Постанова

від 22.07.2014 по справі 911/65/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 911/65/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.07.2014 року по справі № 911/65/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської міської громадської організації «Орден милосердя» на рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 14.03.2014 року) по справі № 911/65/14 (суддя - Лилак Т.Д.)

за позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської

міської ради

до Білоцерківської міської громадської організації «Орден милосердя»

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче

підприємство «Украгроцентр»

про звільнення нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської громадської організації «Орден милосердя» про виселення із займаного нежитлового приміщення у зв'язку із припиненням договору оренди № 775 від 15.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2014 року суд продовжив строк вирішення спору, відклав розгляд справи на 13.03.2014 року та залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Украгроцентр".

Рішенням господарського суду Київської області від 13.03.2014 року (підписаного 14.03.2014 року) позов задоволено повністю, виселено Білоцерківський міський "Орден Милосердя" з нежитлового приміщення площею 100,40 кв.м, розташованого не першому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайова, буд.4. Стягнуто з Білоцерківського міського "Ордену Милосердя" на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради 1 147,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач, Білоцерківська міська громадська організація «Орден милосердя», звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позову та припинити провадження у справі.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/65/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року по справі № 911/65/14 відновлено строк Білоцерківській міській громадській організації «Орден милосердя» на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 24.06.2014 року.

У судовому засіданні, призначеному на 24.06.2014 року, колегія суддів прийшла до висновку щодо виклику співвласників товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Украгроцентр» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для дачі пояснень по суті спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року розгляд справи № 911/65/14 відкладено на 22.07.2014 року о 10 год. 45 хв. та викликано в судове засідання співвласників товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Украгроцентр» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для дачі пояснень по суті спору.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позов відмовити повністю.

Представники третьої особи в судовому засіданні, призначеному на 22.07.2014 року, надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 24.06.2014 року, надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 22.07.2014 року, не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року по справі № 911/65/14 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 23.12.1997 року № 768/97-ВР, цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2011 року між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (орендодавець, позивач) та Білоцерківським міським "Орденом Милосердя" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 775 (а.с. 46-49).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 100,40 кв.м, розташоване не першому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайова, буд. 4 (майно), яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 4.

15.12.2011 року між сторонами підписано та скріплено печатками сторін акт про прийом-передачу нежитлового приміщення, площею 100,4 кв.м. за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайова , буд 4 (а.с. 51).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У п. 10.1 договору зазначено, що він діє з 15.12.2011 року по 15.11.2012 року.

Відповідно до п. 10.9 дія цього договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 15.12.2009 року № 1759-VI, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Листом № 01-25/438 від 29.11.2012 року позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди від 23.01.2012 року, про те, що договір на новий термін переукладатись не буде та останній зобов'язаний терміново звільнити орендоване приміщення (а.с. 45).

Оскільки, станом на січень 2014 року приміщення не звільнено, то Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської громадської організації «Орден милосердя» про виселення із займаного нежитлового приміщення у зв'язку із припиненням договору оренди № 775 від 15.12.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Оскільки, цей договір діє з 15.12.2011 року по 15.11.2012 року (п. 10.1 договору), а доказів укладення між сторонами нового договору оренди, чи додаткової угоди про пролонгацію договору оренди суду не надано, то в силу положень ст. 763 ЦК України, та п. 10.9 договору останній припинив свою дію з 16.11.2012 року, а тому відповідач безпідставно займає нежитлове приміщення площею 100,40 кв.м, розташоване не першому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайова, буд. 4, що слугує для задоволення позовних вимог позивача щодо виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 100,40 кв.м, розташованого не першому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайова, буд.4.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, листом № 01-25/438 від 29.11.2012 року позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди від 23.01.2012 року, про те, що договір на новий термін переукладатись не буде та останній зобов'язаний терміново звільнити орендоване приміщення (а.с. 45).

Відповіді на зазначений лист відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до п. 10.6 договору орендар протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендодавця про свої наміри щодо припинення або продовження договірних орендних відносин. Орендодавець надає орендареві письмову відповідь щодо можливості (або такої відсутності), продовження терміну оренди на новий термін на попередніх умовах або на нових умовах (актуальними на момент звернення) в строк згідно чинного законодавства.

Жодного листа щодо продовження договору оренди від відповідача на адресу позивача не надходило.

Отже, дії відповідача свідчать про його відмову від пролонгації договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України.

За даних обставин, укладений між сторонами договір оренди є припиненим з 16.11.2012 року у зв'язку із закінченням строку його дії.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідних розпорядчих документів відповідачем надано не було, нового договору оренди на спірне приміщення укладено також не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Доказів повернення приміщення до суду не надано.

Разом з тим, у другій частині пункту 2.3. договору передбачено, що ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення об'єкту оренди покладається на орендодавця.

Жодного доказу щодо ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення об'єкту оренди, крім вищевказаного листа про відмову у переукладенні договору, позивачем не надано.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме позивач повинен був здійснити відповідні дії щодо складання акту та повернення об'єкту оренди.

Однак, як зазначає позивач, відповідач після закінчення терміну дії договору орендовані приміщення не звільнив.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, позивачем, станом на дату винесення рішення, не надано суду документів, що підтверджують використання відповідачем спірного, в межах даної справи, приміщення, у відповідності до норм чинного законодавства, та, зокрема, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Оскільки, як було з'ясовано у судовому засіданні, саме товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Украгроцентр» з квітня 2013 року заселилось в спірне приміщення, що підтверджується листом третьої особи № 3 від 18.04.2013 року направленим на адресу Міського голови та начальну відділу комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, а тому відсутні підстави для виселення відповідача з орендованого приміщення, оскільки останній там не знаходиться (а.с. 103).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року було прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга Білоцерківської міської громадської організації «Орден милосердя» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Білоцерківської міської громадської організації «Орден милосердя» на рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року по справі № 911/65/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року у справі № 911/65/14 скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чушкова, 2, код 20577351) на користь Білоцерківського міського "Ордену Милосердя" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайова, 4, кім.1, код 22200219) на користь 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

5. Справу № 911/65/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов