Ухвала

від 03.07.2014 по справі 820/5040/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р.Справа № 820/5040/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Гайдукова В.М.,

представника відповідача - Юсупової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014р. по справі № 820/5040/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альтрон"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

19.03.2014 року приватне акціонерне товариство "Альтрон" ( далі по тексту - позивач, ПрАТ " Альтрон") - звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000072201 від 16.01.2014 року, №0000082201 від 16.01.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Альтрон" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2014 року №0000072201.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2014 року №0000082201.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Альтрон" зареєстроване як юридична особа 07.09.2001 року (т.1 а.с.60), перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість з 14.09.2001 (т.1 а.с.61).

На підставі направлень від 13.12.2013 року №1083,1084, наказу на проведення документальної виїзної позапланової перевірки від 13.12.2013 року №1160, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в період з 16.12.2013 року по 20.12.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Альтрон" щодо з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з ПП "МВП - Пласт" з відповідним відображенням в обліку за липень 2013 року, за результатами якої складений акт від 26.12.2013 року №2060/20-30-22-01/31633037 (т.1 а.с.18-32), яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 78400 грн. та завищення залишку від'ємного значення за липень 2013 року в сумі 309953 грн.

На вище зазначений акт про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПрАТ "Альтрон" надані письмові заперечення від 08.01.2014 року №3 до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (т.1 а.с.37-42).

Відповідач листом від 13.01.2014 року за вих. №205/10/20-30-22-01 повідомив позивача, що податковим органом прийнято рішення, яким залишено висновки документальної виїзної позапланової перевірки ПрАТ "Альтрон" від 26.12.2013 року №2060/20-30-22-01/31633037 без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства. ( т.1 а.с.45-46).

За результатами перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 року №0000072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПрАТ "Альтрон" на суму 293692,50 грн., в тому числі 195795 грн. - за основним платежем та 97897,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення від 16.01.2014 року №0000082201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192558 грн. (т.1 а.с.13,14).

Зазначені вище податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Харківській області (т.1 а.с.47-53)

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.03.2014 року № 1575/10/20-10-10-04-17 скарга президента ПрАТ "Альтрон" Бутенка В.М. залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2014 року №0000072201, №0000082201- без змін (т.1 а.с.55-59).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями №0000072201 від 16.01.2014 року, №0000082201 від 16.01.2014 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ПрАТ "Альтрон" та ПП "МВП - Пласт" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для висновку податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ ПрАТ "Альтрон" та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192558 грн., з посиланням на нереальність господарських операцій з ПП "МВП - Пласт", стала довідка зустрічної звірки ПП "МВП - Пласт" ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів у Київській області від 30.10.2013 року №1056/26-58-22-07-17/24405810 за липень 2013 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

З матеріалів справи убачається, що між ПрАТ "Альтрон (покупець) та ПП "МВП - Пласт" (постачальник) укладено договори поставки від 20.05.2013 року №ALT-02/035-2013 та від 02.02.2013 року № ALT-06/02-2013 (т.1 а.с.90-92,93-95). За умовами вказаних договорів - постачальник за замовленням покупця та відповідно до погодженої сторонами конструкторської документації зобов'язаний виготовити для покупця відповідну продукцію та передати її останньому у власність, а покупець зобов'язаний приймати цю продукцію та своєчасно оплачувати її вартість. Постачання продукції згідно вказаних договорів здійснюється на умовах EXW згідно правил INCOTERMS у редакції 2000 р., місцем постачання є склад постачальника, який розташований за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 8 корп. 3.

На виконання умов договорів ПрАТ "Альтрон" прийняло товар, зокрема плати в зборі, мікрофон, корпус багатоцільовий, індикатор тощо, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 97-135), а ПП "МВП - Пласт" виписало податкові накладні (т.1 а.с.136-175), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами ТМЦ.

На підтвердження реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом надано рахунок по проводкам за липень 2013 року (т.2 а.с.72-82), специфікації до замовлення, замовлення (т.2 а.с.83-86), а також розпорядження про направлення керівника підприємства у відрядження від 28.06.2013 року №06/281, від 05.07.2013 року №07/051, від 15.07.2013 року №07/151, від 25.07.2013 року №07/251 (т.1 а.с.233-236), посвідчення про відрядження Бутенко В.М. від 28.06.2013 року №06/281, від 05.07.2013 року№07/051, від 15.07.2013 року №07/151, від 25.07.2013 року №07/251 (т.1 а.с.237-240) та копію журналу довіреностей на отримання ТМЦ від ПП "МВП - Пласт" (т.1 а.с.96), з яких вбачається, що товар був отриманий на умовах EXW зі складу ПП "МВП - Пласт" уповноваженою особою підприємства.

Як правомірно враховано судом першої інстанції на підтвердження реальності договорів поставки позивачем надано рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2014 року, згідно якого з ПрАТ "Альтрон" на користь ПП "МВП - Пласт" стягнуто заборгованість по сплаті за вище вказаними договорами (т.1 а.с. 214-217).

Ці обставини відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

В якості доказу факту оплати товару позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків з ПП "МВП - Пласт" (т.2 а.с.57-60), платіжні доручення (т.2 а.с.61-71)

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом економічної діяльності ПрАТ "Альтрон" є: 62.01 - комп'ютерне програмування. ( т.1 а.с.60, а також: 26.20- виробництво ком'ютерів і периферійного устаткування, 33.20 - устаткування та монтаж машин і устаткування, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля,, 62.09- інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, 72.19- дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

Матеріали справи свідчать, що отримані товарно - матеріалі цінності використані ПрАТ "Альтрон" для виробництва кінцевої продукції - " Багатоканального цифрового реєстратора документування мовленнєвої інформації "AMUR" тощо.

В подальшому вироблені позивачем вищезазначені спеціальні пристрої реалізовані Міністерству внутрішніх справ України (обчислювальні машини, частини та приладдя до них), Військовій частині А4104 (обладнання для зв'язку), що підтверджується договорами поставки, специфікаціями, калькуляціями, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами виконаних робіт по наданню транспортних послуг (т.1 а.с.179-193).

Таким чином, факт понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що ПрАТ "Альтрон" отримувало ліцензію на розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інформації, зокрема від 10.08.2012 року, яка видана Службою безпеки України, термін дії якої з 30.07.2012 року по 19.08.2013 року (т.2 а. с. 39) та від 12.08.2013 року, яка видана Службою безпеки України, термін дії якої з 20.08.2013 року (т.1 а. с. 62), що в свою чергу підтверджує наявність у позивача технічної можливості на виготовлення спеціальних технічних засобів та використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З приводу твердження податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, з посиланням на довідку про зустрічну звірку ПП "МВП - Пласт" за липень 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів у Київській області від 30.10.2013 року №1056/26-58-22-07-17/24405810, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу закону отримання податковим органом довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На час укладання та виконання вище зазначених договорів ПАТ "Альтрон" та ПП "МВП - Пласт" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи (т.1 а.с.61, 63)

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентом позивача податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення є необґрунтованим.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень - рішень №0000072201 від 16.01.2014 року, №0000082201 від 16.01.2014 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014р. по справі № 820/5040/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2014 р.