Ухвала

від 16.07.2014 по справі 826/4091/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4091/14 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Кобаль М.І. При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 пред'явив позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 грудня 2013 року № 0001141701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування ФОП ОСОБА_5 за період з 01.06.2012р. по 30.11.2012р.), за результатами якої складений Акт від 22.11.2013р. № 64/26-55-17-01-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження цим суб'єктом господарювання податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся в сумі 14 992, 00 грн.

09.12.2013р. відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0001141701, яким визначило позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22 487, 00 грн., в т.ч. 14 992, 00 грн. - основний платіж, 74 96, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Судом встановлено, що 13.06.2012р. між ФОП ОСОБА_5 (Замовник) і ПП «Евіт» (Постачальник), в особі директора Третяк Ю.П., було укладено письмовий договір купівлі - продажу №1306-1/Е, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити на умовах цього договору книги та журнали (далі товар), асортимент, кількість і ціна якого викладені в рахунках - фактурах і накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати його вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: договору купівлі - продажу від 13.06.2012р. за № 1306-1/Е; накладних № 00001 від 13.06.2012р. на суму 82117, 73 грн., № 1109/1 від 11.09.2012р. на суму 47446, 01 грн., №2510/1 від 25.10.2012р. на суму 10016, 36 грн.; податкових накладних від 13.06.2012р. № 1 на суму 82117,73 грн., від 11.09.2012р. №5 на суму 47446, 01 грн., від 25.10.2012р. №39 на суму 10016,36 грн., виписаних вказаним контрагентом на користь ФОП ОСОБА_5; платіжних доручень №2206/1 від 22.06.2012р. на суму 82117,73 грн., №1309 від 13.09.2012р. на суму 47446,01 грн., №2910/1 від 29.10.2012р. на суму 10016,36 грн. та виписок з банку за відповідні дати на підтвердження проведення перерахування грошових коштів за отриманий товар.

Крім того, аналогічні договори купівлі - продажу були укладені 23.07.2012 року між позивачем (Замовником) та ТОВ «Спецтехнопласт» (Постачальником), в особі директора Себало Ю.В., №2307-1/С та 27.09.2012р. між позивачем (Замовником) та ТОВ «Анкер Про Україна» (Постачальником), в особі директора Антоненко О.А. №2709-1/А.

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати його вартості) за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: договору купівлі - продажу від 23.07.2012р. за № 2307-1/С; договору купівлі - продажу від 27.09.2012р. за №2307-1/С; накладних № 2607/1 від 26.07.2012р. на суму 41823,41 грн., № 2109/1 від 21.09.2012р. на суму 40116,84 грн., №1911/1 від 19.11.2012р. на суму 26064,00 грн., №2709/1 від 27.09.2012р. на суму 33665,00 грн.; податкових накладних від 26.07.2012р. №21 на суму 41823,41 грн., від 21.09.2012р. №28 на суму 40116,84 грн., від 19.11.2012р. №70 на суму 26064,00 грн., від 27.09.2012р. №1 на суму 33665,00 грн., виписаних вказаними контрагентами на користь ФОП ОСОБА_5; платіжних доручень №3107/1 від 31.07.2012р. на суму 41823,41 грн., №2409/1 від 24.09.2012р. на суму 40116,84 грн., №2011/5 від 20.11.2012р. на суму 26064,00 грн., №0412/6 від 04.12.2012р. на суму 33665,00 грн. та виписок з банку за відповідні дати на підтвердження проведення перерахування грошових коштів за отриманий товар.

Також, у період, що перевірявся податковим органом між позивачем та ТОВ «Техно-Торг» існували договірні відносини щодо придбання монітору 23" LG Electronscs IPS234T-PN.

На підтвердження отримання придбаного товару та проведення за нього розрахунків, позивачем надано суду оригінали та копії: видаткової накладної №24761 від 30.08.2012р. на суму 1601,60 грн. (в т.ч. ПДВ 266,93 грн.); податкової накладної від 30.08.2012р. №3978 на суму 1601,60 грн. (в т.ч. ПДВ 266,93 грн.); платіжного доручення 3008/1 від 30.08.2012р. на суму 1601,60 грн. та виписки з банку за 30.08.2012р. на підтвердження перерахування грошових коштів.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) наявні первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ПП «Евіт», ТОВ «Спецтехнопласт», ПП «Анкет Про Україна» та ТОВ «Техно-Торг» на адресу позивача за результатами поставки товару, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України .

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ФОП ОСОБА_5 надав суду наступні документи, які підтверджують факт реалізації придбаних у ПП «Евіт», ТОВ «Спецтехнопласт», ПП «Анкет Про Україна» та ТОВ «Техно-Торг» товарів, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії договорів поставки №1441 від 31.05.2012р. з додатками, укладений між позивачем (Продавцем) та ВАТ «Київмедпрепарат» (Покупцем); купівлі - продажу №36-6 від 25.02.2011р. з додатком, укладений між позивачем (Продавцем) та ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (Покупцем); №ФГ22-05/12 від 22.05.2012р. з додатками, укладений між позивачем (Постачальником) та ТОВ «Фармекс Груп» (Покупцем); поставки №15-02/1к від 15.02.2013р. з додатками, укладений між позивачем (Постачальником) та ТОВ «Валартин Фарма» (Покупцем); №73-40/12 від 13.02.2012р. з додатком, укладений між позивачем (Продавцем) та ВАТ «Фармак» (Покупцем); копії видаткових та податкових накладних, що були виписані позивачем у зв'язку з проведення реалізації товарів, придбаних у ПП «Евіт», ТОВ «Спецтехнопласт», ПП «Анкет Про Україна» та ТОВ «Техно-Торг» іншим суб'єкта господарської діяльності; копію договорів оренди №07/4 від 01.07.2012р. та №07/4 від 01.07.2013р., за якими позивач орендує 290,5 кв.м. нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 21 та за якою проводилась господарська діяльність позивачем.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних слід зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно- транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, оскільки товарно-транспортна накладна не є тим первинним бухгалтерським документом, обов'язковість ведення та складання якого передбачена податковим законодавством, то, відповідно, наявність або відсутність товарно-транспортної накладної не може бути як підставою, так і ознакою фіктивності укладених позивачем правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Кайрос-2005» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ПП «Евіт», ТОВ «Спецтехнопласт», ПП «Анкер Про Україна» та ТОВ «Техно-Торг», позивач та контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи останніх не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ПП «Евіт», ТОВ «Спецтехнопласт», ПП «Анкер Про Україна» та ТОВ «Техно-Торг», правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними первинними документами, згідно до чого контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Кобаль М.І.