Постанова

від 15.09.2014 по справі 922/1664/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 922/1664/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Корсун Г.А., дов.№856 від 17.07.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод", м. Лубни (вх.№2104 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.14 року по справі №922/1664/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод", м.Лубни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілланд" , м. Харків

про стягнення 107487,88 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2014 року по справі №922/1664/14 (суддя Денисюк Т.С.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2014 року у справі №922/1664/14 не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав заперечення на апеляційну скаргу (вх.6849 від 21.08.2014 року), в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлявся, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги, яка є належним доказом повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 2.6.1, 2.6.11, 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги, виходячи з того, що явка відповідача не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права передбачені ст. 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

26.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод», в якості Постачальника, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілланд», в якості Дистриб'ютора за умовами договору, було укладено дистриб'юторський договір №262, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність (повне господарське відання) Дистриб'ютору визначену даним договором продукцію, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати цю продукцію та здійснити її оплату.

З пункту 9.4 вбачається, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року, але у будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Умовами договору (пункт 3.1) передбачено, що постачання продукції здійснюється в кількості та асортименті, зазначеному в замовленні Дистриб'ютора. Замовлення на поставку продукції здійснюється Дистриб'ютором та узгоджується Постачальником.

Абзацом 2 п. 3.5 договору доставка продукції здійснюється на підстав товарної (товарно-транспортної) накладної. Дистриб'ютор зобов'язаний прийняти продукцію за кількістю, асортиментом і якістю упаковки та зробити відмітку в графі «продукцію прийняв вантажоодержувач» з вказівкою підпису і прізвища уповноваженої матеріально-відповідальної особи, а також завірити її печаткою або штампом.

З приписів аб.3 п.4.2 договору вбачається, що факт отримання за кількістю та якістю упаковки підтверджується шляхом підписання товарної (товарно-транспортної) накладної.

Продукція відвантажується в тарі постачальника одноразового або багаторазового використання (вартість вказується в товарній, товарно-транспортній накладній) Тара багаторазового використання є заставою та підлягає поверненню в 100% об'ємі у стані придатному для повторного використання (п.5.1 договору).

Умовами п.3.6 договору передбачено, що право власності на продукцію та ризик її втрати переходить від постачальника до дистриб'ютора з моменту підписання уповноваженою матеріально-відповідальною особою останнього товарної (товарно-транспортної) накладної, завіреної печаткою або штампом, яка засвідчує факт передачі продукції дистриб'ютору.

Розрахунки за отриману продукцію, з урахуванням додаткової угоди №1 до договору від 01.08.2013 року, здійснюється в безготівковій формі або готівкою (згідно чинного законодавства) не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів після отримання продукції (п.6.1 договору).

Датою оплати, як вбачається з п.6.2 договору, вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 7.1 договору у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством.

За матеріалами справи встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та у період дії дистриб'юторського договору поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 1309693,78 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару належним чином не виконав, здійснив лише часткову оплату в сумі 1202205,90 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті суми заборгованості, позивач був змушений звернутися до господарського суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи спірне рішення, дійшов висновку про те, що на підтвердження вимог, вказаних в позовній заяві, позивачем не було надано жодних документів. Зокрема, видаткові накладні, які надані позивачем, не мають посилання на договір, що підтверджувало б факт поставки товару саме за Дистриб'юторським договором №262 від 26.04.2013 року та факт того, що зобов'язання, передбачені договором №262 не були виконані відповідачем.

Крім того, вказав на те, що приймання вантажу підтверджено підписами різних осіб, повноваження яких не засвідчено довіреностями або іншими документами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, вважає його не обґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Така позиція ґрунтується на наступному.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ч.1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень ст. 655 Цивільного кодексу України, вбачається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Норми ст. 694 Цивільного кодексу України передбачають, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Дослідивши умови Дистриб'юторського договору № 262 від 26.04.2013 року, на підставі якого виникло грошове зобов'язання між сторонами, колегія суддів вважає, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення глави 54 Цивільного кодексу України, що регулюють відносини пов'язанні з купівлею та продажем майна (товару).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З умов договору вбачається, що сторони обумовили оплату отриманої продукції по ціні зазначеній у товарній (товарно-транспортній) накладній протягом 14 календарних днів після отримання продукції (п.6.1 договору).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем жодних претензій у строк визначений договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось; доказів оплати поставленої по видатковим накладним продукції в повному обсязі не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 107487,88 грн. відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 107487,88 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, строк оплати товару, у відповідності до п.6.1 договору є таким, що настав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки господарського суду першої інстанції, відповідно до яких позивачем на підтвердження своєї позиції не було надано жодних документів, а видаткові накладні не містять посилання на реквізити договору, що підтверджувало б факт поставки товару саме за Дистриб'юторським договором №262 від 26.04.2013 року, відхиляються судом виходячи з наступного.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Враховуючи те, що товарно (товарно-транспортна) накладна, як і видаткова накладна містить всі необхідні реквізити первинних документів, зокрема це найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, та інші необхідні реквізити.

Отже, видаткові накладні, копії яких є в матеріалах справи, відповідають вимогам вказаного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції.

При цьому, окремі дефекти та недоліки в оформленні цих накладних не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільніли покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

До того ж спірні правовідносини у даній справі пов'язані не здійсненням бухгалтерського обліку чи складання фінансової звітності, а з виконання договірних зобов'язань.

Згідно з вимогами статті 692 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати видаткові накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, за таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що надані позивачем видаткові накладні №54993 від 20.11.2013 року, №55718 від 25.11.2013 року, №57291 від 04.12.2013 року, №56332 від 28.11.2013 року, №55944 від 26.11.2013 року, №57489 від 05.12.2013 року, №56157 від 27.11.2013 року, №55553 від 24.11.2013 року, №56523 від 29.11.2013 року є належними доказами по справі, оскільки вони підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару саме за Дистриб'юторським договором №262 від 26.04.2013 року, у зв'язку з чим свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 107487,88 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно листа Міністерства фінансів України від 29.08.2005 № 31-04200-30/23-7454/6784 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Довіреність не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції - передачі товару.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності може свідчити про порушення ведення бухгалтерського обліку і тягнути за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не може спростувати факт передачі (поставки) товарів.

Зважаючи на встановлені факти, враховуючи, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які зазначені позивачем, не спростував. Апеляційний суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 107487,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2014 року у справі №922/1664/14 прийняте при не належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та не у відповідності до норм матеріального і процесуального права і наявні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пункт 1 , 4 статті 104 статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод", м. Лубни задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2014 року у справі №922/1664/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілланд" (61068, Харківська область, м. Харків, пров. Старомосковський, буд.6-А ЄДРПОУ 38631565, р/р 26004012775501, МФО 300346, ПАТ «Альфа-Банк») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" (37500, Полтавська область, м.Лубни, вул. Індустріальна, 2, ЄДРПОУ 00446813, р/р2600912917 у Відділенні «Лубенське управління ПАТ «Полтава-Банк», МФО 331489) заборгованість в розмірі 107487,88 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілланд" (61068, Харківська область, м. Харків, пров. Старомосковський, буд.6-А ЄДРПОУ 38631565, р/р 26004012775501, МФО 300346, ПАТ «Альфа-Банк») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" (37500, Полтавська область, м.Лубни, вул. Індустріальна, 2, ЄДРПОУ 00446813, р/р2600912917 у Відділенні «Лубенське управління ПАТ «Полтава-Банк», МФО 331489) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2149,77 грн. та 1075,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.