Постанова

від 22.07.2014 по справі 2а-4917/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4917/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаль М.І.,

суддів: Бабенка К.А., Бистрик Г.М.

при секретарі Пакіж О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроофісбуд», Головне Управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду із адміністративним позовом до Київської міської ради в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.12.2010 року «Про передачу ТОВ «Євроофісбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1» .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши представника апелянта, що прибула у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на пленарному засіданні VI сесії VI скликання Київської міської ради 16.12. 2010 року прийнято рішення Київської міської ради № 370/5182 від 16.12.2010 року «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Євроофісбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1».

Прокуратура міста Києва, посилаючись на статті 123, 150 Земельного кодексу України, розпорядження Київської міської державної адміністрації №817 від 12.05.2006 «Про захист історико-культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва», рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві» принесла протест від 26.01.2011 №05/04-26-вих-11.

В обґрунтування протесту від 26.01.2011 №05/04-26-вих-11 прокурором звернуто увагу на те, що земельна ділянка з таким же цільовим призначенням була предметом судового розгляду. Зокрема зауважено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2009, залишеною в силі апеляційною інстанцією та касаційною інстанцією, задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Київської міської ради та визнано недійсним рішення від 08.02.2007 №98/759 про передачу цієї ж земельної ділянки КП «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваним рішенням Київради від 16.12.2010 ТОВ «Євроофісбуд» передавалась земельна ділянка в короткострокову оренду у розмірах, необхідних для обслуговування будівлі, власником якого є ТОВ «Євроофісбуд» відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України).

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на пленарному засіданні VI сесії VI скликання Київської міської ради 16.12. 2010 року прийнято рішення Київської міської ради № 370/5182 від 16.12.2010 року «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Євроофісбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1» (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Пунктом 1 оскаржуваного рішення Київська міська рада вирішила припинити комунальному підприємству «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» право користування земельною ділянкою площею 0,0611 га, право користування якого посвідчено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 28.03.2008 №01-9-00108 (лист-згода від 01.06.2010), та віднести її до земель житлової і громадської забудови.

Пунктом 2 оскаржуваного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Євроофісбуд» для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1.

Пунктом 3 оскаржуваного рішення вирішено передати ТОВ «Євроофісбуд», за умови виконання пункту 4 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років з правом викупу земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1 у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу від 13.05.2010), у тому числі: - площею 0,0611 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; - площею 0,01 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Пунктом 5 оскаржуваного рішення визнано такими, що втратили чинність рішення Київської міської ради від 27.12.2007 №1617/4450 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки комунального підприємства «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» і використання її для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1 та від 08.02.2007 №98/759 «Про передачу земельної ділянки комунальному підприємству «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним автопаркінгом на АДРЕСА_1».

Пунктом 6 оскаржуваного рішення зобов'язано комунальне підприємство «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» повернути до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 28.03.2008 №01-9-00108.

Пунктом 7 оскаржуваного рішення, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано зняти з реєстрації державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 28.03.2008 №01-9-00108 (лист-згода комунального підприємства «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» від 01.06.2010) з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки ТОВ «Євроофісбуд».

Заступником Прокурора міста Києва було внесено протест від 26.01.2011 №05/04-26-вих-11, в якому наведено підстави щодо невідповідності оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства України та рішенням Київської міської ради, про які, зокрема, значиться в самому протесті.

Рішенням Київської міської ради від 01.11.2012 №472/8756, прийнятому за наслідками розгляду протесту Заступника прокурора міста Києва від 26.01.2011 №05/4-26 вих-11, на результати голосування пленарного засідання сесії Київської міської ради від 16.12.2010 щодо прийняття оскаржуваного рішення, яким відхилено зазначений протест, та зауважено, між іншим, на відсутність процедури скасування Київською міською радою результатів свого ж голосування.

Крім того, у рішенні Київради від 01.11.2012 №472/8756, зауважено, що приймаючи опротестоване прокурором рішення, Київська міська рада не вилучала (викупляла) земельну ділянку, а надавала у користування юридичній особі згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України. В свою чергу, проект відведення земельної ділянки був погоджений органом охорони культурної спадщини - Державною службою з питань національної культурної спадщини від 29.06.2010 №22-1864/35 та Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 01.07.2010 №4781.

З приводу вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Під час розгляду даної справи по суті, судом першої інстанції в мотивувальній частині постанови зазначено, що в рішенні Київради від 01.11.2012 №472/8756 вірно зазначено, що Київська міська рада не вилучала (викупляла) земельну ділянку , а надавала у користування юридичній особі згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в пункті 3 оскаржуваного рішення (а.с.42 Т.1), зазначено, передати ТОВ «Євроофісбуд», за умови виконання пункту 4 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років з правом викупу земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1 у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу від 13.05.2010), у тому числі: - площею 0,0611 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; - площею 0,01 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Тобто, відповідач грубо порушив норми ч. 2, 3 ст. 150 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до яких земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Верховною Радою України питання про вилучення (викуп) спірної земельної ділянки не погоджувалось у встановленому законом порядку та не надавалось дозволу на зміну цільового призначення цієї земельної ділянки.

Щодо погодження проекту відведення спірної земельної ділянки органом охорони культурної спадщини - Державною службою з питань національної культурної спадщини від 29.06.2010 №22-1864/35 та Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 01.07.2010 №4781, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року адміністративний позов Заступника прокурора міста Києва до Державної служби з питань національної культурної спадщини, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроофісбуд» про визнання протиправним та скасування висновку №22-1864/35 від 29.06.2010 року - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано висновок Державної служби з питань національної культурної спадщини №22-1864/35 від 29.06.2010 року, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом (а.с.24-28 Т.2).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року апеляційні скарги Державної служби з питань національної культурної спадщини та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроофісбуд» - залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року - залишено без змін (а.с.19-23 Т.2).

В даному випадку, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції послався на висновок Державної служби з питань національної культурної спадщини від 29.06.2010 року №22-1864/35, який було скасовано на час винесення судом першої інстанції постанови від 22 травня 2014 року.

Крім того, під час розгляду даної справи, судом першої інстанції не в повній мірі було взято до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2010 року (а.с.21-22 Т.1), в якій зазначено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 817 від 12.05.2006 року «Про захист історико-культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва», затверджене рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804, пунктом 1 якого тимчасово заборонено розміщення і проектування висотних будинків у межах Центральної планувальної зони м. Києва, визначеної Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року.

Судом першої інстанції взято до уваги висновок проведеної судової будівельно-технічної експертизи №4085/12-43 від 29.01.2013 (а.с.107-112 Т.2), в якому експерт дійшов висновку, що: « 1.Відповідно до державних будівельних норм розміри земельних ділянок 611 кв.м та 85 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Стрітенська, 10 визначають розміри будівлі а відповідно і її обслуговування. 2. Зовнішні межі земельної ділянки загальною площею 696 кв.м, необхідної для обслуговування будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, можливо відновити на місцевості з використанням даних земельно-кадастрової документації. На черговому кадастровому плані м. Києва вона розміщена під кадастровим номером 8000000000:91:173:0010 по АДРЕСА_1».

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, оскільки в даній справі порушені Закони та Конституція України, яка в свою чергу має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року № 1805-III.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Зона охорони пам'яток - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

В силу статті 53 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Для збереження історико-культурної цінності і художніх якостей архітектурного ансамблю Софійського собору та його домінуючої ролі в центральній історичній частині міста наказом Міністерства культури і туризму України від 23.12.2005 року № 1076 затверджено Охоронну зону ансамблю споруд Софійського собору, її межі та режими, з урахуванням відповідних міжнародних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України №500 від 13 травня 1996 року "Про національний заповідник "Софія Київська" затверджено Положення про Національний заповідник "Софія Київська", перелік об'єктів нерухомої культурної спадщини Національного заповідника "Софія Київська", а також заходи щодо реставрації, завершення упорядкування та використання об'єктів Національного заповідника "Софія Київська".

Наказом Міністерства культури і туризму України за № 1076 від 23 грудня 2005 року, у відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та з урахуванням рішення Науково-методичної ради з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму (протокол № 5 від 23 листопада 2005 року), затверджено межі та режим охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві, визначені науково-проектною документацією, розробленою Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування та погодженою у встановленому порядку.

26 квітня 2007 року межі охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві були затверджені рішенням Київської міської ради № 477/1138 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 11/2587 "Про правила забудови м. Києва".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1761 "Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" затверджено, що культурний шар Города Ярослава (розвинуте середньовіччя, Київська Русь, м. Київ, в межах вул. Костельної, майдану Незалежності, вулиць Новопушкінської (зараз Бориса Грінченка), Прорізної, Ярославів Вал, Львівської площі) є пам'яткою археології національного значення.

Як було зазначено вище, спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в межах території пам'ятки археології Культурного шару Города Ярослава та охоронної зони комплексу Софії Київської, що перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури загальнодержавного значення та внесений до Реєстру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ансамбль Софійського собору внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тому всі перетворення в охоронній зоні мають відбуватися у відповідності до Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини»№ 6673 від 4 жовтня 1988 року.

Так, статтею 172 Настанов передбачено, що обов'язком країни-учасниці Конвенції є інформування Комітету Всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, яка охороняється Конвенцією, про значні роботи по відновленню чи новому будівництву, які можуть вплинути на цінність об'єкта всесвітньої спадщини.

Про прийняття спірного рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки з архітектурної охоронної зони та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроофісбуд» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з офісними приміщеннями і підземним паркінгом, Київська міська рада не інформувала Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО всупереч пункту 172 Настанов.

Відповідно до вимог ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Такі порушення є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Таким чином, спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 за основним цільовим призначенням належить до категорії земель історико-культурного призначення і відноситься до особливо цінних земель, стосовно яких законом встановлюється особливий порядок утримання, використання, охорони та забудови, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність рішення Київської міської ради від 16.12.2010 року № 370/5182 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Євроофісбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1».

Згідно із ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, а вимоги адміністративного позову - задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову Заступника прокурора міста Києва - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради № 370/5182 від 16 грудня 2010 року «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроофісбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом на АДРЕСА_1».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: К.А. Бабенко

Г.М. Бистрик

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Бабенко К.А

Бистрик Г.М.