Постанова

від 01.09.2014 по справі 922/2046/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа № 922/2046/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,

суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Мелетян Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2148Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.14 у справі № 922/2046/14

за позовом Приватне АТ "Науково-виробнича фірма "Сенсор", м.Харків

до ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м.Харків

про стягнення 69 492,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ПАТ "Науково-виробнича фірма "Сенсор" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ПАТ "Укртрансгаз" філія Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" грошової суми у розмірі 69 492,00 грн.

14.07.2014 року до господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з Публічного Акціонерного товариства "Укратрансгаз" НАК «Нафтогаз України» гроші в сумі 69482,00 на користь ПАТ Науково-виробничої фірми «Сенсор», яка фактично прийнята господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2014 року у справі №922/2046/14 позов задоволено повністю, з урахуванням заяви про уточнення, стягнуто з ПАТ "Укратрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на користь ПАТ Науково-виробничої фірми "Сенсор" грошові кошти в сумі 69482,00 грн. та суму судового збору у розмірі 1827,00 грн, з посиланням на те що відповідачем не надано належних доказів по справі.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та залишити позов без розгляду.

У апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, суд не врахував, що позивачем в одній позовній заяві об'єднані вимоги, що відрізняються між собою підставами виникнення та не пов'язані між собою спільними доказами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, відзив чи пояснень по справі не надав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 20 липня 2011 року між ПАТ НВФ „Сенсор" (постачальником) та на той момент - Харківським ЛВУМГ філії УМГ "Харківтрансгаз" ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" (покупцем) укладений договір №89, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" і Харківське ЛВУМГ філії УМГ „Харківтрансгаз" прийняти та оплатити продукцію.

Зазначення в договорі № 89 від 20.07.2011 року, що начальник ХЛВМГУ при укладенні і підписанні договору діє на підставі Положення і Довіреності № 388 від 16.02.2011 року, тобто юридичну особу ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" представляє уповноважений нею відокремлений підрозділ, а саме ХЛВУМГ філії УМГ „Харківтрансгаз", що підтверджується також печаткою ХЛВМГУ та написом на ній, а також реквізитами, що наведені в договорі (зокрема код ЕДРПОУ)

Пунктом 1.1 договору №89 передбачено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по ціні, вказаним в підписаних сторонами специфікаціях, які являються невід'ємною частиною цього договору.

У п. 7.1 договору зазначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав належним чином, про що свідчать видаткові накладні № 28 від 10.08.2011 року та № 31 від 15.08.2011 року з відмітками про отримання продукції відповідачем, що підтверджує передання відповідачу продукції, визначеної договором.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач продукцію отримав, про що свідчать довіреності відповідача № 1048 від 04.08.2011 року та № 1052 від 15.08.2011 року на ім'я Стецюк A.B., однак оплату виставлених рахунків-фактур до цього часу не здійснив, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 37098,00грн. (по видатковій накладній № 28 від 10 серпня 2011 року - 25488,00 грн. та по видатковій накладній № 31 від 15 серпня 2011 року - 11610,00 грн.), яка до цього часу залишається непогашеною.

20 липня 2011 року між ПАТ НВФ „Сенсор" (постачальник) та на той момент - Харківським ЛВУМГ філії УМГ "Харківтрансгаз" ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" (покупцем) укладений договір №90 на поставку продукції, перелік, якої був визначений цим договором.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по ціні, вказаним в підписаних сторонами специфікаціях, які являються невід'ємною частиною цього договору.

У п. 4.1 договору зазначено, що оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати поставки продукції.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав належним чином, про що свідчить видаткова накладна № 35 від 09.09 2011 року з відмітками про отримання продукції відповідачем, але оплата продукції до цього часу не проведена, в зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 32394,00 грн.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договорами №№ 89,90 від 20.07.2011 року складає 69492,00 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідач жодним чином не спростував той факт, що він отримував товар, а факт поставки та отримання відповідачем продукції підтверджується належними доказами - первинними документами бухгалтерського обліку, а саме видатковими накладними, довіреностями.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 4.1 договорів зазначено, що оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати поставки продукції.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 69492,00 грн. за поставлену продукцію, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем продукції та її отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленої продукції або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, учасниками господарських відносини, які склалися в результаті укладення і виконання договорів №№ 89,90 від 20.07.2011 року є окрім позивача, і ДК „Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", як сторона договорів, так і її відокремлений підрозділ ХЛВУМГ філії УМГ "Харківтрансгаз", як отримувач продукції і платник.

Відповідно до ст. 227 ГК України у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що оскільки, ні ДК „Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", ні ХЛВУМГ філії УМГ "Харківтрансгаз" отриману продукцію не оплатили, то правонаступники цих організацій - ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Укртрансгаз" філія УМГ "Харківтрансгаз" повинні нести солідарну відповідальність на підставі ст. 227 ГК України.

За приписами п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

За приписами п.4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

У Положенні про філію "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" визначено, що управління не є юридичною особою та за здійснює частину функцій Товариства, що відповідає статутним цілям та завданням Товариства, відповідно до чинного законодавства України та цього Положення. (п. 1.2. Положення).

Так п. 3.1.3. Положення визначено, що Управління має право пред'являти претензії, звертатися від імені Товариства до судів загальних юрисдикцій (в тому числі до господарських судів) з позовами за захистом порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів та представляти інтереси Товариства в усіх судах загальної юрисдикції, здійснювати від імені Товариства повноваження сторони, третьої особи та інших учасників процесу в судових справах.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог, так як управління здійснює частину функцій Товариства, що відповідає статутним цілям та завданням Товариства.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на те що, суд не врахував, що позивачем в одній позовній заяві об'єднані вимоги, що відрізняються між собою підставами виникнення та не пов'язані між собою спільними доказами, необґрунтовані тому, що ст.ст.58,63 ГПК України передбачена можливість повернення позовної заяви без розгляду коли порушено правила об'єднання кілька вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, але відповідач не надав доказів наявності зазначених обставин.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до розгляду позовну заяву,в який об'єднанні дві вимоги на підставі двох договорів, що є правом суду.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.. ст. 526, 712 ЦК України, ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 15.07.14 у справі № 922/2046/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 01.09.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.