Постанова

від 19.09.2007 по справі 49/273-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/273-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.09.07                                                      м. Київ                                     49/273-А       

За позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

До

1)Товариства з обмеженою відповідальністю “Франкінвест”2)Товариства з обмеженою відповідальністю “Австрія-капітал”

Провизнання недійсним договору

За участю прокуратури Голосіївського району м. Києва

                                                                                            Головуючий суддя Хрипун О.О.

    суддя Морозов С.М.

                                                                                                                      суддя Усатенко І.В.

Представники

Від позивача        Олійниченко І.В. –заст.нач.від.

Від відповідачів  1) Падалюк В.М. –дир., 2) Манджола Д.В. – предст.

Від прокуратури  не зявились

            ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними договору від 31.08.2005 та договору від 30.09.2005 про внесення змін та доповнень до договору купівлі - продажу від 31.08.2005, укладеного між відповідачами, на підставі ст. 207 ГК України, зобов'язання ТОВ “Франкінвест” повернути ТОВ “Австрія-Капітал” кошти, одержані за договором купівлі-продажу від 31.10.2005 та додатковим договором від 30.09.2005, стягнення з ТОВ “Австрія-капітал” в доход державного бюджету України об'єкту незавершеного будівництва за договором купівлі-продажу від 31.10.2005 та додатковим договором від 30.09.2005 в сумі 10804293 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні договори укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави за наявності умислу у відповідача –ТОВ “Франкінвест”, оскільки установчі документи вказаного відповідача містять недостовірну інформацію щодо місця знаходження товариства, і підприємство має ознаки “фіктивності”.

Позивач вказує, що ТОВ “Франкінвест” внаслідок укладання та виконання оспорюваних договорів задекларувало відповідну суму ПДВ до сплати в бюджет і станом на 18.05.2006 по підприємству обліковується недоїмка по ПДВ за жовтень 2005 року, яка підлягає сплаті до бюджету.

Також позивач зазначає, що  на момент продажу об'єкта незавершеного будівництва за спірними договорами ТОВ “Франкінвест” не здійснило розрахунки в повному обсязі перед Проектно-вишукувальним інститутом “Укркурортпроект”, у якого цей обєкт був придбаний по договору від 17.10.2002.

Прокуратура позов підтримала.

19.09.2007 позивач змінив позовні вимоги та просить визнати недійсним договір від 31.08.2005 на підставі ст. 207, ст. 208 та ст. 235 ЦК України, а також стягнути з ТОВ “Франкінвест” в доход державного бюджету грошові кошти в сумі 10804293 грн.

В заяві про зміну позовних вимог позивач вказує на те, що спірний договір укладений відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави, і є удаваним, оскільки права власності на обєкт незавершеного будівництва на момент продажу у ТОВ  “Франкінвест” не було, а тому реальна передача цього обєкта нерухомості не відбулась.  Позивач стверджує, що мала місце безтоварна операція –угода про надання безповоротної фінансової допомоги, спрямована на безпідставне перерахування грошових коштів та незаконне відшкодування ПДВ з бюджету.

Відповідач –1 ТОВ “Франкінвест” проти позову заперечує, посилаючись на те, що на момент звернення позивача до суду ТОВ “Франкінвест” змінило місцезнаходження та зареєструвало відповідні відомості у статутних документах, а також повідомило податковий орган про зміну юридичної адреси; задекларована до сплати сума податкового зобовязання з ПДВ  за жовтень 2005 року внесена до бюджету в повному обсязі, що підтверджується актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.11.2006 №1048.

Відповідач-2 ТОВ “Австрія-капітал” позову не визнав. У наданих до справи запереченнях проти позову вказав, що є добросовісним набувачем обєкту нерухомості, що є предметом спірного договору від 31.08.2005; за спірними договорами суми належних до сплати податків внесені ТОВ “Австрія-капітал” до бюджету в повному обсязі;  укладення та виконання договору з відповідачем-2  відображено в бухгалтерському та податковому обліку; сторони договору претензій одна до одної не мають.

Відповідачі також наголошують, що факту наявності у них  умислу на  укладання  договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач не довів і доказів на підтвердження свого твердження до справи не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2005 ТОВ “Франкінвест” та ТОВ “Австрія-текстиль” уклали попередній договір про купівлю-продаж обєкта незавершеного будівництва –друкарню загальною площею 5373 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 19/25 строком дії до укладення основного договору.

31.08.2005 між ТОВ “Франкінвест” та ТОВ “Австрія-Текстиль” укладений договір купівлі - продажу, згідно з яким (п. 1 договору) ТОВ “Франкінвест”  продає ТОВ “Австрія-Текстиль”  обєкт незавершеного будівництва –друкарню загальною площею 5373 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 19/25, а ТОВ “Австрія-Текстиль” купує вказаний обєкт і сплачує його вартість відповідно до умов договору.

30.09.2005 між ТОВ “Франкінвест” та ТОВ “Австрія-Текстиль” укладено договір про внесення змін та доповнень до договору від 31.08.2005.

У відповідності до п. 1 договору від 30.09.2005 збільшено ціну договору. Вартість обєкта нерухомості, що продається, визначено сторонами в розмірі  10804293 грн., в тому числі ПДВ 1800715,50 грн. Також внесені зміни до п. 3.2 договору від 31.08.2005 щодо строку та порядку розрахунків та до п.7.5 щодо відповідальності покупця у випадку несвоєчасного перерахування ним коштів.

На виконання умов договору від 31.08.2005 ТОВ “Франкінвест” видало ТОВ “Австрія-Текстиль” податкові накладні:

-          №2 від 19.08.2005 на суму 300 000,00 грн., в т. ч. ПДВ 50 000,00 грн.;

-          №3 від 17.10.2005 на суму 505 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 84 166,67 грн.;

-          №4 від 24.10.2005 на суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.;

-          №5 від 31.10.2005 на суму 9 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 500 000,00 грн. Зазначені податкові накладні відображені ТОВ “Франкінвест” в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), суми ПДВ по цим податковим накладним включені до складу податкових зобовязань підприємства з ПДВ.

Розрахунки між ТОВ “Франкінвест” та ТОВ “Австрія-Текстиль” проведені в повному обсязі, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями №№ 179-182 від 19.08.2005, №№230-233 від 17.10.2005, №№241-249 від 24.10.2005, №285 від 31.10.2005.

Акт прийому-передачі майна до договору купівлі - продажу від 31.08.2005 складено сторонами 03.11.2005.

Згідно протоколу №17 загальних зборів учасників ТОВ “Австрія-текстиль” від 23.09.2005 змінено назву товариства на ТОВ “Австрія-Капітал”. Державна реєстрація статуту ТОВ “Австрія-капітал” проведена державним реєстратором 19.12.2005.  

У відповідності до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

На підтвердження своєї позиції щодо удаваності укладеного між відповідачами договору купівлі - продажу позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2007 у справі №12/146 за позовом Підприємства Федерації профспілок України “Проектно-вишукувальний інститут “Укркурортпроект”  до ТОВ “Франкінвест” про розірвання договору купівлі - продажу нежитлового будинку, незавершеного будівництвом, від 17.10.2002, за яким ТОВ “Франкінвест” придбав в подальшому реалізований за спірним договором ТОВ “Австрія-текстиль” обєкт нерухомості.

Зі змісту ст. 235 ЦК України випливає, що закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Удаваний правочин може бути вчинений як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування незаконного правочину.

У відповідності до ч.3 ст.653 ЦК України в разі розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, а не з моменту його укладення.

Таким чином, на час укладення та виконання відповідачами спірного договору купівлі – продажу від 31.08.2005, договір від 17.10.2002, за яким ТОВ “Франкінвест” придбав у Підприємства Федерації профспілок України “Проектно-вишукувальний інститут “Укркурортпроект” обєкт нерухомості був чинним, і його розірвання в майбутньому не може свідчити про протиправні наміри сторін. У звязку з цим, суд  вважає, що відповідачі  правомірно керувались умовами спірного договору, в тому числі, і при визначенні своїх податкових зобовязань.

Позивач вважає, що між відповідачами мали місце відносини безповоротної фінансової допомоги, а не купівлі –продажу, і наслідком укладення між відповідачами спірного договору було безпідставне перерахування грошових коштів та незаконне відшкодування ПДВ з бюджету.

Загальні положення про зобовязання у звязку з набуттям майна без достатньої правової підстави містяться у главі 83 ЦК України.

Статтею 1212 глави 83 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1214 глави 83 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Грошові кошти перераховано ТОВ “Австрія-текстиль” на користь ТОВ “Франкінвест” на виконання договору купівлі - продажу від 31.08.2005, про що безпосередньо зазначено в платіжних дорученнях. Суду не представлено доказів про існування між відповідачами спору щодо виконання зобов'язань, які виникли за спірним договором, тому твердження позивача про безпідставне перерахування грошових коштів визнається судом помилковим.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 2 ст. 208 ГК України у разі  визнання  недійсним  зобов'язання з інших підстав (крім визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все  одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 № 3 (з наступними змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Пунктом 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 визначається, що для прийняття рішення зі спору про визнання недійсною угоди, укладеної з метою, завідомо суперечною інтересам держави, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі  виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Як розяснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами оподаткування податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Відтак, стверджуючи про укладення спірного договору купівлі - продажу від 31.08.2005 з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивачем має бути доведено, що такий договір був направлений на ухилення від сплати податків, і в результаті укладення та виконання цього договору державі спричинені збитки.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним на підставі ст. 207 ГК України укладеного між відповідачами договору, а також про наявність у відповідачів умислу на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на незаконне відшкодування з бюджету сум ПДВ, яке, як вказує позивач виникло внаслідок несплати ТОВ “Франкінвест” податкових зобовязань з ПДВ за жовтень 2005 року та завищення ТОВ “Австрія-капітал” бюджетного відшкодування за листопад 2005 року.

Однак, такий висновок позивача визнається судом необґрунтованим.

За визначенням, наведеним у п. 1.8 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Датою виникнення податкових зобов'язань згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит у відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, ТОВ “Австрія-текстиль”, як покупець, сплатило на користь продавця - ТОВ “Франкінвест” вартість придбаного обєкта нерухомості з урахуванням ПДВ та на суму ПДВ сформувало податковий кредит (правила Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачають обов'язку покупця товарів сплачувати ПДВ при придбанні товарів безпосередньо до бюджету). В свою чергу, і це на заперечується позивачем, ТОВ “Франкінвест” включило ці суми до складу своїх податкових зобовязань з ПДВ, що повністю відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”. В подальшому, ТОВ “Франкінвест” сплатило належні суми податку до бюджету. Зазначена обставина встановлена актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.11.2006 №1048 в якому зазначено, що сума податкового зобовязання  з ПДВ за жовтень 2005 року в розмірі 1520411 грн. внесена ТОВ “Франкінвест” до бюджету в повному обсязі.

Не є переконливим і посилання позивача на податкове повідомлення –рішення від 27.06.2007 №00000332306/0, прийняте позивачем по відношенню до ТОВ “Австрія-капітал” на підставі акта перевірки від 16.06.2007 №334/1-23-06-33052511. З наданих сторонами пояснень судом встановлено, що на даний час визначені у цьому податковому повідомленні-рішенні податкові зобовязання є неузгодженими, оскільки триває процедура  їх апеляційного оскарження.

З урахуванням наведених обставин, судом визнається, що факт порушення оскаржуваним договором інтересів держави в галузі оподаткування та формування бюджету позивачем не доведений.

Крім цього суд відзначає, що встановлені  ч. 1 ст. 208 ГК України  санкції  не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків, зборів, інших платежів сторонами договору. Правопорушенням в даному випадку є несплата податків, а не вчинення правочину. Порушення сторонами договору правил оподаткування може слугувати підставою для нарахування їм податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, а не визнання  такого договору  недійсним.

Також позивач не довів наявності у сторін спірного договору умислу на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

Мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління, і , як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.

Отже, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести  наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Позивач не надав доказів того, що за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо посадових осіб відповідачів притягнуто до відповідальності, і вина конкретних осіб встановлена обвинувальним вироком суду.

Також матеріалами справи спростовується твердження позивача про незнаходження відповідача - ТОВ “Франкінвест” за юридичною адресою та неподання цим відповідачем податкової звітності, оскільки про зміну свого місцезнаходження відповідач повідомив  ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, де перебуває на обліку, листом від 09.10.2006 №09/10.1, і ці відомості містяться у свідоцтві про державну реєстрацію ТОВ “Франкінвест”, довідці про включення ТОВ “Франкінвест” до ЄДРПОУ №17246/06, а також в акті перевірки від 01.11.2006 №1048. Що ж до податкової звітності, то копії податкових декларацій за 2005-2006 роки ТОВ “Франкінвест” з відміткою податкового органу про прийняття знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Своїх вимог позивач суду не довів, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.  71, 94, 160-163, 167,  254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий суддя

Суддя

СуддяО.О.Хрипун

С.М.Морозов

І.В.Усатенко