Рішення

від 22.07.2014 по справі 914/2152/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 р. Справа № 914/2152/14

За позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний-750», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімекс», м. Городок Львівської області

про: спонукання до виконання умов мирової угоди

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Кошовий О.С.

Представники сторін:

від позивача: Швець Н.І. (довіреність від 12.03.2014 р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 22.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний-750» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімекс» про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Ухвалою суду від 20.06.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.07.2014 року. У з в'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі ухвалою суду від 08.07.2014 року розгляд справи відкладено на 22.07.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов укладеної між сторонами мирової угоди від 17 листопада 2011 року, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 23 листопада 2011 року у справі № 5015/5880/11.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, просив суд задоволити клопотання (вх.№30583/14 від 15.07.2014 р.) про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів зважаючи на складність справи та з врахуванням того, що справа № 914/668/13-г між тими ж сторонами з аналогічним предметом позову була розглянута судом першої інстанції колегіально в складі трьох суддів. Дане клопотання судом відхиляється як необґрунтоване з огляду на відсутність обставин, що свідчать про складність справи, яка потребувала б призначення для її розгляду колегіального складу господарського суду. Розгляд господарським судом справи між тими ж сторонами з аналогічним предметом позову не є підставою для призначення колегіального розгляду справи.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав. 21.07.2014 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання (заяву) вх.№31447/14 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Суд відхиляє дане клопотання як необґрунтоване та не підтверджене документально. Суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено мирову угоду, умови якої було затверджено ухвалою господарського суду Львівської області від 23 листопада 2011 року у справі № 5015/5880/11.

Вказана ухвала суду не оскаржувалась, набрала законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 ГПК України, і, у відповідності до приписів частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковою до виконання на всій території України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2013 року у справі №914/668/13-г зобов'язано відповідача до виконання вищезазначеної мирової угоди шляхом стягнення на користь позивача 252000 грн. 00 коп. вартості невиконаних робіт, 53 888 грн. 78 коп. пені за період до 01 лютого 2013 року, 44 300 грн. 00 коп. штрафу та 6 450 грн. 87 коп. трьох процентів річних за період до 01 лютого 2013 року.

Оплата відповідачем вищезазначених 252000 грн. 00 коп. вартості невиконаних робіт відбулася тільки в червні 2014 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями відповідача №355 від 02 червня 2014р. на суму 4000,00 грн. та №373 від 05 червня 2014 р. на суму 248000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2013 року у справі №914/668/13-г встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеної між сторонами та затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 23.11.2011 року у справі №5015/5880/11 мирової угоди, позивач 11.02.2013 року звернувся до Відділу Державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції у Львівській області із заявою вих. №11/02-13 про примусове виконання вказаної ухвали. Постановою старшого державного виконавця ВДВС Городоцького РУЮ у Львівській області Савки Л.О. від 27.02.2013 року відмовлено у прийнятті до провадження та відкритті виконавчого провадження ВП №36770215 з примусового виконання ухвали господарського суду Львівської області від 23.11.2011 року у справі №5015/5880/11 з підстав невідповідності вказаної ухвали вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, позивач просить суд спонукати відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 10149,04 грн. 3 % річних за період з 01 лютого 2013 року по 05 червня 2014 року, суми інфляційних нарахувань в розмірі 25787,00 грн. та 48356,38 грн. пені за період з 01 лютого 2013 року по 05 червня 2014 року відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог. Вищезазначені розрахунки підтверджуються копією додатку № 16 до позовної заяви у справі господарського суду Львівської області № 914/668/13-г, позов в якій був задоволений повністю рішенням суду від 16 жовтня 2013 р., яке набрало законної сили.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Між сторонами вищезазначеної мирової угоди не було досягнуто домовленості про застосування заходів досудового врегулювання спору.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 цієї статті закріплює орієнтовний перелік способів судового захисту цивільних прав та інтересів.

Право сторін на укладення мирової угоди передбачено положеннями статті 78 ГПК України.

Мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов: якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до п.3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Пунктом 7.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

З огляду на вищевикладене, мирова угода, відповідно до статті 629 ЦК Кодексу, підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки, згідно з вимогами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.07.2011 року у справі №13/210/10.

Нормою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що у випадку, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно пункту 2.2. вищезазначеної мирової угоди встановлено, що у випадку прострочення виконання робіт відповідачем на термін, що перевищує десять календарних днів з моменту настання кінцевого терміну виконання робіт, передбачених дефектним актом, відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу вартість невиконаних робіт у сумі, визначеній дефектним актом, протягом трьох банківських днів шляхом їх перерахунку на банківський рахунок позивача.

Пунктом 6.3. мирової угоди сторони погодили, що за невчасне відшкодування відповідачем вартості невиконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

При цьому, пунктами 6.5. та 6.8. мирової угоди сторони встановили, що позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється Сторонами даної Мирової угоди тривалістю в три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цією Мировою угодою здійснюється за весь період такого прострочення, без застосування обмежень, встановлених п. 6 ст. 232 ГКУ.

Статтею 216 ГКУ передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 610 ЦКУ встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною третьою статті 549 ЦКУ передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.8. мирової угоди сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цією мировою угодою здійснюється за весь період такого прострочення, без застосування обмежень, встановлених пунктом 6 статті 232 ГКУ.

Частинами другою та третьою статті 6 ЦКУ передбачено, сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно приписів статті 628 ЦКУ зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, погоджене сторонами у вищезазначеній мировій угоді нарахування пені за весь період прострочення платежу та відмова від застосування до вказаних правовідносин приписів статті 232 ГКУ не суперечить вимогам Цивільного та Господарського кодексів України.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 10149,04 грн. за період з 01 лютого 2013 року по 05 червня 2014 року, сплатити суму інфляційних нарахувань в розмірі 25787,00 грн. та 48356,38 грн. пені за період з 01 лютого 2013 року по 05 червня 2014 року відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будімекс» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Шептицького, буд. 4,А; код ЄДРПОУ 32115127) до виконання, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 23 листопада 2011 року у справі № 5015/5880/11 мирової угоди від 17 листопада 2011 року шляхом стягнення на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний-750» (79017, м. Львів, вул. Мечникова, буд. 20; код ЄДРПОУ 36545527) 10149,04 грн. трьох процентів річних, 25787,00 грн. інфляційних нарахувань та 48356,38 грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімекс» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Шептицького, буд. 4,А; код ЄДРПОУ 32115127) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний-750» (79017, м. Львів, вул. Мечникова, буд. 20; код ЄДРПОУ 36545527) 1827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.07.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А