Ухвала

від 17.09.2014 по справі 824/574/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/574/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технофуд" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення на суму 105 175,25 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 року № 0000202220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 105175,25 грн., з них за основним платежем 89646,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15529,25грн. та №0003882201 від 17.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 15529,25 грн.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000202220 від 21.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 105175 (сто п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 25 коп.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003882201 від 17.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 15529 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 25 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у письмовому провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період часу з 25.01.2013 року по 31.01.2013 року відповідачем на підставі направлень на перевірку, наказу №148 від 25.01.2013 року проведено позапланову документальну перевірку позивач з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні господарських відносин із ТОВ "ТД "Промторгсоюз" за жовтень-грудень 2011 року, ТОВ "Супреммум" за квітень, травень, червень, серпень 2011 року та ТОВ "АРС-Альянс" за лютий, березень 2011 року.

Наказ ДПІ у м. Чернівцях від 25.01.2013 року №148 прийнятий на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України у зв'язку із отриманням податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства .

Зокрема, до ДПІ надійшов акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ДПС від 04.04.2012 р. № 59/22-06/37474805 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Промторгсоюз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2011 року по 31.03.2012 року та акт ДПІ у Печерському районі м. Києві від 07.03.2012 року № 112/22-10/37101957 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2011 року, якими задокументована неможливість ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" здійснювати господарські операції, у т.ч. ті які передбачені договорами поставки між позивачем та ними.

Перевіркою в діяльності позивача виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог п.п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 50763,0 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на 9900,0 грн., за жовтень 2011 року на 18241,0 грн., за листопад 2011 року на 8724,0 грн, за грудень 2011 року на 13898,0 грн. по ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та порушення вимог п.44.1.т.44,п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.6. ст.198 ПК України, а саме встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 38883,0 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на 6496,0 грн., за травень 2011р. на 16317,0 грн., за червень 2011 року на 4720,0 грн., за серпень 2011 року на 11350,0 грн. по ТОВ "Супреммум".

Згідно Акту підставою для донарахування ПДВ стало те, що позивач відповідно до даних податкової звітності включило до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними постачальниками в яких зазначено ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум", які на думку ДПІ не здійснювали поставку товару.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000202220 від 21.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 105175,25 грн. та №0003882201 від 17.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 15529,25 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про порушення позивачем вимог ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача з наступних підстав.

Так, суть порушень позивачем податкового законодавства, які зазначені в Акті, зводиться до неправомірного включення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням по договорам поставки товару, до суми податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого занижене податкове зобов'язання з ПДВ.

В свою чергу, ПДВ за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг), що поставляються продавцем. При постачанні товарів (робіт, послуг), що згідно із ст. 185 ПК України є об'єктом оподаткування даним податком, фактично суму податку сплачує покупець товару (роботи, послуги), оскільки вона включена у вартість предмета поставки, однак, юридично обов'язок сплати ПДВ покладено на продавця таких товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.198.3 ст.198 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цій, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.193.1 ст. 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

ПК України не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

При цьому, наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Як досліджено з матеріалів справи, на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ "Технофуд" володіло належною податковою правосуб'єктністю, а саме було платником ПДВ, а також враховуючи особливості своєї господарської діяльності могло здійснювати закупівлю обладнання, у т.ч. у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" для подальшого перепродажу.

Крім цього, постачальники позивача, а саме ТОВ "ТД "Промторгсоюз" та ТОВ "Супреммум" на момент здійснення досліджених господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (були платниками ПДВ), яка у т.ч. надавала право, за рахунок проведених операцій, формувати позивачеві податковий кредит.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ "ТД "Промторгсоюз" суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки АА №452090 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "ТД" Промторгсоюз" за КВЕД здійснював діяльність у т.ч. посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, інші види оптової торгівлі.

27.06.2011 року між позивачем та ТОВ "ТД "Промторгсоюз" укладено договір поставки №01/09-11, відповідно до якого ТОВ "ТД "Промторгсоюз" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Технофуд" кухонне обладнання та запасні частини до нього, загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у видаткових накладних.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "ТД "Промторгсоюз" позивачеві поставив кухонне обладнання та запасні частини до нього. Господарські операції по поставці кухонного обладнання та запасних частин до нього від ТОВ "ТД "Промторгсоюз" до позивача задокументовані такими первинним документами, як видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, податкові накладні.

Крім того, на виконання умов зазначеного договору ТОВ "ТД "Промторгсоюз" поставляв товар (обладнання), покупцям ТОВ "Технофуд" та здійснював безпосередньо пусконалагоджувальні роботи обладнання. Документально зазначені операції оформлені вірно, а саме податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Встановлено, що вказані первинні документи оформленні відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88 та спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року, №488/346. Щодо податкових накладних, то вони оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року, №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

В подальшому придбане позивачем у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" обладнання реалізоване іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується дослідженими первинними документами. Господарські операції по придбанню позивачем у ТОВ "ТД "Промторгсоюз" обладнання та подальшого його реалізації іншим суб'єктам господарювання спричинила реальні зміни майнового стану (у даному разі має місце зміна структури активів) позивача та спрямовані були на отримання ним прибутку, що є невід'ємною складовою при здійсненні підприємницької діяльності. Відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ТД "Промторгсоюз" у податковій звітності відобразило свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли у зв'язку із поставкою обладнання позивачу, а позивач відповідно сформував на цю суму податковий кредит та у подальшому податкові зобов'язання, які виникли у зв'язку із реалізацією обладнання покупцям.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що на його думку підтверджує безтоварність господарської операції по постачанню ТОВ "ТД "Промторгсоюз" позивачеві обладнання, суд не бере до уваги, оскільки це не може безперечно свідчити про безтоварність тої чи іншої операції, так як у даному разі необхідно надавати комплексний аналіз всій господарській операції.

Зокрема на підтвердження транспортування придбаного позивачем товару у ТОВ "ТД "Промторгсоюз", представником позивача було надано копії наступних документів: договір оренди № 16 від 01.02.2011 року укладений з ТОВ "Активбудінвест" про оренду нежилих приміщень в м. Києві по вул. Гарматній, 4 для розміщення офісу та складу; акт прийому-передачі приміщень від 01.02.2011 року; платіжні доручення про сплату коштів за оренду приміщень; договори на виконання робіт по прийманню продукції, розвантаження укладені з громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Також, враховуючи посередницький характер діяльності позивача, придбаний товар в тому числі відправлявся одразу від ТОВ "ТД "Промторгсоюз" до його кінцевих покупців, що обумовило відсутність товарно-транспортних накладних. При цьому особисто позивач транспортування товару ні від його продавців та ні від його остаточних покупців не здійснював. Зазначену обставину відповідачем не спростовано.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що досліджені господарські операції між позивачем та ТОВ "ТД "Промторгсоюз" задокументовані первинними документами, які в логічно-хронологічному порядку доповнюють один одного та не містять змістових розбіжностей. Враховуючи вартісні показники досліджених вище договорів та первинних документів до них, основною метою їх укладення було отримання майнової вигоди.

Слід зазначити, що податкове законодавство не пов'язує дату виникнення податкового кредиту з вартості придбаних товарів з датою початку використання цих товарів в господарській діяльності платника податку. Наявність належним чином оформленої податкової накладної, підтвердження проведення розрахунків між контрагентами, наявність видаткових накладних є підставою для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачених ним у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "ТД "Промторгсоюз", що підлягають використанню у його господарській діяльності.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "Супреммум", то суд зазначає таке.

27.06.2011 року між позивачем та ТОВ "Супреммум" укладено договір поставки №1/4-11, відповідно до якого ТОВ "Супреммум" зобов'язалось передати у власність позивачеві торгівельне обладнання, загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у видаткових накладних.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Супреммум" позивачеві поставив торгівельне обладнання. Господарські операції по поставці торгівельного обладнання до нього від ТОВ "Супреммум" до ТОВ "Технофуд" задокументовані такими первинним документами, як видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні.

Крім того, на виконання умов зазначеного договору ТОВ "Супреммум" поставляв товар (обладнання), покупцям позивача та здійснював безпосередньо пусконалагоджувальні роботи обладнання. Документально зазначені операції оформлені правильно, а саме податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відображені в журналах-ордерах і відомостях.

Встановлено, що вказані первинні документи оформленні відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88 та спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року, №488/346. Щодо податкових накладних, то вони оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року, №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

В подальшому придбане позивачем у ТОВ "Супреммум" обладнання реалізоване іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується дослідженими первинними документами. Господарські операції по придбанню позивачем у ТОВ "Супреммум" обладнання та подальшого його реалізації іншим суб'єктам господарювання спричинила реальні зміни майнового стану (у даному разі має місце зміна структури активів) позивача та спрямовані були на отримання ним прибутку, що є невід'ємною складовою при здійсненні підприємницької діяльності. Відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Супреммум" у податковій звітності відобразило свої податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли у зв'язку із поставкою обладнання позивачу, а позивач відповідно сформував на цю суму податковий кредит та у подальшому податкові зобов'язання, які виникли у зв'язку із реалізацією обладнання покупцям.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності та складських приміщень, де позивач у т.ч. зберігав придбаний ним у ТОВ "Супреммум" товар, то по даним господарським операціям позиція судів обох інстанцій є аналогічною тій, яка викладена при проведенні аналізу господарських операцій між ТОВ «Технофуд» та ТОВ "ТД "Промторгсоюз".

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що досліджені господарські операції між позивачем та ТОВ "Супреммум" задокументовані первинними документами, які в логічно-хронологічному порядку доповнюють один одного та не містять змістових розбіжностей. Враховуючи вартісні показники досліджених вище договорів та первинних документів до них, основною метою їх укладення було отримання майнової вигоди.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачених ним у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Супреммум", що підлягають використанню у його господарській діяльності.

Разом з тим, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем у зв'язку з тим, що на його думку в діяльності позивача були виявленні порушення вимог податкового законодавства, в частині формування податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними постачальниками в яких зазначено ТОВ "ТД "Промторгсоюз", ТОВ"Супреммум", які на думку відповідача не могли здійснювати поставку товару. Однак судами обох інстанцій встановлено, що зазначені висновки відповідача є неправомірними, а тому податкові повідомлення - рішення №0000202220 від 21.02.2013 р. та №0003882201 від 17.09.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.