Ухвала

від 03.07.2014 по справі 49/273-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/9991/9949/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 19.09.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 49/273-А

за позовом Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франкінвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Австрія-капітал»

за участю прокуратури Голосіївського району м. Києва

про визнання недійсним договору та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франкінвест» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «Франкінвест») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Австрія-капітал» (далі по тексту - відповідач 2, ТОВ «Австрія-капітал») про визнання угоди недійсною та стягнення суми.

Підставами позову зазначено ст. ст. 207, 208 ГК України, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.09.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 31.08.2005 між ТОВ «Франкінвест» та ТОВ «Австрія-текстиль» (правонаступником якого є ТОВ «Австрія-капітал») було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, відповідач 1 продає відповідачу 2 об'єкт незавершеного будівництва - друкарню.

На виконання умов договору ТОВ «Франкінвест» видало ТОВ «Австрія-текстиль» податкові накладні на суму 9000000,00 грн. Дані накладні відображені відповідачем 1 в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), суми ПДВ по цим податковим накладним включені до складу податкових зобов'язань підприємства з ПДВ.

Розрахунки між відповідачами проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Акт прийому-передачі майна за договором купівлі-продажу сторонами складено 03.11.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 23.05.2007 у справі №12/146 розірвано договір купівлі-продажу нежитлового будинку, незавершеного будівництвом, від 17.10.2002, згідно якого Підприємство Федерації профспілок України «Проектно-вишукувальний інститут «Укркурортпроект» продало ТОВ «Франкінвест» спірний об'єкт нерухомості, який в подальшому відповідач 1 продав за договором від 31.08.2005 відповідачу 2, то спірний договір від 31.08.2005 є недійсним та вважає, що з даного рішення вбачається наявність умислу ТОВ «Франкінвест» на ухилення від оподаткування при укладенні та виконанні спірної угоди.

Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не доведено в чому саме полягали мета і умисел ТОВ «Франкінвест» при укладенні спірної угоди завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства, оскільки укладена між відповідачами угода виконана про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем укладення між відповідачами угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є вірним.

Безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює також безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим судами не враховано, що вимога про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З урахуванням викладеного, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в позові про визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами, із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті судові рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 157, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 19.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров