Рішення

від 22.07.2014 по справі 904/4414/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.14р. Справа № 904/4414/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро", м. Глобине, Полтавська обл.

до Фермерського господарства "ВінеСА", с.Посуньки, Дніпропетровська обл.

про стягнення 50 746,95грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Клешня О.В., представник за довіреністю № б/н від 11.06.14р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро", м.Глобине (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "ВінеСА", с.Посуньки (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 50746,95грн.

Ухвалою господарського суду від 20.06.14р. розгляд справи призначено на 22.07.14р.

21.07.14р. до господарського суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи витребувані судом документів.

22.07.14р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.14р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.07.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.13р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу №З 13-02/05 відповідно п.1.1. якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача належні відповідачу засоби захисту рослин, мікродобрива та інокулянти (надалі - товар), згідно специфікацій, визначених у додатках до Договору та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов Договору.

Крім того сторонами п.1.2. Договору обумовлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість товару та термін його оплати, а також інші умови, визначені в додатках (видаткових накладних та/або Специфікаціях).

Згідно з п.1.3. Договору товар відповідачу постачається партіями або загалом (повністю), відповідно до умов даного Договору та Додатків до нього.

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що ціни, загальна вартість, строки розрахунків, найменування, конкретний асортимент товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатку (ах) та/або видаткових накладних. В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка товару згідно умов поставки, вказаних в Договорі. Остаточна ціна товару визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого товару відповідачу, що визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, згідно додатків до цього договору, видаткових накладних, специфікацій на товар в період дії цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару (або його партії) за ціною та у строки, вказані в Додатках до даного договору, та/або рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість товару оплачується на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті (п.2.3. Договору).

Крім того п.2.6. Договору сторонами передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків проведення попередньої оплати або інших строків оплати встановлених Договором, позивач з першого дня порушення таких строків набуває право вимагати від відповідача негайної повної оплати за весь товар за цим договором до настання строку оплати за Товар, а відповідач має негайно, на першу вимогу позивача, здійснити повну оплату за Товар.

Згідно з п.2.10. Договору загальна сума договору складається з суми вартості товару за всіма Додатками та/або видатковими накладними тощо, підписаними в рамках цього Договору, які є його невід'ємною частиною. У випадку розбіжності даних у Специфікаціях та/або видаткових накладних щодо найменування, кількості та ціни товару в порівнянні з даними в відповідній видатковій накладній - перевагу має видаткова накладна.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставка товару за даним Договором може здійснюватися партіями. Замовлення на партію товару вважається прийнятим позивачем при умові здійснення попередньої оплати, якщо така передбачена. Оплата за замовленням здійснюється за конкретний товар на підставі виставленого рахунку, складеного на підставі договору.

Відповідно до п.3.2. Договору датою поставки товару або його партії, вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару.

В пункті 3.5. Договору передбачено, що товар вважається прийнятим за кількістю та якістю в момент отримання його представником відповідача від представника позивача у відповідності до видаткової накладної.

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту прийняття товару відповідачем (п.3.6. Договору).

Згідно з п.4.1. Договору відповідач зобов'язується здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених Договором та/або додатками, крім того провести оплату за товар в строк і на умовах, вказаних в п.2.2. цього Договору та або Додатках.

Так відповідно до п.5.2. Договору в разі порушення відповідачем строків попередньої оплати та/або оплати за товар (його партію) відповідно до строків, встановлених додатками до Договору та/або договором, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (додатками).

Крім того, п.5.3. Договору у випадку ухилення від виконання до договору відповідачем, яке виражається в повній або частковій не оплаті належного платежу, позивач має право за своїм виробом відмовитись від усіх чи частини поставок без будь-якого обмеження засобів правового захисту та прав.

Згідно з п.5.4. Договору відповідач за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар (у тому числі у випадку не оплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов'язань.

Пунктом 5.5. Договору сторони погодились не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовувати загальний строк позовної давності (ст.259 ЦК України).

Крім того п.5.6. Договору у випадку необґрунтованої відмови від прийняття замовленого товару, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 50% від загальної ціни даного договору. Штраф сплачується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту такої відмови.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, відповідач зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх грошових зобов'язань (п.5.8. Договору).

Відповідно до п.5.9. Договору сторони прийшли до взаємної згоди, що позивач має право, а відповідач погоджується з тим, що відповідно до вимог ст.536, ч.694 Цивільного кодексу України у разі порушення відповідачем строків оплати вказаних в договорі (додатках, або специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі позивач нараховує відповідачеві відсотки за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з відповідачем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Пунктом 5.10.Договору сторони обумовили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором здійснюється до моменту повного погашення заборгованості відповідача перед позивачем і не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню з відповідача незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п.5.11. Договору сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за Договором, і не позбавляє відповідача права на інші заходи своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України.

Цей договір набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору, але не менше ніж протягом одного року з моменту укладання (п.7.1. Договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 773 793,95грн. відповідачеві у власність, за який він мав би розрахуватись згідно додатків до договору до 01.11.13р. Крім того в матеріалах справи є належні докази поставки позивачем товару на адресу відповідача, що підтверджується:

-видаткова накладна №85 від 08.04.13р. у розмірі 272 657,28грн.(а.с.19), товарно-транспортна накладна №Р85 від 08.04.13р. (а.с.20), довіреність на отримання товару №10 від 08.04.13р. (а.с. 21-22), податкова накладна №17 від 08.04.13р. (а.с. 23), видаткова накладна №107 від 13.04.13р. у розмірі 346 314,77 грн. (а.с. 24), довіреність на отримання №12 від 13.04.13р. (а.с. 25-26), податкова накладна №39 від 13.04.13р. (а.с. 27);

- видаткова накладна №31/26 від 29.04.13р. у розмірі 99 330,00 грн. (а.с. 28), товарно-транспортна накладна №Р21/26 від 29.04.13р. (а.с. 29), довіреність на отримання №15 від 25.04.13р. (а.с. 30), податкова накладна №125 від 29.04.13р. (а.с. 32);

- видаткова накладна №158 від 30.04.13р. у розмірі 25 970,22 грн. (а.с. 33), товарно-транспортна накладна №Р158 від 30.04.13р. (а.с. 34), довіреність на отримання №19 від 30.04.13р. (а.с. 35-36), податкова накладна №128 від 30.04.13р. (а.с. 37).

- видаткова накладна №279 від 08.06.13р. у розмірі 25 560,00 грн. (а.с. 38), товарно-транспортна накладна №Р279 від 08.06.13р. (а.с. 39), довіреність на отримання №23 від 07.06.13р. (а.с. 40-41), податкова накладна №13 від 08.06.13р. (а.с.42);

- видаткова накладна №295 від 17.06.13р. у розмірі 3 961,68грн. (а.с. 43), товарно-транспортна накладна №Р295 від 17.06.13р. (а.с. 44), довіреність на отримання №32 від 17.06.13р. (а.с. 45-46), податкова накладна №27 від 17.06.13р. (а.с. 47).

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар в передбачені договором строки розрахувався частково 28.05.13р. у розмірі 324 000,00 та 29.05.13р. у розмірі 420 000,00 грн., що підтверджують виписки по рахунку за період з 28.05.13р. по 29.05.13р. (а.с.48-52). Таким чином, залишок боргу відповідача перед позивачем складає 29 793,95грн.

Позивачем на адресу відповідача була відправлена вимога №111 від 08.05.14р. відповідно до якої позивач вимагає здійснити розрахунки у розмірі 49 141,39грн. за отриманий товар в семиденний термін за реквізитами згідно договору купівлі-продажу №З 13-02/05 від 13.02.13р. (а.с.53-55)

Відповідач борг у розмірі 29 793,95 грн. перед позивачем визнає у повному обсязі, що підтверджує Акт звірки за період з 01.01.13р. по 21.01.14р., який був підписаний зі сторони відповідача без будь-яких зауважень, що підтверджує підпис посадової особи та печатка підприємства.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по договору позивачем відповідно до п.5.4. Договору була нарахована пеня у розмірі 2 438,33 грн. та штраф 20% у розмірі 5 958,79грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства та п.5.8. Договору позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1102,36грн. та 30% річних у розмірі 5 167,00 грн.

Крім того позивачем на підставі п.5.9. Договору були нараховані 0,1% за користування товарним кредитом у розмірі 6 286,52грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 29 793,95грн., пеня у розмірі 2 438,33грн., інфляційні витрати у розмірі 1102,36 грн., 30 % річних у розмірі 5167,00грн., штраф у розмірі 5958,79 грн. та проценти за користування товарним кредитом у розмірі 6286,52грн., всього 50 746,95грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору купівлі-продажу та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 29 793,95грн. є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Отже, частиною 6 статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Таким чином, сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною другою статті 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Згідно з п.5.4. Договору відповідач за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар (у тому числі у випадку не оплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов'язань.

Пунктом 5.10.Договору сторони обумовили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором здійснюється до моменту повного погашення заборгованості відповідача перед позивачем і не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню з відповідача незалежно від відшкодування збитків.

Крім того пунктом 5.2. Договору передбачено в разі порушення відповідачем строків попередньої оплати та/або оплати за товар (його партію) відповідно до строків, встановлених додатками до Договору та/або договором, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (додатками).

На підставі п. 5.4., п.5.10. та п.5.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 2438,33грн. та штраф у розмірі 5 958,79грн., розрахунок яких господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Положенням ч. 2 статті 625 ЦК України в частині сплати відсотків річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами, то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених відсотків, так і відсотків річних (30% річних передбачено умовами договору) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

В той же час, застосування передбаченої договором пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) на прострочену суму оплати товару.

Зазначена позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та в постанові Вищого господарського суду України справа №5024/2113/2011-5023/10074/11 від 15.04.2014р.

Так, інфляційні та річні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання. В свою чергу, проценти за користування грошовими коштами не є ні видом забезпечення виконання зобов'язання, ні штрафною санкцією, а є платою за користування коштами позивача з метою компенсації кредиторові відсутності в його обороті грошових коштів у визначений договором період, в той час, як пеня є видом забезпечення виконання грошового зобов'язання та її нарахування передбачено умовами договору за прострочення оплати товару.

Отже, нарахування інфляційних, 30% річних та відсотків за користування чужими грошовими коштами не відносяться до одного виду за одне й те саме правопорушення, а їх одночасне стягнення не суперечить вимогам чинного законодавства.

Пунктом 5.8. Договору сторони обумовили, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, відповідач зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх грошових зобов'язань.

На підставі п. 5.8. Договору та на підставі ст.625 ЦК України позивачем були нараховані 30% річних у розмірі 5167,00грн. та інфляційні витрати у розмірі 1102,36грн., розрахунок яких господарським судом також перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пункт 5.9. Договору сторони прийшли до взаємної згоди, що позивач має право, а відповідач погоджується з тим, що відповідно до вимог ст.536, ч.694 Цивільного кодексу України у разі порушення відповідачем строків оплати вказаних в договорі (додатках, або специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі позивач нараховує відповідачеві відсотки за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з відповідачем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Відповідно ч.3. ст.692 ЦК України та п.5.9. Договору позивач до сплати відповідачу нарахував 0,1% процентів за користування товарним кредитом у розмірі 6 286,52грн., розрахунок яких господарським судом також перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивач мав права нараховувати проценти за користування чужими грошовими коштами, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений Договором купівлі-продажу строк.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 253, 258, 260, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 232 Господарського кодексу України, 4,32-34, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фермерського господарства "ВінеСА" (51643, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Посуньки, вул. Зелена, буд. 6, ЄДРПОУ 23374766, р/р 26004050200194 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, ІПН 233747604165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро" (39000, Полтавська область, м.Глобине, вул. К.Маркса, буд.1-А, ЄДРПОУ 36719265, р/р 260085695201, в філії ПРУ ВАТ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331832, ІНП 367192616086) заборгованість за поставлений товар у розмірі 29 793,95грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три грн. 95коп.), пеню у розмірі 2438,33грн. (дві тисячі чотириста тридцять вісім грн. 33коп.), 30 % річних у розмірі 5167,00грн. (п'ять тисяч сто шістдесят сім грн. 00коп.), інфляційні витрати у розмірі 1102,36грн. (одна тисяча сто дві грн. 36коп.), штраф у розмірі 5958,79грн. (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 79коп.), процент за використання товарного кредиту у розміру 6286,52грн. (шість тисяч двісті вісімдесят шість грн. 52коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 23.07.14р.