Рішення

від 15.07.2014 по справі 917/1235/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 р. Справа №917/1235/14

за позовом Піщанського споживчого товариства, вул.Київська,123, с.Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область,39701

до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", вул.Київська, 8, м.Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 210715,71грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники сторін:

від позивача: Даніленко О.В., Омельян В.О.

від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні 20.05.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору : розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 210715,71грн. боргу за генеральним договором мультивалютної депозитної лінії Вклад "Генеральний" №31 від 13.03.2013року, з яких: 204746,85грн. - сума вкладу з нарахованими за договором відсотками та 5968,86грн. - пеня.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

Між Піщанським споживчим товариством (позивач, вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" (відповідач, банк) було укладено Генеральний договір мультивалютної депозитної лінії № 31 від 13.03.2013р. (надалі - договір)

При укладенні договору сторони узгодили, зокрема, наступне :

- предметом цього договору є внесення вкладником тимчасово вільних грошових коштів (Вкладу) на депозитний рахунок, відкритий у банку. Датою внесення вкладу вважається дата надходження коштів на депозитний рахунок, при цьому, для кожного окремого траншу, датою внесення є день надходження на депозитний рахунок такого траншу (п. 2.1. договору);

- загальний трок розміщення вкладу до 12 березня 2014 року. Визначена цим пунктом договору дата є днем повернення вкладу, при цьому для кожного окремого траншу, день повернення визначається у заявці (п. 2.2. договору);

- кожен випадок поповнення вкладу грошовими коштами відбувається траншами на підставі заявки. Заявка є невід'ємною частиною даного договору і засвідчує бажання вкладника розмістити транш на депозитному рахунку в банку (п.2.7 договору);

- розмір процентів за користування кожним окремим траншем зазначається в заявці вкладника, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.2.8. договору);

- дострокове часткове повернення траншів допускається за умови подання вкладником відповідної заяви в письмовій формі за 5 (п'ять) робочих днів до запланованої дати повернення коштів. При цьому, для частини траншу, що залишається на депозитному рахунку, проценти нараховуються та сплачуються в розмірі, визначеному відповідною заявкою.

Щодо частини траншу, що достроково повертається вкладнику, банк здійснює перерахунок процентів за фактичний строк розміщення частини траншу, що повертається, за період, починаючи від дня, наступного за днем надходження траншу на депозитний рахунок, до дня, який передує дню повернення частини траншу. Розмір процентів для частини траншу, що повертається, становить 1 % річних (п. 4.8. договору);

- за несвоєчасне повернення, повернення не в повному обсязі або неповернення коштів, розміщених на депозитному рахунку вкладника згідно умов цього договору та процентів за користування цими коштами банк сплачує на користь вкладника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент допущення порушення, від суми та за період, на які було допущено порушення (п.5.2. договору);

- цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п.6.9. договору).

Крім того, 13.03.2013р. та 20.12.2013р. сторони уклали Договір №1 та Договір №2 про внесення змін та доповнень до Генерального договору мультивалютної депозитної лінії № 31 від 13.03.2013р. де узгодили, зокрема, наступне:

- п.4.6 договору викласти у наступній редакції: Проценти виплачуються вкладнику щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, та в день повернення вкладу по закінченню строку вкладу, або в день повернення вкладу в повному розмірі з інших підстав, передбачених цим договором та законодавством України, шляхом перерахуванням банком суми нарахованих процентів на рахунок вкладника;

- згідно п.2.2 загальний строк розміщення вкладу до 19 грудня 2014р. Визначена цим пунктом договору дата є днем повернення вкладу, при цьому для кожного окремого траншу, день повернення визначається у заявці

Згідно заявки №7 до договору від 20.12.2013 року сума траншу розміщеного позивачем на депозитному рахунку в банку складає 50 000, 00 грн. Дата повернення траншу - 16.12.2014 р., проценти за траншем - 18%, згідно заявки №8 від 15.01.2014р. сума траншу розміщеного позивачем на депозитному рахунку в банку складає 120000,00 грн. Дата повернення траншу - 21.07.2014 р., проценти за траншем -17,5%, згідно заявки №9 від 22.01.2014р. сума траншу розміщеного позивачем на депозитному рахунку в банку складає 40000,00 грн. Дата повернення траншу - 23.07.2014 р., проценти за траншем -17,5%

Відповідно до пункту .4.8 позивачем 17.03.2014 року було подано відповідачу (банку) заяву щодо дострокового повернення частини грошових коштів в сумі 120000,00грн.

22.05.2014р. позивач звернувся до позивача з письмовою заявою про дострокове повернення коштів й іншого траншу в сумі 90000грн.

Згідно п. 6.3 договору при обміні листами та документами датою отримання особистих повідомлень вважається дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв"язку одержувача.

Проте відповідач року так і не повернув суму вкладу та розмір нарахованих процентів на рахунок позивача.

Правління Піщанського споживчого товариства зверталось до управляючого Національним банком України у Полтавській області зі скаргою про неповернення грошових коштів ПАТ "Автокразбанк" від 17.04.2014р. за вих. №72

У відповідь позивач отримав лист «Про розгляд скарги» з роз'ясненням щодо того, що позивач має право на захист своїх інтересів в судовому порядку

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вкладу з нарахованими за договором відсотками у розмірі 204746,85грн. та пені у розмірі 5968,86грн., що нарахована:

- за неповернення коштів в сумі 47890,42грн. по першому траншу у розмірі 548,44грн. за період з 29.05.2014р. по 19.06.2014р.,

- за неповернення коштів в сумі 38960,54грн. по другому траншу у розмірі 446,18грн. за період з 29.05.2014р. по 19.06.2014р.,

- за неповернення коштів в сумі 117895,89грн. по третьому траншу у розмірі 4050,45грн. за період з 24.03.2014р. по 19.06.2014р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України , де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору банківського вкладу, згідно якого, в силу ст. 1058 ЦК України , одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього кодексу ), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Матеріалами справи доведено, що позивачем належним чином виконані умови договору щодо перерахування банку грошових коштів в сумі 50000,00 грн. згідно заявки №7 до договору від 20.12.2013 року, 120000,00 грн. згідно заявки №8 від 15.01.2014р. та 40000,00 грн. згідно заявки №9 від 22.01.2014р.

Частиною другою статті 1060 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умовами договору встановлено, що вкладник має право на дострокове часткове повернення траншів за умови подання вкладником відповідної заяви в письмовій формі за 5 (п'ять) робочих днів до запланованої дати повернення коштів.

Згідно положень ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 4.8. договору сторони погодили, що до частини траншу, що достроково повертається вкладнику, банк здійснює перерахунок процентів за фактичний строк розміщення частини траншу, що повертається, за період, починаючи від дня, наступного за днем надходження траншу на депозитний рахунок, до дня, який передує дню повернення частини траншу. Розмір процентів для частини траншу, що повертається, становить 1 % річних.

На підставі даного пункту позивачем було здійснено розрахунок процентів. за весь період вкладу, що складає 535,89грн.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині повернення суми вкладу та нарахованих відсотків у розмірі 204746,85грн. є обґрунтованими, належним чином доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України , виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України ).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України ). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України ).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що за несвоєчасне повернення, повернення не в повному обсязі або неповернення коштів, розміщених на депозитному рахунку вкладника згідно умов цього договору та процентів за користування цими коштами банк сплачує на користь вкладника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент допущення порушення, від суми та за період, на які було допущено порушення.

На підставі вище викладеного позивачем нараховано відповідачу за порушення умов договору щодо вчасного розрахунку у розмірі 5968,86грн. (розрахунок у матеріалах справи).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5968,86грн. пені, суд визнає правомірними (перевірку розрахунку суми пені судом було здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України ).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33, 43, 49, 82-85 ГПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (вул. Київська, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 20046323) на користь Піщанського споживчого товариства, вул.Київська,123, с.Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область,39701, р/р 26007019407452 в регіональному відділенні АКБ "Індустріалбанк" м.Кременчук, МФО 313849, код ЄДРПОУ 05431093) 204746,85 гривень - суму вкладу з нарахованими відсотками,5968,86 гривень - пені, а також 4214,31 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.07.2014 р.

Суддя Кльопов І.Г.