Ухвала

від 03.07.2014 по справі 2а-8312/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/9991/26679/12

03 липня 2014 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника позивача Пархомчука Р.І.

представника відповідача Вдовенка К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012

у справі № 2а-8312/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волгабурмаш Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волгабурмаш Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Волгабурмаш Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС) про визнання недійсним та скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 07.10.2010 №3719/23-02/31307813.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення 25.10.2010 №007922302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1695121,50 грн. (1240563,00 грн. - основний платіж, 454558,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та №0007912302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 510267,00 грн. (340178,00 грн. - основний платіж, 170089,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №334/94-ВР), підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором купівлі №10/13-09 від 13.10.2009, укладеним з ТОВ «Енергія Лімітед», та договором про надання юридичних послуг №01/05 від 03.05.2007, укладеного між позивачем та ТОВ «Юридичне Агентство «Михальчук і Партнери» з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаних правочинів.

Зазначений висновок податковим органом зроблено на підставі того, що співробітниками ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками в діях директора ТОВ «Енергія Лімітед» ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст 205 КК України. Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_4 з 2008 року перебуває на заробітках у Чехії і не може мати ніякого відношення до діяльності ТОВ «Енергія Лімітед».

Висновок щодо нікчемності договору №01/05 зроблено відповідачем на підставі постанови Господарського суду м. Києва від 20.11.2008 по справі №24/470-6 ТОВ «Юридичне Агентство «Михальчук і Партнери» визнано банкрутом. Стан платника припинено, але не знято з обліку. Також відповідач зазначив про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів №01/05 від 03.05.2007 та №10/13-09 від 13.10.2009 підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі наданих послуг, актами прийому-передачі товарів, виписками з рахунка позивача, подковими накладними, товарно-транспортними накладними.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Енергія Лімітед» товарів та сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Юридичне Агентство «Михальчук і Партнери» юридичних послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платника податку на додану вартість.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів №01/05 від 03.05.2007 та №10/13-09 від 13.10.2009, то відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з ТОВ «Енергія Лімітед» та ТОВ «Юридичне Агентство «Михальчук і Партнери» з метою незаконного отримання податкових вигод.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Юридичне Агентство «Михальчук і Партнери», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Крім того, на час підписання договорів та актів приймання-передачі наданих послуг (товарів) контрагенти позивача не були визнані банкрутами, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем також не надано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров