Постанова

від 18.07.2014 по справі 824/574/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 липня 2014 року м. Чернівці справа № 824/574/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представників позивача - Пустовіта Ю.О., Сохацької В.А.,

представника відповідача - Іліки Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технофуд» до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технофуд" (далі - позивач або ТОВ "Технофуд") звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 р. № 0000202220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 105175,25 грн., з них за основним платежем 89646,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15529,25грн. та №0003882201 від 17.09.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 15529,25 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Технофуд" за наслідками якої прийняті податкові повідомлення - рішення №0000202220 від 21.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 105175,25грн. та №0003882201 від 17.09.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 15529,25 грн. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стало, на думку ДПІ, формування позивачем податкового кредиту за рахунок операцій, які фактично не були здійснені. Позивач вважає прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не законними, так як господарські операції носили реальний характер, були належним чином оформлені первинними документами, у т.ч. податковими накладними та пов'язані з його господарською діяльністю. У зв'язку з чим просить позов задовольнити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили наступне.

Так, ДПІ проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Технофуд" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні господарських відносин із ТОВ "ТД "Промторгсоюз" за жовтень-грудень 2011 р., ТОВ "Супреммум" за квітень, травень, червень, серпень 2011 р. та ТОВ "АРС-Альянс" за лютий, березень 2011 р., за результатами якої складено акт від 07.02.2013 р. № 203/22-2/37416830 (далі - Акт). За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000202220 від 21.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 105175,25 грн. та №0003882201 від 17.09.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 15529,25 грн.

Згідно акту перевірки підставою для донарахування ПДВ стало те, що ТОВ "Технофуд" відповідно до даних податкового обліку включило до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними постачальниками в яких зазначено ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум", які на думку ДПІ не здійснювали поставку товару позивачеві. Доводи ДПІ ґрунтуються на висновках актів ДПІ у Києво-Святошинському районі ДПС та ДПІ у Печерському районі м. Києві.

ТОВ "Технофуд" вважає зазначенні висновки викладенні в акті перевірки не обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, виходячи із наступного.

Так, між ТОВ "Технофуд" та його контрагентами ТОВ "ТД "Промторгсоюз" і ТОВ "Супреммум" укладено договори на поставку кухонного та торгівельного обладнання, про що зазначено в акті перевірки. На підтвердження виконання договорів, між сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних робіт, складені видаткові і податкові накладні, на підставі яких і було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, розрахунок між сторонами договору відбувався у безготівковій формі. Під час проведення перевірки товариство надало перевіряючим договори поставки, платіжні документи, акти приймання-передачі виконаних робіт, видаткові і податкові накладні, які відповідають вимогам чинного законодавства. З боку ДПІ порушень щодо їх оформлення не виявлено. Надані документи є первинними, на їх підставі здійснювалася господарська операція.

Отриманий від ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" товар, був реалізований кінцевим покупцям. Підтвердженням постачання по факту (фактичне виконання умов договору) товару є накладні, які були надані перевіряючим у повному обсязі.

Податковий кредит був сформований відповідно до положень ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., №2755-VI (далі -ПК України).

Крім цього, представник позивача суду пояснив, що посилання податкового органу на відсутність реального характеру правочину з ТОВ "ТД "Промторгсоюз" і ТОВ "Супреммум" через неспроможність контрагента їх виконати у зв'язку із відсутністю у нього місця для зберігання товарів є не обґрунтованим, так як зазначені товариства не є виробниками продукції та операції з їх боку могли носити посередницький характер.

Також, представник позивача вважає, що якщо на час здійснення господарських операцій його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали не анульоване (дійсне) свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, платник не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагента, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі. ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" на момент проведення господарських операцій з ТОВ "Технофуд" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали не анульовані (дійсні) свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, а тому за рахунок операцій із ними позивач мав право включати до податкового кредиту суми ПДВ сплаченні під час придбання кухонного та торгівельного обладнання.

Крім цього, представник позивача вважає, що на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язку контролювати звітність або своєчасність сплати податків своїми контрагентами-постачальниками. Також, законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Також, представник позивача суду пояснив, що доказова база ДПІ, яка стала підставою для прийняття оскаржуваних рішень формувалась виключно на підставі інших, зазначених вище актів ДПІ та матеріалів кримінальної справи. Однак, ці акти ДПІ та кримінальна справа жодним чином не можуть впливати на законність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум", оскільки постанова про порушення кримінальної справи про яку зазначає ДПІ, була скасована як не законна органами прокуратури, а дії посадових осіб ДПІ у Печерському районі м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Супреммум», за наслідками якої складено акт, який ДПІ використовувала як доказ при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 р. (набрала законної сили) визнані протиправними.

Окрім того представник позивача суду пояснив, що згідно договору від 01.02.2011 р. № 16 ТОВ "Технофуд" орендує складське приміщення площею 111,8 кв.м., яке знаходиться у м. Києві, в якому як правило воно зберігає придбане обладнання. Зазначена обставина також підтверджується постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.01.2014 р. у справі №824/3169/13-а (набрала законної сили), яка в силу положень ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не доказується.

У зв'язку із зазначеним просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача суду пояснив наступне.

Так, ДПІ проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "Технофуд" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні господарських відносин із ТОВ "ТД "Промторгсоюз" за жовтень-грудень 2011 р., ТОВ "Супреммум" за квітень, травень, червень, серпень 2011 р. та ТОВ "АРС-Альянс" за лютий, березень 2011 р., за результатами якої складено Акт. За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000202220 від 21.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 105175,25 грн. та №0003882201 від 17.09.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 15529,25 грн.

Підставою для проведення зазначеної позапланової перевірки позивача став наказ ДПІ у м. Чернівцях від 25.01.2013 р. №148, який прийнятий на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України у зв'язку із отриманням податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства

Зокрема, до ДПІ надійшов акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ДПС від 04.04.2012 р. № 59/22-06/37474805 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Промторгсоюз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2011 р. по 31.03.2012 р. та акт ДПІ у Печерському районі м. Києві від 07.03.2012 р. № 112/22-10/37101957 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2011 р., якими задокументована неможливість ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" здійснювати господарські операції, у т.ч. ті які передбачені договорами поставки між позивачем та ними.

Зазначеними перевірками не підтверджено, що ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" придбавало товари у своїх постачальників, які реалізовані позивачу згідно договорів поставки. Перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У зв'язку із зазначеним вважають, що у зв'язку із відсутністю основних засобів та трудових ресурсів ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" не могли здійснювати діяльність пов'язану із постачанням обладнання.

Крім цього, представник відповідача суду пояснив, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 року, №363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998. за № 128/2568) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Разом з цим, ТОВ "Технофуд" при проведенні перевірки не надало посадовим особам ДПІ товарно-транспортні накладні, які мали бути складені при перевезенні обладнання придбаного у ТОВ "ТД"Промторгсоюз" і ТОВ "Супреммум", що на думку представника відповідача свідчить про їх безтоварність.

Також, під час перевірки позивачем не було надано сертифікати відповідності на придбаний ним у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" товар, який у подальшому був реалізований іншим суб'єктам господарювання.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Крім цього, на запитання суду представник відповідача повідомив, що позивач, враховуючи специфіку його діяльності, міг здійснювати операції по придбанню кухонного та торгівельного обладнання, оскільки такою діяльністю він займається тривалий час; розрахунки між сторонами договорів відбувались у безготівковій формі; чи відображали ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" у поданих до органів державної податкової служби декларацій з ПДВ податкові зобов'язання, які у них виникли у зв'язку з реалізацією робіт та товару (відповідно) позивачу, йому невідомо; первинні документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, у т.ч. і податкові накладні.

Судом як свідка допитано ОСОБА_5, який суду пояснив, що працює на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ та здійснював перевірку ТОВ "Технофуд". Перевірка проводилась за місцем реєстрації позивача у м. Чернівцях. Підставою для проведення зазначеної позапланової перевірки позивача стали акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ДПС від 04.04.2012 р. № 59/22-06/37474805 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Промторгсоюз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2011 р. по 31.03.2012 р. та акт ДПІ у Печерському районі м. Києві від 07.03.2012 р. № 112/22-10/37101957 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2011 р., якими задокументована неможливість ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" здійснювати господарські операції. Перевіркою позивача встановлено, що господарські операції між ТОВ "Технофуд" та ТОВ "ТД "Промторгсоюз", ТОВ "Супреммум" документально оформленні договорами, видатковими та податковими накладними, розрахунок по операціям відбувався у безготівковій формі. Уповноваженими особами ТОВ "Технофуд" не було надано на підтвердження транспортування товарно-транспортні накладні, у зв'язку із їх відсутністю.

Чи реалізовувався позивачем іншим суб'єктам господарювання товар документально придбаний у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" йому не відомо, оскільки це питання перевіркою не охоплювалось. Також, йому не відомо чи було у позивача, на момент придбання у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" обладнання, приміщення для його зберігання. ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" у поданих до органів державної податкової служби декларацій з ПДВ відобразило податкові зобов'язання, які у них виникли у зв'язку з реалізацією робіт та товару (відповідно) позивачу; податкові накладні за формою відповідають вимогам ПК України; наявність сертифікатів відповідності під час перевірки не перевірялась та їх відсутність не відображена в Акті.

Крім цього, судом як свідка допитано ОСОБА_6 який суду пояснив, що працює на посаді директора ТОВ "Технофуд". Переговори щодо укладання договорів поставки від імені ТОВ "Технофуд" з ТОВ "ТД "Промторгсоюз", ТОВ "Супреммум" проводив він особисто. Переговори проводились у телефонному режимі. Договори та первинні документи, для підписання, передавались як факсом так і через пошту. Товар отриманий по договору поставки від ТОВ "ТД "Промторгсоюз", ТОВ "Супреммум" був реалізований кінцевим покупцям. При цьому транспортування та пусконалагоджувальні роботи обладнання здійснювали працівники ТОВ "ТД "Промторгсоюз" або ТОВ "Супреммум". Товар від ТОВ "ТД "Промторгсоюз", ТОВ "Супреммум" зберігався на складі, який розташований у м. Києві вул. Гарматна, 4 або одразу реалізувався покупцям, що підтверджується відповідними документами.

Також, свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ТОВ "ТД "Промторгсоюз", ТОВ "Супреммум" знайшов через Інтернет та почав з ними співпрацювати, особисто з представниками цих підприємств він не зустрічався. Придбаний по договору поставки у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" товар належним чином був відображений у бухгалтерському обліку. Товарно-транспорті накладні відсутні у зв'язку із тим, що транспортування обладнання ТОВ «Технофуд» здійснювалось транспортом постачальників та покупців. Пусконалагоджувальні роботи обладнання проводились ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" по місцю його встановлення, при цьому ці роботи оплачувались позивачем. Де складались акти приймання-передачі виконаних робіт (щодо пусконалагоджувальних робіт) йому не відомо. ТОВ «Технофуд» виконувало в основному «посередницьку» функцію при реалізації торговельного та кухонного обладнання, а тому для нього, як директора головним було, щоб не було скарг від кінцевих покупців продукції, щоб були проведенні у повному обсязі розрахунки та належно були складені первинні документи.

На весь товар, який був придбаний з метою подальшої реалізації у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" були сертифікати відповідності, однак на сьогоднішній день надати їх у повному обсягу не надається можливим, у зв'язку із тим, що чинне законодавство не зобов'язує їх зберігати. На момент здійснення господарських відносин з ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" у ТОВ «Технофуд» працювало 4 особи (директор, головний бухгалтер та два робітника).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, в період часу з 25.01.2013 р. по 31.01.2013 р. ДПІ на підставі направлень на перевірку, наказу №148 від 25.01.2013 р. проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "Технофуд" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні господарських відносин із ТОВ "ТД "Промторгсоюз" за жовтень-грудень 2011 р.,ТОВ "Супреммум" за квітень, травень, червень, серпень 2011 р. та ТОВ "АРС-Альянс" за лютий, березень 2011 р.

Наказ ДПІ у м. Чернівцях від 25.01.2013 р. №148 прийнятий на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України у зв'язку із отриманням податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства .

Зокрема, до ДПІ надійшов акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ДПС від 04.04.2012 р. № 59/22-06/37474805 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Промторгсоюз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2011 р. по 31.03.2012 р. та акт ДПІ у Печерському районі м. Києві від 07.03.2012 р. № 112/22-10/37101957 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2011 р., якими задокументована неможливість ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" здійснювати господарські операції, у т.ч. ті які передбачені договорами поставки між позивачем та ними.

Перевіркою в діяльності ТОВ "Технофуд" виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог п.п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 50763,0 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на 9900,0 грн., за жовтень 2011р. на 18241,0 грн., за листопад 2011 р. на 8724,0 грн, за грудень 2011 р. на 13898,0 грн. по ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та порушення вимог п.44.1.т.44,п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.6. ст.198 ПК України, а саме встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 38883,0 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на 6496,0 грн., за травень 2011р. на 16317,0 грн., за червень 2011 р. на 4720,0 грн., за серпень 2011 р. на 11350,0 грн. по ТОВ "Супреммум".

Згідно Акту підставою для донарахування ПДВ стало те, що ТОВ "Технофуд" відповідно до даних податкової звітності включило до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними постачальниками в яких зазначено ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум", які на думку ДПІ не здійснювали поставку товару.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000202220 від 21.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 105175,25 грн. та №0003882201 від 17.09.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 15529,25 грн.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000202220 від 21.02.2013 р. та №0003882201 від 17.09.2013 р. є протиправними та підлягають скасуванню виходячи із наступного.

Так, ДПІ у розумінні КАС України є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки органів державної податкової служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи державної податкової служби та їх посадові особи при прийнятті рішень у т.ч. податкових повідомлень-рішень, зобов'язані виходити із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби. Відповідно до п.п.5,6 Порядку в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, у т.ч. податкових повідомлень-рішень на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки. Дослідженням змісту зазначеного акту перевірку суд прийшов до висновку, що він не відповідає вимогам Порядку в частині чіткого, об'єктивного відображення порушень податкового законодавства. Факти викладені у ньому не в повній мірі підтверджуються первинними документами, а інколи і суперечать їм, що у сукупності з іншими обставинами, призвело до винесення незаконних податкових повідомлень-рішень. До зазначеного суд дійшов виходячи із наступного.

Суть порушень позивачем податкового законодавства, які зазначені в Акті, зводиться до неправомірного включення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням по договорам поставки товару, до суми податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого занижене податкове зобов'язання з ПДВ. Тобто, для вирішення спору необхідно встановити факти, що підтверджують правомірність або неправомірність віднесення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням товарів у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" до податкового кредиту позивача із ПДВ.

Так, ПДВ за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг), що поставляються продавцем. При постачанні товарів (робіт, послуг), що згідно із ст. 185 ПК України є об'єктом оподаткування даним податком, фактично суму податку сплачує покупець товару (роботи, послуги), оскільки вона включена у вартість предмета поставки, однак, юридично обов'язок сплати ПДВ покладено на продавця таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.198.3 ст.198 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цій, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.193.1 ст. 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

ПК України не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Так, відповідно до довідки АА №604604 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва № 100313866 від 13.10.2010 р. про реєстрацію платника податку на додану вартість та акту перевірки ТОВ "Технофуд" є юридичною особою, яка перебуває на обліку у ДПІ як платник податків та є платником ПДВ. Відповідно до КВЕД позивач здійснює діяльність у т.ч. з оптової торгівлі іншими машинами й устаткуванням, неспеціалізованої оптової торгівлі. Тобто, з вищевикладеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ "Технофуд" володіло належною податковою правосуб'єктністю, а саме було платником ПДВ, а також враховуючи особливості своєї господарської діяльності могло здійснювати закупівлю обладнання, у т.ч. у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" для подальшого перепродажу.

Крім цього, постачальники позивача, а саме ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" на момент здійснення досліджених господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (були платниками ПДВ), яка у т.ч. надавала право, за рахунок проведених операцій, формувати позивачеві податковий кредит.

Зазначенні обставини не заперечуються представником відповідача.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "ТД "Промторгсоюз".

Так, відповідно до довідки АА №452090 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "ТД "Промторгсоюз" за КВЕД здійснював діяльність у т.ч. посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, інші види оптової торгівлі. Тобто, діяльність щодо постачання різного роду кухонного та торгового обладнання відповідно до КВЕД характерна ТОВ "ТД "Промторгсоюз".

27.06.2011 р. між позивачем та ТОВ "ТД "Промторгсоюз" укладено договір поставки №01/09-11, відповідно до якого ТОВ "ТД "Промторгсоюз" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Технофуд" кухонне обладнання та запасні частини до нього, загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у видаткових накладних.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "ТД "Промторгсоюз" позивачеві поставив кухонне обладнання та запасні частини до нього. Господарські операції по поставці кухонного обладнання та запасних частин до нього від ТОВ "ТД "Промторгсоюз" до ТОВ "Технофуд" задокументовані наступними первинним документами, які дослідженні у судовому засіданні:

- видатковими накладними № 90118 від 01.09.2011 р., №1001 від 10.10.2011 р., №1701 від 17.10.2011 р., №РН-000111 від 01.11.2011 р., №РН-0002105 від 21.11.2011 р., №РН-0000106 від 01.12.2011 р.,№РН-0002201 від 22.12.2011 р.,

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0906 від 29.09.2011 р., №ОУ-3103 від 31.10.2011 р., №ОУ-3016 від 30.11.2011 р., № ОУ-2601 від 26.12.2011 р.,

- платіжними дорученнями № 313 від 27.09.2011 р., № 327 від 05.10.2011 р., № 357 від 25.10.2011 р., № 361 від 31.10.2011 р., № 367 від 31.10.2011 р., № 379 від 10.11.2011 р., № 400 від 28.11.2011 р., № 408 від 30.11.2011 р., № 423 від 09.12.2011 р., № 440 від 20.12.2011 р., № 450 від 26.12.2011 р., № 457 від 26.12.2011 р.,

- податковими накладними №36 від 01.09.2011 р., №139 від 29.09.2011 р., №1001 від 10.10.2011 р., №1701 від 17.10.2011 р., №3103 від 31.10.2011 р., №111 від 01.11.2011 р., №2105 від 21.011.2011 р., №3016 від 30.11.2011 р., №106 від 01.12.2011 р., №2201 від 22.12.2011 р., №2601 від 26.12.2011 р.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "ТД "Промторгсоюз" поставляв товар (обладнання), покупцям ТОВ "Технофуд" та здійснював безпосередньо пусконалагоджувальні роботи обладнання. Документально зазначені операції оформлені вірно, а саме податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88 та спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р., №488/346. Щодо податкових накладних то вони оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р., №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення». При цьому суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність податкової накладної по формі вимогам чинного законодавства.

Придбане позивачем у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" обладнання у подальшому реалізоване іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні первинними документами. Господарські операції по придбанню позивачем у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" обладнання та подальшого його реалізації іншим суб'єктам господарювання спричинила реальні зміни майнового стану (у даному разі має місце зміна структури активів) ТОВ "Технофуд" та спрямовані були на отримання ним прибутку, що є невід'ємною складовою при здійсненні підприємницької діяльності. Представники ДПІ не надали суд будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.

Дослідженням матеріалів справи, а також враховуючи покази свідка ОСОБА_5, встановлено, що ТОВ "ТД "Промторгсоюз" у податковій звітності відобразило свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли у зв'язку із поставкою обладнання позивачу, а позивач відповідно сформував на цю суму податковий кредит та у подальшому податкові зобов'язання, які виникли у зв'язку із реалізацією обладнання покупцям.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, що на думку ДПІ у т.ч. підтверджує безтоварність господарської операції по постачанню ТОВ "ТД "Промторгсоюз" позивачеві обладнання, то суд зазначає наступне. Так, у позивача всупереч положень наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 року, №363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998. за № 128/2568) відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування товару до нього від ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та від нього до кінцевих покупців такого товару. Однак суд вважає, що відсутність товарно-транспортних накладних не може безперечно свідчити про безтоварність тої чи іншої операції, у даному разі необхідно надавати комплексний аналіз всій господарській операції.

Зокрема відповідно до показів свідка ОСОБА_6 транспортування придбаного позивачем товару у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" здійснювалось останнім до орендованих складських приміщень, що розташовані в м. Києві по вул. Гараматна, 4. В подальшому, на підставі укладених цивільно-правових угод з фізичними особами про виконання робіт по прийняттю продукції та розвантаження, проводились розвантаження на склад придбаного товару. Також, як зазначив свідок, після прийняття від ТОВ "ТД "Промторгсоюз" по кількості, якості та сумі, отримані накладні на товар та податкові накладні передавалися в бухгалтерію ТОВ "Технофуд" для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

На підтвердження наведених свідком обставин, представник позивача надав до суду копії наступних документів: договір оренди № 16 від 01.02.2011 р. укладений з ТОВ "Активбудінвест" про оренду нежилих приміщень в м. Києві по вул. Гарматній, 4 для розміщення офісу та складу; акт прийому-передачі приміщень від 01.02.2011 р.; платіжні доручення про сплату коштів за оренду приміщень; договори на виконання робіт по прийманню продукції, розвантаження укладені з громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8

При цьому суд зазначає, що враховуючи посередницький характер діяльності позивача, що підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, придбаний товар також відправлявся одразу від ТОВ "ТД "Промторгсоюз" до його кінцевих покупців, що обумовило відсутність товарно-транспортних накладних. При цьому особисто позивач транспортування товару ні від його продавців та ні від його остаточних покупців не здійснював. Зазначену обставину представники відповідача у судовому засіданні спростувати не змогли.

Зазначеною у попередньому абзаці позицією пояснюється обов'язок та технічне виконання ТОВ "ТД "Промторгсоюз" дій щодо проведення пусконалагоджувальний робіт обладнання, реалізованого позивачеві. При цьому, факт виконання таких робіт підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0906 від 29.09.2011 р., №ОУ-3103 від 31.10.2011 р., №ОУ-3016 від 30.11.2011 р., № ОУ-2601 від 26.12.2011 р., які досліджені та находяться у матеріалах справи.

Дані акти були складені без посередньої участі уповноважених представників ТОВ «Технофуд», однак це не може свідчити про їх правову недійсність.

Суд вважає, що чинне законодавства України, з метою економії робочого часу, законної мінімізації виробничих витрат підприємства, надає можливість добросовісним суб'єктам господарювання, здійснювати підприємницьку діяльність працюючи в офісі, використовуючи при цьому виключно засоби зв'язку. Надмірний бюрократизм та формалізм у підприємницькій діяльності не сприяє отриманню прибутку, що призводить до зменшення бази оподаткування. При цьому суд зазначає, що суб'єкт господарювання має бути у т.ч. добросовісним платником податку та проявляти обачність при виборі контрагентів.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що вище досліджені господарські операції між позивачем та ТОВ "ТД "Промторгсоюз" задокументовані первинними документами, які в логічно-хронологічному порядку доповнюють один одного та не містять змістових розбіжностей. Враховуючи вартісні показники досліджених вище договорів та первинних документів до них, суд вважає, що основною метою їх укладення було отримання майнової вигоди.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкове законодавство не пов'язує дату виникнення податкового кредиту з вартості придбаних товарів з датою початку використання цих товарів в господарській діяльності платника податку. Наявність належним чином оформленої податкової накладної, підтвердження проведення розрахунків між контрагентами, наявність видаткових накладних є підставою для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За таких обставин, суд вважає, що ТОВ "Технофуд" правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачених ним у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "ТД "Промторгсоюз", що підлягають використанню у його господарській діяльності.

Щодо позиції відповідача, відповідно до якої безтоварність господарських операцій доводиться актом ДПІ у Києво - Святошинському районі ДПС від 04.04.2012 р. №116 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Промторгсоюз" з питань дотримання вимог податкового законодавства, яким задокументована відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщення, транспортних засобів то суд вважає, що позивач в силу положень ст.61 Конституції України (індивідуалізація відповідальності) не може нести відповідальність за ймовірні порушення вимог господарського та податкового законодавства з боку ТОВ "ТД "Промторгсоюз".

Також суд вважає необґрунтованою позицію представника відповідача, відповідно до якої безтоварність досліджених операцій підтверджується відсутністю у позивача, на момент перевірки, сертифікатів відповідності на придбавання обладнання, оскільки норми чинного законодавства не зобов'язують зберігати таки сертифікати відповідності, питання наявності сертифікатів відповідності не досліджувалось під час перевірки, що слідує із аналізу Акту та показів свідка ОСОБА_5 Крім цього, представниками позивача таки сертифікати відповідності частково були надані у судовому засіданні.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Супреммум".

Так, відповідно до акту ДПІ у Печерському районі м. Києві від 07.03.2012 р. № 112/22-10/37101957 про неможливість, проведення зустрічної звірки ТОВ «Супреммум», код за ЄДРПОУ 37101957, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2011 р. ТОВ "Супреммум" здійснювало у т.ч. діяльність у сфері інжинірингу, інші види оптової торгівлі. Тобто, діяльність щодо постачання різного роду товару у т.ч. кухонного та торгового обладнання характерна ТОВ "Супреммум".

Дослідженням змісту Акту встановлено, що основною підставою для донарахування позивачеві податкових зобов'язань із ПДВ став акт ДПІ у Печерському районі м. Києві від 07.03.2012 р. № 112/22-10/37101957 про неможливість, проведення зустрічної звірки ТОВ «Супреммум», код за ЄДРПОУ 37101957, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2011 р. Зазначену обставину у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_5

Зазначений вище акт ДПІ у Печерському районі м. Києві від 07.03.2012 р. №112/22-10/37101957 у т.ч. ґрунтується на постанові про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 02.03.2012 р.

Разом з цим, дослідженням матеріалів справи встановлено, що 20.03.2012 р. постанову про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 02.03.2012 р. скасовано постановою прокурора від 20.03.2012 р. (а.с.201-215, т.3)

Крім цього, дії посадових осіб ДПІ у Печерському районі м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Супреммум», за наслідками якої складено акт від 07.03.2012 р. №112/22-10/37101957, постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 р., яка набрала законної сили, визнані протиправними.

27.06.2011 р. між позивачем та ТОВ "Супреммум" укладено договір поставки №1/4-11, відповідно до якого ТОВ "Супреммум" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Технофуд" торгівельне обладнання, загальна кількість, часткове співвідношення, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у видаткових накладних.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Супреммум" позивачеві поставив торгівельне обладнання. Господарські операції по поставці торгівельного обладнання до нього від ТОВ "Супреммум" до ТОВ "Технофуд" задокументовані наступними первинним документами, які дослідженні у судовому засіданні:

- видатковими накладними № 13 від 04.05.2011 р., №40 від 06.05.2011 р., №47 від 10.05.2011 р., №68 від 16.05.2011 р., №118 від 17.06.2011 р., №11 від 08.08.2011 р.,

- платіжними дорученнями № 148 від 01.06.2011 р., № 174 від 24.06.2011 р., № 208 від 18.07.2011 р., № 213 від 21.07.2011 р., № 219 від 26.07.2011 р., № 326 від 05.10.2011 р.,

- податковими накладними №13 від 04.05.2011 р., №40 від 06.05.2011 р., №47 від 10.05.2011 р., №68 від 16.05.2011 р., №118 від 17.06.2011 р., №11 від 08.08.2011 р.,

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Супреммум" поставляв товар (обладнання), покупцям ТОВ " Технофуд" та здійснював безпосередньо пусконалагоджувальні роботи обладнання. Документально зазначені операції оформлені вірно, а саме податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відображені в журналах-ордерах і відомостях.

Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88 та спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р., №488/346. Щодо податкових накладних то вони оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р., №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення». При цьому суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність податкової накладної по формі вимогам чинного законодавства.

Придбане позивачем у ТОВ "Супреммум" обладнання у подальшому реалізоване іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні первинними документами. Господарські операції по придбанню позивачем у ТОВ "Супреммум" обладнання та подальшого його реалізації іншим суб'єктам господарювання спричинила реальні зміни майнового стану (у даному разі має місце зміна структури активів) ТОВ "Технофуд" та спрямовані були на отримання ним прибутку, що є невід'ємною складовою при здійсненні підприємницької діяльності. Представники ДПІ не надали суд будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.

Дослідженням матеріалів справи, а також враховуючи покази свідка ОСОБА_5, встановлено, що ТОВ "Супреммум" у податковій звітності відобразило свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли у зв'язку із поставкою обладнання позивачу, а позивач відповідно сформував на цю суму податковий кредит та у подальшому податкові зобов'язання, які виникли у зв'язку із реалізацією обладнання покупцям.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності та складських приміщень, де позивач у т.ч. зберігав придбаний ним у ТОВ "Супреммум" товар, то по даним господарським операціям позиція суду є аналогічною тій, яка викладена при проведенні аналізу господарських операцій між ТОВ «Технофуд» та ТОВ "ТД "Промторгсоюз"

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що вище досліджені господарські операції між позивачем та ТОВ "Супреммум" задокументовані первинними документами, які в логічно-хронологічному порядку доповнюють один одного та не містять змістових розбіжностей. Враховуючи вартісні показники досліджених вище договорів та первинних документів до них, суд вважає, що основною метою їх укладення було отримання майнової вигоди.

За таких обставин, суд вважає, що ТОВ "Технофуд" правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачених ним у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Супреммум", що підлягають використанню у його господарській діяльності.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.

Як зазначалось судом, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були винесені ДПІ у зв'язку з тим, що на її думку в діяльності позивача були виявленні порушення вимог податкового законодавства, в частині формування податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними постачальниками в яких зазначено ТОВ "ТД "Промторгсоюз" , ТОВ"Супреммум", які на думку ДПІ не могли здійснювати поставку товару. Однак судом вище встановлено, що зазначені висновки ДПІ є неправомірними, а тому податкові повідомлення - рішення №0000202220 від 21.02.2013 р. та №0003882201 від 17.09.2013 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений позивачем договір не спрямований на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ним. Судом встановлено факт реальності операції на підставі дослідження наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Також, суд вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за іншу особу. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість товару, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, в рішенні від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

В ході судового розгляду справи представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань при адміністрування ПДВ. Процесуальні документи, відібрані в ході розслідування кримінальної справи, на які у судовому засіданні посилався представник відповідача, жодним чином не спростовують позицію позивача щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень.

Крім цього, суд звертає увагу на непослідовну позицію ДПІ у цій справі при прийнятті рішення щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ. Зокрема, дослідженням матеріалів справи встановлено, що Актом документувались господарські операцій між позивачем та ТОВ "ТД "Промторгсоюз», ТОВ "Супреммум" та ТОВ "АРС-Альянс". Документуванням зазначених операцій встановлено, що всім їм притаманний дефект ведення бухгалтерської дисципліни, який полягає у відсутності товарно-транспортних накладних. Разом з цим, донарахування податкових зобов'язань було здійснено виключно по господарським операціям з ТОВ "ТД "Промторгсоюз» та ТОВ "Супреммум", по ТОВ "АРС-Альянс" будь-яких донарахувань ДПІ не проведено. Причиною цього, згідно показів свідка ОСОБА_5, стало те, що акти інших ДПІ по своєму змісту носили різну доказову базу. Враховуючи те, що акт ДПІ щодо ТОВ "АРС-Альянс" носив поверхневий характер, по даному контрагенту позивача не було здійснено донарахування. Суд вважає таку позицію ДПІ не вірною, оскільки доказова база при прийнятті податкового повідомлення-рішення не може ґрунтуватись виключно на описовій частині актів інших ДПІ. Крім цього, такий не послідовий підхід ДПІ до прийняття рішень порушує принцип юридичної визначеності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податку податкового кредиту з ПДВ. За змістом указаної норми податковий кредит вважаються сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. При цьому з урахуванням норм ст.ст.61, 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення ТОВ "Технофуд" вимог ПК України.

Доказова база ДПІ ґрунтується виключно на припущеннях, що є неприпустимим в адміністративному судочинстві.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Технофуд" до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 р. № 0000202220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 105175,25 грн., з них за основним платежем 89646,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15529,25 грн. та №0003882201 від 17.09.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 15529,25 грн. - підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 1207,06 грн.

Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по даній справі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Технофуд" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000202220 від 21.02.2013 р., яким товариству з обмеженою відповідальністю "Технофуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 105175 (сто п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 25 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003882201 від 17.09.2013 р., яким товариству з обмеженою відповідальністю "Технофуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 15529 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 25 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технофуд" документально підтвердженні судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1207 (одна тисяча двісті сім) грн. 06 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Анісімов

Постанова у повному обсязі складена 23 липня 2014 року