Рішення

від 14.07.2014 по справі 922/1664/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р.Справа № 922/1664/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод", м. Лубни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілланд", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 107487,88 грн. за участю :

Представник позивача - Діжевська В.О. довіреність №801 від 14.05.2014 року;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілланд" про стягнення заборгованості у розмірі 107487,88 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2149,77 грн.. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Дистриб"юторським договором №262 від 26 квітня 2013 року.

Ухвалою суду від 18.06.2014 року строк розгляду справи №922/1664/14 було продовжено на 15 днів до 14.07.2014 року, розгляд справи відкладено на 08 липня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, через канцелярію суду 14.07.2014 року надав клопотання (вх.№147) про призначення колегіального розгляду справи у зв"язку зі складністю справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що будь-яку справу, що відносить до підсудності місцевого господарського суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Таким чином, питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору та обґрунтованості клопотання про призначення колегіального розгляду справи, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи №922/1664/14 та матеріали вказаної справи, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, виходячи з наступного.

Клопотання про призначення колегіального розгляду справи повинно бути обґрунтованим та вмотивованим, заявником повинні бути вказані конкретні обставини, що свідчать про складність конкретної справи або про складність певної категорії спору. Клопотання також повинно бути підтверджено фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.

Із поданого відповідачем клопотання про призначення колегіального розгляду справи вбачається, що обставини, на які посилається відповідач, є лише необґрунтованим припущенням про складність справи та вони не підтверджуються конкретними доказами.

За таких обставин, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства та враховуючи, що призначення колегіального розгляду справи призведе лише до затягування строків вирішення спору, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, оскільки подане клопотання позбавлене фактичного та правового обґрунтування.

Крім того, через канцелярію суду відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№23832) у зв"язку з необхідністю бути присутнім у іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, виходить з наступного.

Згідно із абз. 2 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"№18 від 26.12.2011 р. господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, адже до клопотання не додано жодних доказів перебування представника відповідача у іншому судовому засіданні та неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, з урахуванням чого, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача (вх. № 23832) про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представниками сторін докази, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

26 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубенський злочний завод» - постачальник (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілланд» - дистриб"ютор (відповідачем) було укладено Дистриб'юторський договір № 262 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору позивач зобов'язується поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) відповідачу визначену даним Договором продукцію (надалі іменується - Продукція), а відповідач зобов'язується приймати цю продукцію та здійснювати її оплату.

Найменування, ціна та асортимент продукції, що постачається позивачем, визначається згідно Специфікації.

Кількість Продукції та асортимент конкретної партії, умови передачі при кожній поставці вказується в замовлені відповідача, узгодженому сторонами у встановленому цим Договором порядку, та з зазначенням ціни кожної одиниці та партії продукції в цілому відображається в товарній (товарно-транспортній) накладній (п. 1.2 Договору).

Згідно даного Договору розрахунки за отриману продукцію здійснюються в безготівковій формі або готівкою не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів після отримання продукції (згідно Додаткової угоди № 1 від 26.04.2013 р.).

В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» було здійснено поставку товару Дистриб'ютору - ТОВ «МІЛЛАНД» на загальну суму 1 309 693,78 грн., однак, відповідачем було здійснено оплату лише на суму 1 202 205,90 грн..

В період дії Дистриб'юторського договору № 262 від 26 квітня 2013 року Відповідач отримував продукцію (підтверджується видатковими накладними) та частково її оплачував.

Станом на сьогоднішній день по даних бухгалтерського обліку підприємства - Позивача за Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛЛАНД» рахується дебіторська боргованість на суму, що становить 107 487, 88 (сто сім тисяч чотириста вісімдесят сім гривень коп.).

Суд не погоджується з доводами позивача, вважає їх необгрунтованими та такими, що спростовуються наданими суду доказами, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте на підтвердження вимог, вказаних в позовній заяві, позивачем не було надано жодних документів. Зокрема, видаткові накладні, які надані позивачем, не мають посилання на договір, що підтверджувало б факт поставки товару саме за Дистриб"юторським договором №262 від 26 квітня 2013 року та факт того, що зобов'язання, передбачені Договором, не були виконані відповідачем.

Також суд з урахуванням приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2, 12, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зазначає, що приймання вантажу підтверджено підписами різних осіб, повноваження яких не засвідчено довіреностями або іншими документами.

Крім того, суд не приймає до уваги наданий акт звірки, оскільки останній не містить посилань на умови договору, не містить підпису повноважного представника та печатки відповідача.

Відповідно до приписів чинного законодавства акт звірки - є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо). Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків (Постанова ВГСУ від 14.04.2014 року №908/3427/13).

Враховуючи викладене вище, суд визнав позовні вимоги безпідставними, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя Т.С. Денисюк