи протягом всього строку, передбаченого ст. 69 ГПК та не обмежує право суду розглянути спір до спливу вказаного строку.

Твердження апелянта про безпідставне порушення провадження у справі за позовом прокурора колегія визнає безпідставним, оскільки право прокурора подавати позов до суду чітко визначено ст. 121 Конституції України, ст.ст.2,29 ГПК України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» і у відповідності до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 прокурор або його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на чинне законодавство, в чому відбувається порушення матеріальних або інших інтересів держави, що обґрунтовано доведено прокурором в позовній заяві у даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року у справі № 910/11140/14 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року у справі № 910/11140/14 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року у справі № 910/11140/14 залишити без змін.

3.Справу № 910/11140/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді Л.В. Кропивна

А.О. Мальченко