Рішення

від 18.07.2014 по справі 924/773/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2014 р.Справа № 924/773/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Нетішинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Нетішинської міської ради, м. Нетішин

до Хмельницького національного університету, м. Хмельницький

про стягнення 21274,66 грн. - орендної плати, 2255,69 грн. - комунальних послуг, 583,33 грн. - витрат на інтернет, 2942,19 грн. - пені, 2297,66 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Трофімов І.С. - за довіреністю №058/994 від 23.06.2014р., Глупак А.В. - за довіреністю №058/804 від 14.05.2014р.

У судовому засіданні згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 24113,68 грн. - боргу, що складається з 21274,66 грн. - орендної плати, 2255,69 грн. -комунальних послуг, 583,33 грн. - витрат на інтернет, 2942,19 грн. - пені, 1425,40 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних, з посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору оренди №04/01-1 від 04.01.2011р.

20.06.2014р. позивачем подано заяву, згідно якої змінено підставу позову, а саме: позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішин за №04/04-7 від 01.04.2011р. в частині сплати оренди за приміщення за період жовтень 2012 року - червень 2013 року, комунальних послуг, витрат на інтернет. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а 3% річних та інфляційних з посиланням на ст. 625 ЦК України. Заява розглянута та прийнята судом згідно ст. 22 ГПК України, у судовому засіданні 03.07.2014р.

Крім того, позивач зауважував на тому, що підписавши договір, відповідач погодився з ціною договору, однак, в подальшому, з незрозумілих причин, відмовився від оплати. З приводу даної обставини, вказує на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013р., згідно яких судами було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини і всі нарахування за договорами оренди були здійснені в межах та на підставі чинного законодавства України.

Також, під час розгляду справи, позивач збільшував розмір позовних вимог в частині нарахування інфляційних. Згідно останнього збільшення позивач просить стягнути з відповідача 24113,68 грн. - заборгованості, яка складається з 21274,66 грн. - орендної плати, 2255,69 грн. - комунальних послуг, 583,33 грн. - витрат на інтернет, 2942,19 грн. - пені, 2297,66 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних.

Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 1132,43 грн. - орендної плати (жовтень 2012р. - червень 2013р.), 2255,69 грн. - комунальних послуг, 583,33 грн. - витрат на інтернет, 157,65 грн. - пені, 122,30 грн. - інфляційних, 42,50 грн. - 3% річних. Обгрунтовує свою позицію тим, що не погоджується із встановленим та розрахованим у договорі розміром орендної плати. Вказує, що у договорі розрахунок орендної плати було зроблено на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішина, затвердженої рішенням двадцять третьої сесії Нетішинської міської ради V скликання від 27.11.2007р. №4, з посиланням на таблицю „Орендні ставки за використання нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста", в якій встановлена орендна ставка 5% поміж інших, для закладів науки (крім бюджетних). Зауважуючи на тому, що відповідач є державним закладом та утримується за рахунок коштів державного бюджету, вважає, що необхідно було застосовувати п. 9 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішина, згідно якого встановлено розмір річної орендної плати для бюджетних установ та організацій - 1 гривня за 1 кв.м. Також, вказує, про аналогічний розмір орендної плати у п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786.

З огляду на викладену позицію, відповідачем здійснено свій розрахунок боргу, пені, інфляційних та 3% річних.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

01.04.2011р. між Нетішинською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №1 Нетішинської міської ради (орендодавець) та Хмельницьким національним університетом (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішин за №04/04-7.

Згідно п. п. 1.1, 1.2 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (два кабінети інформатики та обчислювальної техніки), площею 128,2 кв.м. (каб №38-71,4 кв.м.; каб. №35 - 56,8 кв.м.), розміщене за адресою: Хмельницька обл., п-т Незалежності, 7, на другому поверсі будівлі Нетішинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, що перебуває на балансі Нетішинської міської ради (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою використання його під навчальну діяльність.

Розділом 2 договору сторони передбачили умови передачі орендованого майна орендарю, зокрема, згідно п.п. 2.1, 2.2, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Власником майна залишається територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди. У разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

У розділі 3 договору оренди сторонами погоджено розмір та строки сплати орендної плати, між іншим, згідно п.п. 3.1-3.4 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішина, затвердженої рішенням двадцять третьої сесії Нетішинської міської ради V скликання від 27 листопада 2007 року №4 або за результатами конкурсу на право оренди майна становить з ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) березень (місяць) 2011р. 2355,84 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять грн. 84 коп.) (додаток №1). Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2011р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі. Припиняється нарахування орендної плати з моменту закінчення терміну дії договору або його розірвання у встановленому законодавством порядку.

У додатку 1 договору наведено розрахунок орендної плати за користування нежитловим приміщенням.

Згідно п. п. 3.6, 3.7 договору орендна плата перераховується 100% орендодавцю щомісяця не пізніше 20 числа місяця. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. по справі №924/924/13 судом встановлено, що сторони в договорах оренди, зокрема, в договорі від 01.04.2011р., погодили розмір орендної плати, обов'язок сплати якої взяв на себе Хмельницький національний університет. Сам розмір орендної плати визначався відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 „Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" та щодо цього розміру жодних заперечень та протиріч протягом дії договору оренди у орендаря не виникало. Апеляційним судом зроблено висновок, що сплачені Хмельницьким національним університетом кошти не є безпідставно перерахованими коштами, оскільки підставою для їх сплати слугував договір оренди, який недійсним не визнавався. Також зроблено висновок про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди від 01.04.2011р. та відзначено, що недотримання сторонами положень Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна може бути підставою лише для внесення змін до умов договору в цій частині, тобто приведення її у відповідність з вимогами закону, а не визнання такого договору недійсним.

У договорі оренди №04/04-7 (п. 3.1) сторони домовились, що одночасно з орендною платою відповідно до умов цьго договору орендар сплачує орендодавцю експлуатаційні та інші витрати орендодавця, які визначені у додатку №2, які підписані обома сторонами і є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно додатку 2 „Розрахунок поновлення комунальних платежів орендованих нежитлових приміщень та майна Нетішинської школи І-ІІІ ступенів №1" розрахунок відшкодування витрат за комунальні послуги здійснюється на підставі критеріїв розрахунку кількості та вартості спожитих орендарями комунальних послуг:

а) послуги теплопостачання - пропорційно до площі приміщення орендаря в загальній площі всього будинку;

б) послуги водопостачання (холодного, гарячого) та водовідведення - пропорційно до чисельності працівників орендаря в загальній чисельності працівників, які працюють у приміщенні, або за водолічильником орендаря;

в) оплата електроенергії - виходячи з потужності електроприладів, що перебувають у користуванні орендаря і фактичних або усереднених даних про час роботи таких приладів, або за електролічильником орендаря.

Договір оренди було укладено строком на 2.8 років (два роки вісім місяців), що діє від 01.04.2011р. до 31.12.2013р. включно. Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, достроко за взаємною згодою сторін (п. 10.1, 10.6).

Додатковою угодою від 25.06.2013р. сторони вирішили розірвати договір №04/04-7 від 01.04.2011р. за взаємною згодою сторін з 25 червня 2013 року.

У період дії договору оренди відповідач зобов'язався сплачувати орендні платежі, відшкодовувати вартість комунальних та інших послуг. Однак, відповідач умов договору щодо сплати оренди та інших платежів належним чином не виконав. Зокрема, відповідачем неоплачено оренду за період жовтень 2012 року - червень 2013 року загалом на суму 21274,66 грн. Також, за період січень 2013 року - червень 2013 року відповідачем не оплачено комунальні послуги в сумі 2255,69 грн., які згідно довідки позивача №615 від 18.07.2014р. сплачено комунальному гоподарству ВП ХАЕС. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 583,33 грн. послуг за інтернет.

Позивач направляв відповідачу претензію про сплату боргу, яка ним отримана 14.02.2014р. Однак, претензія задоволена не була.

У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 2942,19 грн. - пені (з 28.05.2013р. по 27.05.2014р.). Також, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 2297,66 грн. - інфляційних втрат (за період липень 2013 року - травень 2014 року) та 798,33 грн. - 3% річних (з 29.10.2012р. по 27.05.2014р.).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір (ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи між сторонами було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у комунальній власності, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, зокрема, відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України „Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 759 ЦК України, ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 18 та 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному об'ємі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідач користувався в період дії договору орендованим приміщенням і зобов'язаний був сплачувати орендну плату. Між тим, відповідачем допущено борг з оренди за період жовтень 2013 року - червень 2014 року, отже, він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього виникла заборгованість.

Суд не приймає до уваги позицію відповідача з приводу іншого, ніж передбачено договором, розрахунку та розміру орендної плати, з огляду на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. по справі №924/924/13, в якій досліджувалось обгрунтованість встановленого в договорі розміру орендної плати. Як вбачається з вказаної постанови, судом встановлено, що сторони в договорі від 01.04.2011р. погодили розмір орендної плати. Сам розмір орендної плати визначався відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 „Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" та щодо цього розміру жодних заперечень та протиріч протягом дії договору оренди у орендаря не виникало. Апеляційним судом зроблено висновок, що сплачені Хмельницьким національним університетом кошти не є безпідставно перерахованими коштами, оскільки підставою для їх сплати слугував договір оренди, який недійсним не визнавався. Також зроблено висновок про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди від 01.04.2011р. та відзначено, що недотримання сторонами положень Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна може бути підставою лише для внесення змін до умов договору в цій частині, тобто приведення її у відповідність з вимогами закону, а не визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на те, що у справі №924/924/13, в якій брали участь ті ж самі сторони, що й у даній справі - факти, встановлені судовим актом, який набрав законної сили у справі №924/924/13 не потребують додаткового доказування та мають для вирішення даного господарського спору преюдиціальне (обов'язкове) значення.

Таким чином, розрахунок розміру орендної плати згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 „Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" та факт погодження сторонами розміру орендної плати у договорі є встановленим та не потребує доказування при вирішенні спору у даній справі. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 21274,66 грн. боргу з орендної плати є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім оренди, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати позивачу експлуатаційні та інші витрати, які визначені у додатку №2 до договору. Як вбачається з додатку №2 в перелік витрат включено електроенергію, водопостачання і водовідведення та теплоенергію. Факт неналежного виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати комунальних послуг підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем. Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 2255,69 грн. - комунальних послуг є правомірною. Натомість, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат на інтернет, оскільки, ані договором оренди, ані в переліку витрат, що зазначені додатком №2 до договору, не передбачено сплату таких коштів. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б могли свідчити про обов'язок відповідача сплатити позивачу витрати на інтернет.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені, передбачений сторонами у договорі, становить 0,5% від суми заборгованості. Наявний в матеріалах справи розрахунок пені свідчить про те, що позивач врахував положення ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обмеживши розмір нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Між тим, суд не погоджується з періодом нарахування пені, оскільки він розрахований поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, з якого проводилось нарахування, суд вважає правомірно заявленою сумою пені 681,15 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Погодившись з розрахунком позивача, суд вважає обґрунтованими, правомірними й такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних. Перевіривши розрахунок інфляційних, суд вважає обгрунтовано заявленою сумою 2212,57 грн.

Враховуючи викладені вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 21274,66 грн. - орендної плати, 2255,69 грн. -комунальних послуг, 681,15 грн. - пені, 2212,57 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 583,33 грн. - витрат на інтернет, 2261,04 грн. - пені та 85,09 грн. - інфляційних нарахувань належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також, позивач просить відшкодувати йому витрати по оплаті послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як свідчать матеріали справи, згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 08.09.2012р. ОСОБА_4 має право займатися адвокатською діяльністю.

10.02.2014р. позивач (замовник) уклав з адвокатом ОСОБА_4 (виконавець) договір про надання правової допомоги, згідно умов якого виконавець прийняв зобов'язання надати правову допомогу замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надану правову допомогу на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору (п. 1.1).

26.05.2014р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 підписано акт прийому-передачі наданих юридичних послуг на суму 3600,00 грн.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення загалом на суму 1900,00 грн. про сплату позивачем адвокату наданих юридичних послуг (платіжне доручення №16 від 10.06.2014р. на суму 700,00 грн. та платіжне доручення №14 від 10.06.2014р. на суму 1200,00 грн.).

За таких обставин, вимоги про відшкодування позивачу витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованими. Разом з тим, суд вважає явно завищеною суму витрат на послуги адвоката, яка є неспіврозмірною і повинна бути обмежена до 300,00 грн.

При цьому суд враховує абзац 2 п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначено, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 300,00 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Нетішинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Нетішинської міської ради, м. Нетішин до Хмельницького національного університету, м. Хмельницький про стягнення 21274,66 грн. - орендної плати, 2255,69 грн. - комунальних послуг, 583,33 грн. - витрат на інтернет, 2942,19 грн. - пені, 2297,66 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Хмельницького національного університету (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11; код 02071234) на користь Нетішинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Нетішинської міської ради (м. Нетішин, проспект Незалежності, 7; код 21340154) 21274,66 грн. (двадцять одну тисячу двісті сімдесят чотири гривні 66 коп.) - орендної плати, 2255,69 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень 69 коп.) - комунальних послуг, 681,15 грн. (шістсот вісімдесят одну гривню 15 коп.) - пені, 2212,57 грн. (дві тисячі двісті дванадцять гривень 57 коп.) - інфляційних втрат, 798,33 грн. (сімсот дев'яносто вісім гривень 33 коп.) - 3% річних, 1698,56 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто вісім гривень 56 коп.) - витрат по оплаті судового збору, 300,00 грн. (триста гривень 00 коп.) - витрат по оплаті послуг адвоката.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 583,33 грн. - витрат на інтернет, 2261,04 грн. - пені та 85,09 грн. - інфляційних нарахувань відмовити.

Повне рішення складено 18 липня 2014 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Нетішин, проспект Незалежності, 7),

3 - відповідачу.