Постанова

від 08.12.2014 по справі 904/4414/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2014 року Справа № 904/4414/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

за участю представника позивача: Клешня О.В., представник, довіреність б/н від 11.06.14;

від відповідача: Бардусова Н.Ф., представник, довіреність б/н від 02.10.14; Богачова Н.П., представник, довіреність б/н від 02.10.01 (були присутні у судовому засіданні 01.12.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "ВінеСА" с.Посуньки на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014р. у справі № 904/4414/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро" м. Глобине, Полтавська обл.

до: Фермерського господарства "ВінеСА" с. Посуньки, Дніпропетровська обл.

про: стягнення 50 746,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 22.07.2014 р. у справі №904/4414/14 (суддя Петренко Н.Е.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро" м. Глобине, Полтавська обл. до Фермерського господарства "ВінеСА" с. Посуньки, Дніпропетровська обл. про стягнення 50 746,95 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Посилається на те, що договором від 13.02.2013р. не передбачено, на яку загальну суму проводиться продаж товару та термін його сплати.

Також посилається на те, що

Позивач у своєму відзиві зазначив, що рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 08.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 13.02.13р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу №З 13-02/05 відповідно п.1.1. якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача належні відповідачу засоби захисту рослин, мікродобрива та інокулянти (надалі - товар), згідно специфікацій, визначених у додатках до Договору та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов Договору.

Крім того сторонами п.1.2. Договору обумовлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість товару та термін його оплати, а також інші умови, визначені в додатках (видаткових накладних та/або Специфікаціях).

Згідно з п.1.3. Договору товар відповідачу постачається партіями або загалом (повністю), відповідно до умов даного Договору та Додатків до нього.

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що ціни, загальна вартість, строки розрахунків, найменування, конкретний асортимент товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатку (ах) та/або видаткових накладних. В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка товару згідно умов поставки, вказаних в Договорі. Остаточна ціна товару визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого товару відповідачу, що визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, згідно додатків до цього договору, видаткових накладних, специфікацій на товар в період дії цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару (або його партії) за ціною та у строки, вказані в Додатках до даного договору, та/або рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Крім того п.2.6. Договору сторонами передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків проведення попередньої оплати або інших строків оплати встановлених Договором, позивач з першого дня порушення таких строків набуває право вимагати від відповідача негайної повної оплати за весь товар за цим договором до настання строку оплати за Товар, а відповідач має негайно, на першу вимогу позивача, здійснити повну оплату за Товар.

Згідно з п.2.10. Договору загальна сума договору складається з суми вартості товару за всіма Додатками та/або видатковими накладними тощо, підписаними в рамках цього Договору, які є його невід'ємною частиною. У випадку розбіжності даних у Специфікаціях та/або видаткових накладних щодо найменування, кількості та ціни товару в порівнянні з даними в відповідній видатковій накладній - перевагу має видаткова накладна.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставка товару за даним Договором може здійснюватися партіями. Замовлення на партію товару вважається прийнятим позивачем при умові здійснення попередньої оплати, якщо така передбачена. Оплата за замовленням здійснюється за конкретний товар на підставі виставленого рахунку, складеного на підставі договору.

Відповідно до п.3.2. Договору датою поставки товару або його партії, вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару.

В пункті 3.5. Договору передбачено, що товар вважається прийнятим за кількістю та якістю в момент отримання його представником відповідача від представника позивача у відповідності до видаткової накладної.

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту прийняття товару відповідачем (п.3.6. Договору).

Згідно з п.4.1. Договору відповідач зобов'язується здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених Договором та/або додатками, крім того провести оплату за товар в строк і на умовах, вказаних в п.2.2. цього Договору та або Додатках.

Так відповідно до п.5.2. Договору в разі порушення відповідачем строків попередньої оплати та/або оплати за товар (його партію) відповідно до строків, встановлених додатками до Договору та/або договором, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (додатками).

Крім того, п.5.3. Договору у випадку ухилення від виконання до договору відповідачем, яке виражається в повній або частковій не оплаті належного платежу, позивач має право за своїм виробом відмовитись від усіх чи частини поставок без будь-якого обмеження засобів правового захисту та прав.

Згідно з п.5.4. Договору відповідач за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар (у тому числі у випадку не оплати або несвоєчасної оплати грошових коштів, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт) сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов'язань.

Пунктом 5.5. Договору сторони погодились не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій (пені), а застосовувати загальний строк позовної давності (ст.259 ЦК України).

Крім того п.5.6. Договору у випадку необґрунтованої відмови від прийняття замовленого товару, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 50% від загальної ціни даного договору. Штраф сплачується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту такої відмови.

Відповідно до п.5.9. Договору сторони прийшли до взаємної згоди, що позивач має право, а відповідач погоджується з тим, що відповідно до вимог ст.536, ч.694 Цивільного кодексу України у разі порушення відповідачем строків оплати вказаних в договорі (додатках, або специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі позивач нараховує відповідачеві відсотки за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з відповідачем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Пунктом 5.10.Договору сторони обумовили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором здійснюється до моменту повного погашення заборгованості відповідача перед позивачем і не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню з відповідача незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п.5.11. Договору сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за Договором, і не позбавляє відповідача права на інші заходи своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України.

Цей договір набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору, але не менше ніж протягом одного року з моменту укладання (п.7.1. Договору).

Позивач, на виконання умов договору, у період квітень-червень 2013р. поставив відповідачу товар в асортименті, що вказаний в додатках до договору (а.с. 15-18), на загальну суму 773 793,95грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накалдними та довіреностями на отримання товару (а.с. 19-47).

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений товар розрахувався частково в сумі 744000,00грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 29793,95грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати отриманого товару виконані несвоєчасно, позивач, окрім основного боргу, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1102,36грн., 30% річних в сумі 5167,00грн., 2438,33грн. пені, штраф в сумі 5958,79грн. та проценти за користування кредитом у розмірі 6286,52грн.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань неприпустима.

Оскільки відповідачем не надано доказів здійснення своєчасного розрахунку за поставлений товар, висновки суду про стягнення боргу в сумі 29793,95грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам ст.526 ЦК України, ст.173,193 ГК України та умовам договору.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що відповідно до ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, відповідач зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх грошових зобов'язань.

Позивач надав розрахунок 30% річних за загальний період прострочення у сумі 5167,00грн. та інфляційних збитків за весь час прострочення в сумі 1102,36грн. Колегія суддів вважає вказаний розрахунок таким, що відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору, а тому вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних та інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На підставі п. 5.4., п.5.10. та п.5.2. Договору позивачем була нарахована пеня в сумі 2438,33грн. та штраф в сумі 5 958,79грн., розрахунок яких апеляційним господарським судом перевірено та визнано таким, що правомірно, у відповідності до норм діючого законодавства задоволено господарським судом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з господарським судом в частині стягнення з відповідача суми 6286,52 грн. відсотків за користування товарним кредитом з наступних підстав.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Вважаючи правильним стягнення з покупця суми процентів за користування чужими грошовими коштами (6286,52 грн.), нарахованих на підставі пункту 5.9. договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, господарський суд не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення пені.

Разом з тим судом уже стягнуто з відповідача 2438,33 грн. пені, нарахованої за цей самий період на підставі пункту 5.4 договору, яким сторони передбачили нарахування пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено, а судом здійснено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Дану правову позицію підтримує Верховний суд України у своїй постанові по справі № 8/5025/1402/12 від 24.12.2013р.

За таких обставин висновок господарського суду про правомірність заявлених позивачем вимог у частині стягнення з відповідача 6286,52 грн. процентів за користування товариним кредитом є безпідставним.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області частково скасуванню.

Витрати зі сплати судового збору за подачу позову покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ВінеСА" с.Посуньки задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014р. у справі № 904/4414/14 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "ВінеСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро" заборгованість за поставлений товар у розмірі 29 793,95грн., пеню у розмірі 2438,33грн., 30 % річних у розмірі 5167,00грн., інфляційні витрати у розмірі 1102,36грн., штраф у розмірі 5958,79грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро" на користь Фермерського господарства "ВінеСА" витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції 913,50грн.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 15.12.2014року.