Ухвала

від 01.07.2014 по справі 2а-4411/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/9991/3082/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Сіроша М.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Племзавод "Тростянець" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2011 у справі № 2а-4411/10/2570

за позовом Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області

до Відкритого акціонерного товариства "Племзавод "Тростянець"

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010 року Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у сумі 959 221,80 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено з посиланням на законодавчо установлені вимоги щодо обов'язкової сплати платниками податків узгоджених податкових зобов'язань та наявність за Товариством податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 959 221,80 грн. станом на 01.04.2010, що підтверджено актом звірки від 14.04.2010.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому Товариство обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом залишено поза увагою той факт, що податковим органом не дотримано процедури стягнення податкового боргу, та що вимоги про стягнення податкового боргу були заявлені поза межами трирічного строку давності. Тобто, відповідач вважає, що судами не повно досліджено обставини справи, що є підставою відмови у позові.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що передумовою звернення Державної податкової інспекції до суду про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб були підсумки податкової перевірки щодо порушення відповідачем вимог Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", що полягало у наявної заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб станом на 01.04.2010 у сумі 959 221,80 грн.

У преамбулі Закону України № 2181-III від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що "цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення".

Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить податок з доходів фізичних осіб.

Отже, Закон № 2181-III застосовується до стягнення коштів, встановлених Законом про систему оподаткування податків і зборів (обов'язкових платежів) і санкцій за порушення, пов'язані зі сплатою виключно цих платежів.

Згідно п. 1.2. ст. 1 Закону № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб виникло у відповідача на підставі Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

Оскільки нормами цього Закону не визначено окремого порядку при стягненні коштів з підприємств та фізичних осіб, його застосування провадиться у порядку, встановленому Законом № 2181-III.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені Законом № 2181-III строки, то ця сума визнається сумою податкового боргу, внаслідок чого до платника податків застосовуються заходи щодо стягнення боргу.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III).

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону № 2181-III. При цьому ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Саме після настання зазначених у п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III обставин та з урахуванням строку, передбаченого пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не встановили факт вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу Товариством.

Крім того, згідно положень пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ податковий борг може бути примусово стягнутий протягом наступних 1 095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання, а відповідно до пп. "в" п. 18.2 ст. 18 вказаного Закону податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом, визнаний таким, що підлягає списанню.

Отже, за змістом наведених норм у податкового органу суб'єктивне матеріальне право на стягнення податкового боргу існує тільки у межах 1 095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання (строк давності, встановлений п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-III). Після спливу такого строку зазначене право втрачається.

Таким чином для правильного вирішення даної справи судам також необхідно дослідити обставини щодо дати виникнення податкового боргу та визнання його таким, що підлягає примусовому стягненню з огляду на строк давності.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

З огляду на зазначене касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Племзавод "Тростянець" задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2011 у справі № 2а-4411/10/2570 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.В. Сірош

Т.М. Шипуліна