Ухвала

від 03.07.2014 по справі 2а/0470/3347/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/800/16131/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року

у справі № 2а/0470/3347/12

за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі

міста Дніпропетровська Дніпропетровської області

Державної податкової служби

до ОСОБА_4

про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі також - позивач, ДПІ) звернулася до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_4 (надалі також - відповідач, ДПІ) про стягнення за рахунок активів на користь бюджету на розрахунковий рахунок згідно бюджетної класифікації в рахунок погашення боргу по земельному податку з фізичних осіб 33905 (тридцять три тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 97 копійок.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь місцевого бюджету борг по земельного податку з фізичних осіб в розмірі 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 за рахунок активів на користь бюджету на розрахунковий рахунок згідно бюджетної класифікації в рахунок погашення боргу по земельному податку з фізичних осіб 33905 (тридцять три тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 97 копійок.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року і залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, оспорювана за цим позовом сума податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб виникла у ОСОБА_4 у зв'язку з несплатою суми грошового зобов'язання, нарахованої податковим органом за податковим повідомленням-рішенням від 29 квітня 2011 року №0017441703, яким визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 33905 грн. 97 коп.

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення з платника податкового боргу у судовому порядку, до яких належать з'ясування факту узгодженості податкового зобов'язання, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту.

При цьому, питання правомірності визначення (нарахування) податкового зобов'язання не охоплюється предметом даного позову, оскільки ані рішення суб'єкта владних повноважень, за яким відповідні податкові зобов'язання нараховані, ані перевірка правильності визначення платником зобов'язань у поданих ним деклараціях не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати правовий аналіз таких обставин.

У справі, що переглядається, суди встановили, що сума податкового боргу у розмірі 33905 грн. 97 коп. виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0017441703, яке отримано відповідачем 30 червня 2011 року та граничний строк сплати грошового зобов'язання, що зазначене у вказаному податковому повідомленні-рішенні, був протягом 60 днів від дати вручення.

Матеріали справи не містять доказів сплати суми грошового зобов'язання, оскарження, скасування або зміни прийнятого позивачем податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0017441703.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем податкового боргу із земельного податку.

Оскільки відповідні суми не були самостійно та своєчасно сплачені відповідачем суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно визнав такі суми податковим боргом платника, що підлягає стягненню в судовому порядку, та правомірно задовольнив позов.

Доводи касаційної скарги наведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки стосуються правильності обчислення суми податкових зобов'язань, які вже узгоджені, а відтак не охоплюються предметом даного позову.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції зі спору не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко