Постанова

від 24.09.2014 по справі 924/773/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа №924/773/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Соболик Т.А. (керівник)

- Чернов В.В. (довіреність №518 від 13.06.2014р.)

- Плакса В.А. (довіреність №517 від 13.06.2014р.)

відповідача - Трофімов І.С. (довіреність №058/994 від 23.06.2014р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Хмельницького національного університету на рішення господарського суду Хмельницької області від 18 липня 2014 року у справі №924/773/14 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Нетішинської загальноосвітньої школи I-III ступенів №1 Нетішинської міської ради до Хмельницького національного університету

про стягнення 29279,60 грн. заборгованості за договором оренди №04/01-1 від 04.01.2011 року.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

18 липня 2014 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було частково задоволено позов Нетішинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Нетішинської міської ради до Хмельницького національного університету про стягнення 21 274,66 грн. - орендної плати, 2 255,69 грн. - комунальних послуг, 583,33 грн. - витрат на Інтернет, 2942,19 грн. - пені, 2297,66 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних та стягнуто з відповідача на користь позивача 21 274,66 грн. - орендної плати, 2 255,69 грн. - комунальних послуг, 681,15 грн. - пені, 2212,57 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних, 1698,56 грн. - витрат по оплаті судового збору, 300,00 грн. - витрат по оплаті послуг адвоката. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 583,33 грн. - витрат на Інтернет, 2261,04 грн. - пені та 85,09 грн. - інфляційних відрахувань було відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю скасувати рішення суду та задоволити позов на суму 3 629,07 грн., вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки розрахунки зроблені у позовній заяві та п.3 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 01 квітня 2011 року суперечит "Методиці розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішина", затвердженої рішенням Нетішинської міської ради №4 від 27 листопада 2007 року та постановою Кабінету Міністрів України №786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" від 04 жовтня 1995 року, що є порушенням ч.1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до зазначених Методик, визнає позовні вимоги позивача частково в розмірі 3629,07 грн., де 1132,43 грн. - борг по орендній платі ( з жовтня 2012 року по червень 2013 року), 2 255,69 грн. - вартість комунальних послуг, 76,23 грн. - пені, 122,30 грн. - інфляційні, витрати та 42,50 грн. - 3% річних.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки сума орендної плати в розмірі 1,0 грн. за 1 м 2 стосується установ та організацій, які фінансуються та утримуються виключно з державного бюджету України, а позивач під час укладення Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 01 квітня 2011 року виступав як суб'єкт господарювання і винаймав нежитлові приміщення позивача для проведення дистанційного навчання виключно на платній основі - тому вимоги законодавства, на які посилається відповідач, не поширюються на даний вид правовідносин, тим більше, що на момент укладання Договору відповідач був проінформований про категоричне заперечення на укладання Договору на умовах оренди за 1 грн. за 1 м 2 та особисто запропонував 5% орендну ставку.

04 вересня 2014 рок, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24 вересня 2014 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

01 квітня 2011 року, між Нетішинською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №1 Нетішинської міської ради, як орендодавцем, та Хмельницьким національним університетом, як орендарем, було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №04/04-7, згідно умов якого орендодавець передає до 31 грудня 2013 року, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (два кабінети інформатики та обчислювальної техніки), площею 128,2 м 2 (каб. №38 - 71,4 м 2 ; каб. №35 - 56,8 м 2 ), що знаходяться на другому поверсі будівлі по проспекту Незалежності, 7 в Хмельницької області. (а.с.9-12)

Відповідно п.п.3.1, 3.3 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішина, затвердженої рішенням Нетішинської міської ради №4 від 27 листопада 2007 року або за результатами конкурсу на право оренди майна становить 2 355,84 грн. з ПДВ, базовий місяць розрахунку взято березень 2011 року, яка за кожний наступний місяць коригується на підставі індексу інфляції.

Також, сторони домовились, що одночасно з орендною платою відповідно до умов цього договору орендар сплачує орендодавцю експлуатаційні та інші витрати орендодавця, які визначені у додатку №2.

Пунктами 3.6, 3.7 Договору передбачено, що орендна плата перераховується 100% орендодавцю щомісяця не пізніше 20 числа місяця. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

25 червня 2013 року, Додатковою угодою про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №04/04-7 від 01 квітня 2011 року, сторони вирішили розірвати Договір №04/04-7 від 01 квітня 2011 року за взаємною згодою сторін.

10 лютого 2014 року, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу у розмірі 27 383,7 за невиконання зобов'язань згідно Договору №04/04-7 по сплаті орендних платежів, платежів за комунальні послуги, Інтернет, до якої включено штрафні санкції, яка останнім була отримана 14 лютого 2014 року. Проте, відповідач залишив претензію без задоволення. (а.с.17, 18)

02 червня 2014 року, Нетішинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Нетішинської міської ради звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницького національного університету про стягнення 21 274,66 грн. - орендної плати, 2255,69 грн. - комунальних послуг, 583,33 грн. - витрат на Інтернет, 2942,19 грн. - пені, 2297,66 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних. (а.с.2-6)

16 та 20 червня 2014 року, позивач звернувся до суду з клопотаннями про збільшення ціни позову в частині нарахування інфляційних, згідно яких просив стягнути з відповідача 30 151,86 грн. - заборгованості, в тому числі: 21 274,66 грн. - орендної плати за період з жовтня 2012 року по червень 2013 року, 2255,69 грн. - комунальних послуг, 583,33 грн. - витрат на Інтернет, 2942,19 грн. - пені (з 28 травня 2013 року по 27 травня 2014 року), 2297,66 грн. - інфляційних втрат (за період липень 2013 року - травень 2014 року), 798,33 грн. - 3% річних за період з 29 жовтня 2012 року по 27 травня 2014 року.

18 липня 2014 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було частково задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 21 274,66 грн. - орендної плати, 2 255,69 грн. - комунальних послуг, 681,15 грн. - пені, 2212,57 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних, 1698,56 грн. - витрат по оплаті судового збору, 300,00 грн. - витрат по оплаті послуг адвоката. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 583,33 грн. - витрат на Інтернет, 2261,04 грн. - пені та 85,09 грн. - інфляційних відрахувань було відмовлено.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ч.1 ст. 759 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному об'ємі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як встановлено з матеріалів справи, 01 квітня 2011 року, між сторонами було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №04/04-7, за яким позивачем було передано відповідачу в оренду до 31 грудня 2013 року приміщення площею 128,2 м 2 , два кабінети інформатики та обчислювальної техніки, що знаходяться на другому поверсі будівлі по проспекту Незалежності, 7 в Хмельницької області, а відповідачем взято на себе зобов'язання по сплаті оренди у розмірі 2 355,84 грн. з ПДВ, базовий місяць розрахунку - березень 2011 року, та комунальних послуг.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання та користуючись орендними приміщеннями по жовтень 2013 року провів належну оплату оренди (а.с.75-203), а з жовтня 2013 року по червень 2014 року допустив заборгованість по орендній платі у розмірі 21 274,66 грн. та комунальних послуг за цей же період у розмірі 2 255,69 грн. і залишив без задоволення отриману ним 14 лютого 2014 року претензію про сплату боргу у розмірі 27 383,7 грн.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач, взявши на себе зобов'язання по сплаті коштів за оренду згідно умов Договору №04/04-7, який не визнавався недійсним та змін до нього в установленому законом порядку не вносилось, допустив заборгованість перед позивачем відповідно до даного Договору №04/04-7 в період з жовтня 2012 року по червень 2013 року на загальну на суму 21 274,66 грн., то господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача боргу по орендній платі у розмірі 21 274,66 грн.

Посилання відповідача на те, що п.3 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №04/04-7 від 01 квітня 2011 року суперечить "Методиці розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішина", затвердженої рішенням Нетішинської міської ради №4 від 27 листопада 2007 року та постанові Кабінету Міністрів України №786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" від 04 жовтня 1995 року, а тому розмір орендної плати слід визначати виходячи з вимог Методик, колегія суддів оцінює критично, оскільки 18 грудня 2013 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду, яка набрала законної сили, було залишено без змін рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/924/13 від 25 вересня 2013 року за позовом Хмельницького національного університету до Нетішинської загальноосвітньої школи I-III ступенів №1 про повернення безпідставно перерахованих коштів в сумі 35 826,07 грн., як плати за оренду майна та 588,10 грн. - земельного податку.

Залишаючи рішення місцевого господарського суду, апеляційним судом зазначено, що сплачені Хмельницьким національним університетом кошти не є безпідставно перерахованими коштами, оскільки підставою для їх сплати слугував договір оренди, який недійсним не визнавався, а також зроблено висновок про відсутність підстав для визнання недійсним Договору оренди від 01 квітня 2011 року та зазначено, що недотримання сторонами положень Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна може бути підставою лише для внесення змін до умов договору в цій частині, тобто приведення її у відповідність з вимогами закону, а як встановлено з матеріалів справи, будь-яких змін до спірного Договору сторонами не вносилось і таких пропозицій зі сторони позивача з цього приводу відповідачу не поступало.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, за Договором №04/04-7, відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати позивачу експлуатаційні та інші витрати (витрати за використану електроенергію, водопостачання, водовідведення та теплопостачання), визначені у Додатку №2 до Договору та допустив заборгованість по оплаті даних комунальних послуг 2 255,69 грн. Дана заборгованість вбачається з наданих позивачем доказів, що містяться в матеріалах справи, та визнається самим відповідачем, тому вимога про стягнення з відповідача 2255,69 грн. - вартості отриманих комунальних послуг є правомірною і також підлягає задоволенню.

У відповідності до п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Розмір пені, також, був передбачений сторонами у п.3.7 Договору, який становить 0,5% від суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, у відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, господарський суд першої інстанції провівши перерахування нарахованої позивачем пені з 28 травня 2013 року по 27 травня 2014 року, в межах шестимісячного періоду часу, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, правомірно зменшив розмір пені та задоволив позовні вимоги в цій частині на суму 681,15 грн., відмовивши у її стягненні у розмірі 2261,04 грн.

Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованими, правомірними й такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги в частині стягнення 798,33 грн. - 3% річних та 2212,57 грн. - інфляційних втрат, та відмові у стягненні 85,09 грн. - нарахованих позивачем інфляційних втрат.

Крім того, суд першої інстанції вірно зробив висновок про безпідставність задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат за користування Інтернетом, оскільки, ані Договором оренди, ані переліком витрат, зазначених у Додатку №2 до даного Договору №04/04-7 не передбачалась оплати таких послуг, та відмовив у стягнення з відповідача на користь позивача 583,33 грн. - витрат на Інтернет.

Також за приписами ч.3 ст. 48 ГПК України підлягають стягненні з відповідача сплачені позивачем витрати за надані адвокатом юридичні послуги.

З матеріалів справи встановлено, що з ОСОБА_6, який, згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 08 вересня 2012 року, має право займатися адвокатською діяльністю, 10 лютого 2014 року, позивач, як замовник, уклав Договір про надання правової допомоги.

26 травня 2014 року, між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 підписано акт прийому-передачі наданих юридичних послуг на суму 3600,00 грн., та в матеріалах справи містяться докази про оплату позивачем отриманих юридичних послуг на загальну суму 1900,00 грн. (платіжні доручення №14 та №16 від 10 червня 2014 року на суму 1200,00 грн. та 700,00 грн., відповідно).

Згідно роз'яснень в п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року, передбачено, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Приймаючи до уваги наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 300,00 грн.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно зробив висновок про задоволення позову Нетішинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Нетішинської міської ради в частині стягнення на його користь з відповідача: 21 274,66 грн. - заборгованості по орендній платі, 2 255,69 грн. - комунальних послуг, 681,15 грн. - пені, 2212,57 грн. - інфляційних втрат, 798,33 грн. - 3% річних, 300,00 грн. - витрат по оплаті послуг адвоката та 1698,56 грн. - витрат по оплаті судового збору. А також відмовив в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 583,33 грн. - витрат на Інтернет, 2261,04 грн. - пені та 85,09 грн. - інфляційних відрахувань

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.07.14 р. у справі №924/773/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Хмельницького національного університету - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/773/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.