Рішення

від 15.07.2014 по справі 922/2046/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 922/2046/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича фірма "Сенсор", м. Харків до Публічного АТ "Укртрансгаз" філія Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків про стягнення 69 492,00 грн. за участю представників:

позивача - Бондаренко І.Е. (б/н від 18.06.2014 р.)

відповідача - Мелетян Р.М. (дов. №2-57 від 15.01.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Науково-виробнича фірма "Сенсор", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Публічного АТ "Укртрансгаз" філія Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (надалі - Відповідач) грошової суми у розмірі 69 492,00 грн.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. Супровідним листом надав додаткові докази, які суд долучає до матеріалів справи. Вимоги ухвали суду не виконав.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло. Супровідним листом надав додаткові докази, які суд долучає до матеріалів справи. У наданому відзиві просить суд повернути позовну заяву і додані до неї документи Позивачу без розгляду.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20 липня 2011 року між позивачем ЗАТ НВФ „Сенсор" та відповідачем - на той момент - Харківським ЛВУМГ філії УМГ «Харківтрансгаз» ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України» був укладений договір № 89.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставити, а ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України» і Харківське ЛВУМГ філії УМГ „Харківтрансгаз" прийняти та оплатити продукцію. Відповідно до наявності печатки в ХЛВМГУ та напису на ній, а також реквізитів, що наведені в договорі (зокрема код ЕДРПОУ) вбачається, що ХЛВМГУ є відокремленим підрозділом ДК „Укртрансгаз". Про це ж свідчить і вказівка в договорі № 89 від 20.07.2011 року на те, що начальник ХЛВМГУ при укладенні і підписанні договору діє на підставі Положення і Довіреності № 388 від 16.02.2011 року. Юридичну особу ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України» представляє уповноважений нею відокремлений підрозділ, а саме ХЛВУМГ філії УМГ „Харківтрансгаз".

Відповідно до умов договору № 89 від 20.07.2011 року, строк дії якого був встановлений до 31.12.2011 року, позивач взяв на себе зобов'язання поставити продукцію, перелік якої був встановлений цим договором. Взяте на себе зобов'язання позивач виконав повністю, про що свідчать видаткові накладні № 28 від 10.08.2011 року та № 31 від 15.08.2011 року з відмітками про отримання продукції відповідачем. Про отримання продукції також свідчать довіреності відповідача № 1048 від 04.08.2011 року та № 1052 від 15.08.2011 року на ім'я ОСОБА_3 Видаткові накладні свідчать про те, що продукція, визначена договором, передана відповідачу повністю. Відповідно до переданої продукції відповідачу були виставлені рахунки-фактури на її оплату але до цього часу оплата не виконана, а строк дії договору закінчився 31 грудня 2011 року. Загальна заборгованість відповідача становить 37098,0 грн. (по видатковій накладній № 28 від 10 серпня 2011 року - 25488,00 грн. та по видатковій накладній № 31 від 15 серпня 2011 року - 11610,00 грн.)

20 липня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 90 на поставку продукції, перелік, якої був визначений цим договором. 09.09.2011 року. Свої зобов'язання позивач виконав, про що свідчить видаткова накладна № 35 від 09.09 2011 року з відмітками про отримання продукції відповідачем. Оплата продукції до цього часу не проведена. Відповідно до видаткової накладної № 35 від 09.09.2011 року, заборгованість відповідача складає 32394,00 грн.

Загальна заборгованість за договорами №№ 89,90 від. 20.07.2011 року складає 69492,00 грн.

Учасниками господарських відносини, які склалися в результаті укладення і виконання договорів №№ 89,90 від 20.07.2011 року є окрім позивача, і ДК „Укртрансгаз" НАК «Нафтогаз України», як сторона договорів, так і її відокремлений підрозділ ХЛВУМГ філії УМГ «Харківтрансгаз», як отримувач продукції і платник.

Відповідно до ст. 227 ГК України у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків. Оскільки, ні ДК „Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», ні ХЛВУМГ філії УМГ «Харківтрансгаз» отриману продукцію не оплатили, то правонаступники цих організацій - ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ «Укртрансгаз» філія УМГ «Харківтрансгаз» повинні нести солідарну відповідальність на підставі ст. 227 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, враховуючи, що позивачем надано докази безспірності заборгованості відповідача у сумі заявлених вимог, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

За приписами п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

За приписами п.4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

У Положенні про філію "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" визначено, що управління не є юридичною особою та за здійснює частину функцій Товариства, що відповідає статутним цілям та завданням Товариства, відповідно до чинного законодавства України та цього Положення. (п. 1.2. Положення).

Так п. 3.1.3. Положення визначено, що Управління має право пред'являти претензії, звертатися від імені Товариства до судів загальних юрисдикцій (в тому числі до господарських судів) з позовами за захистом порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів та представляти інтереси Товариства в усіх судах загальної юрисдикції, здійснювати від імені Товариства повноваження сторони, третьої особи та інших учасників процесу в судових справах.

Тобто виходячи з вищевикладеного суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги, управління здійснює частину функцій Товариства, що відповідає статутним цілям та завданням Товариства.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного Акціонерного товариства «Укратрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, код 25698645) на користь Приватного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми «Сенсор" (61020, м. Харків, вул. Ломоносова, 49, код 23326299) грошові кошти в сумі 69 482,00 грн., а також суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя І.П. Жигалкін