Постанова

від 27.05.2014 по справі 810/2175/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Київ 810/2175/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.

представників сторін:

від позивача - Морозова А.О., Соловйова О.О.,

від відповідача - Мацюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових

повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 № 0000062204 і від 04.02.2014 № 0000065204.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі Акта перевірки, в ході якої встановлено заниження позивачем податку на прибуток і податку на додану вартість за результаті проведення господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «Металелектромаш», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, Спільним Українсько-Американсько-Британським ТОВ «Просто - Київ», ТОВ «Гугл», ТОВ «Яндекс Україна», ТОВ «Командна А», ТОВ «МК Медіа», ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт», оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, правочини між ТОВ «Гарантжитло» і зазначеними контрагентами, не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки господарські операції з контрагентами мали реальний характер - послуги надані, товар поставлений у повному обсязі і оплачений позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з контрагентоами підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Представники позивача підтримали позовні вимоги і просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні зазначив, що під час перевірки встановлено недійсність правочинів між позивачем і контрагентами. Дані обставини податковим органом встановлені на підставі матеріалів перевірок інших податкових органів, в яких виявлено відсутність об'єктів оподаткування, а також нікчемність правочинів контрагентів позивача з постачальниками і покупцями. Крім того, як стверджує відповідач позивачем не було надано під час перевірки документів, підтверджуючих отримання від замовників матеріалів, товарів (робіт, послуг).

Таким чином, на думку відповідача, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Гарантжитло» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір будівельного підряду від 10.06.2011 № 1006/18, предметом якого було виконання робіт по улаштуванню внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж житлових будинків № 19-б, 21, 21-а, 21-б і 21-в по вул. Матросова у м. Ірпінь.

У цей же день, між позивачем і ФОП ОСОБА_4 укладено договори будівельного підряду від 10.06.2011 № 1006/7, від 10.6.2011 № 1006/12, від 06.05.2011 № 0605/11, предметом яких було виконання робіт по улаштуванню внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж житлових будинків № 1 по вулиці Чехова, № 4-а/1 по вулиці 10 лінія, № 4-д і № 4-д/1 по вулиці Лісній, № 1-о, 1-т і 1-р по вул. Суворова у м. Ірпінь.

14.11.2011 між позивачем та ТОВ «ТД Дельта» укладено договір купівлі - продажу № 604 відповідно до якого продавець передає ТОВ «Гарантжитло», належний йому товар, а саме поліетиленові труби та фасонні частині до них.

Крім того, 11.09.2012 між позивачем і ТОВ «ПГ Інтерпласт» укладено договір поставки №1109-12/1 поліетиленових труб і фасонних частин.

Також, у липні 2012 ТОВ «Металелектромаш» здійснено поставку товару ТОВ «Гарантжитло».

Судом встановлено, що позивач також проводив господарські операції з ТОВ «Гугл», Спільним Українсько-Амерекансько-Британським ТОВ Пронто-Київ, ТОВ «Яндекс», ТОВ «Команда-А», TOB «МК Медіа», ФОП ОСОБА_7

Так, 03.10.2011 між ТОВ «Гарантжитло» і ТОВ «Команда-А» укладено договір про надання рекламних послуг на території Київського метрополітену.

01.11.2011 між ТОВ «Гарантжитло» і ТОВ «Пронто-Київ» укладено договір про надання рекламних послуг у друкованому виданні «Aviso».

Між позивачем і ТОВ «Гугл» укладено договір про надання послуг від 17.07.2012 № 7036329702 предметом якого було надання рекламних послуг в інтернеті.

27.08.2012 між ТОВ «Гарантжитло» і ФОП ОСОБА_7 укладено договір № 20120827, предметом якого було розміщення інформації (рекламної кампанії) на сайті AGENT.UA.

19.09.2012 між ТОВ «Гарантжитло» і ТОВ «МК Медіа» укладено договір № 772/40698 про надання рекламних послуг на інтернет-порталі.

У період з серпня по листопад 2012 року позивач також мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Яндекс Україна» предметом яких було надання рекламних послуг на проекті Яндекс Директ.

За результатами виконання даних договорів складено податкові накладні і Акти приймання виконаних робіт.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг та товарів включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми сплачених коштів вартості послуг та товарів віднесено позивачем до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Гарантжитло» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.03.2011 по 31.12.2012 валютного і іншого законодавства за період з 11.03.2011 по 31.12.2012 за результатами якої складено Акт від 09.01.2014 № 2/22-4/37547792 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, 138.4, 138.7 ст. 138, пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 512301грн. в тому числі по періодах: за 2-4 кв. 2011 року на суму 7074 грн., за 1 кв. 2012 року на суму 1863 грн., за 1 півріччя 2012 року на суму 30075 1грн., за 3 кв. 2012 року на суму 106199 грн., за 2012 рік на суму 96414 грн.;

- пункту 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3, 198.6 статті 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 200132 грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2011 року на суму 3531грн., за лютий 2012 року на суму 478 грн., за квітень 2012 року суму 7500 грн., за травень 2012 року на суму 39910грн., за червень 2012 року на суму 36191грн., зі липень 2012 року на суму 14955 грн., за серпень 2012 року на суму 47813 грн., за вересень 2012 року на суму 40287 грн., за жовтень 2012 року на суму 4800 грн., за листопад 2012 року на суму 2667 грн., за грудень 2012 року на суму 2000 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Відносно господарських операцій ТОВ «Гарантжитло» з ТОВ «ТД Дельта», ТОВ «ПГ Інтерпласт», ТОВ «Металелектромаш» в Акті зазначено, що у ході проведення перевірки використано, зокрема, Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.01.2013 № 46/22-9/35710387 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Дельта» (код за ЄДРПОУ 35710387) щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за 2012 рік».

У подальшому відповідач цитує даний Акт та зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Торговий дім «Дельта» з вище зазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

ТОВ «Торговий дім «Дельта» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом і вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом незначна (±0,5 %), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють, - відсутня.

Також, в ході перевірки використані дані Акта Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.09.12 №482/26-54-22-03-07/36630664 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПГ «Інтерпласт» (код за ЄДРПОУ 36630664) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період 01.09.2012 по 30.09.2012», відповідно до якого перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначені доходів та витрат (послуг) за період 01.09.2012 по 30.09.2012, які підпадають під визначення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 та п. 135.2 ст. 135, п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України.

Отже, дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування сформований ТОВ «ПГ «Інтерпласт» за період 9 місяців 2012 року на загальну суму 7218912 грн., підлягає зменшенню на суму 1917047 грн. Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сформовані ТОВ «ПГ «Інтерпласт» за період 9 місяців 2012 на загальну на суму 7167443 грн. підлягають зменшенню на суму 1906669 грн.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, які підпадають під визначення ст.185, ст.198 Податкового кодексу України. Отже, податкові зобов'язання сформовані ТОВ «ПГ «Інтерпласт» за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. на загальну суму 1917047 гри., підлягають зменшенню до 0. Податковий кредит сформований ТОВ «ПГ «ІНТЕРПЛАСТ» за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. на загальну суму 1906669 грн., підлягає зменшенню до 0.

Відповідач посилається на висновки, викладені в Акті Державної податкової інспекції в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2013 №1232/22-9/38104548 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металелектромаш» (код за ЄДРПОУ 38104548) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками, а саме: ТОВ «Компанія «Мармур» (код ЄДРПОУ 37889288); ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322); ТОВ «Тесей ЛТД» (код ЄДРПОУ 37818657) за період з 01.04.2012 по 30.11.2012 року», в яких зазначено, що відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Металелектромаш» з зазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

ТОВ «Металелектромаш» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (± 0,5%), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють, - відсутня.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

За результатами розгляду матеріалів перевірок відповідач дійшов висновку (сторінка 12 Акта), що правочини, нібито укладені між ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «ПГ «Інтерпласт», ТОВ «Металелектромаш» і ТОВ «Гарантжитло» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Крім того, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Гарантжитло» мало наступні взаємовідносини:

- з ФОП ОСОБА_4;

- з ФОП ОСОБА_5;

- з ФОП ОСОБА_6.

Згідно умов зобов'язань із зазначеними контрагентами їх предметом були будівельні роботи і роботи по улаштуванню зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж житлових будинків, з використанням матеріалів, наданих замовником.

Будь - які підтверджуючі документи, що засвідчують отримання від замовників матеріалів, товарів (робіт, послуг) станом на останній день перевірки - були відсутні.

Крім Додатку 1 до договору (-ів), де зазначається вартість будівельних робіт, генпідрядником, інших доповнень до договорів до перевірки не надано.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено, що підприємству необхідно було включити до складу інших доходів - суми вартості матеріалів, виробів та конструкцій, що списувались по актах приймання виконаних будівельних робіт та відобразити їх у рядку 03 Декларації «Інші доходи».

На порушення пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, підприємством занижено значення рядку 03 Декларації "Інші доходи" на загальну суму 1412172 грн., в т.ч.: за 1 півріччя 2012 року на суму 956001 грн., за 3 кв. 2012 року на суму 37574грн., за рік 2012 на суму 418597 грн..

Також, згідно стор. 8 Акта, перевіркою повноти визначення витрат за період з 11.03.2011р. по 31.12.2012р. встановлено їх завищення всього на загальну суму 1024431 грн., в тому числі за II - IV кв. 2011 року на суму 30756 грн., за 1 кв. 2012року на суму 8872грн., за півріччя 2012року на суму 476147грн., за 3 кв. 2012року на суму 468139грн., за рік 2012 на суму 40517 грн.

ТОВ «Гарантжитло» при веденні бухгалтерського обліку порушено ст. 2, п.2 ст. З, ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2, ст. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, а саме прийнято до виконання первинні документи на операції по розрахунках з ТОВ «ТД «Дельта», ТОВ «ПГ «Інтерпласт» та ТОВ «Металелектромаш» на порушення: п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 893528грн., в т.ч. по періодах: за II-IV квартал 2011 року на суму 12879 грн., за півріччя 2012 року на суму 458220 грн., за 3 кв. 2012 року на суму 422429 грн.

Позивачем до складу інших витрат протягом перевіряємого періоду включено витрати, понесені по взаємовідносинах з контрагентами, а саме, Спільне Українсько - Американське - Британське ТОВ «Просто - Київ» (код ЄДРПОУ 23724485), на підставі договорів про надання рекламних послуг №14/33 від 01.11.2011 та №14/33 від 03.01.2012.

На підставі даних договорів виконавцем були надані послуги, що підтверджуються актами про надання - отримання послуг, що наведені на стор. 15 Акта, на загальну суму 39383,34 грн. (без ПДВ).

TOB «Гугл» (код ЄДРПОУ 35252040), на підставі договору про надання послуг № 7036329702 від 17.07.2012 р.

На підставі даного договору виконавцем були надані послуги, що підтверджуються актами про надання - отримання послуг, що наведені на стор. 16 Акта, на загальну суму 57832,61 грн. (без ПДВ)

ТОВ «Яндекс Україна» (код ЄДРПОУ 33942824), згідно рахунку - договору від 01.08.2012року щодо розміщення рекламних матеріалів на проекті «Яндекс Директ».

На підставі даного договору виконавцем були надані послуги, що підтверджуються актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), що наведені на стор. 16 акту, на загальну суму 18000 грн.(без ПДВ)

ТОВ «Команда А» (код ЄДРПОУ 36159506), на підставі договору про надання рекламних послуг, відповідно до якого виконавцем були надані рекламні послуги, що підтверджуються актами про надання послуг, що наведені на стор. 16 акту, на загальну суму 9520,83 грн.(без ПДВ)

TOB «МК Медіа» (код ЄДРПОУ 33940429) відповідно до договору № 772/40698 від 19.09.2012.

На підставі даного договору виконавцем були надані послуги, що підтверджуються актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), що наведені на стор. 16 Акта, на загальну суму 1666,67 грн.(без ПДВ)

СПДФО ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_4) згідно з договорами № 20120827 від 27.08.2012 і № 20121029 від 29.10.2012.

На підставі даних договорів виконавцем були надані роботи, пов'язані з розміщенням реклами, що підтверджуються актом виконаних робіт № б/н від 26.09.2012 на суму 4500,00 грн. без ПДВ.

В актах виконаних робіт зазначено, що роботи виконанні в повному обсязі та сторони претензій не мають. В актах зазначені роботи, щодо розміщення реклами квартир, які не є власністю ТОВ «Гарантжитло» в зв'язку з чим дані витрати не пов'язані з господарською діяльністю товариства.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2014 № 0000062204, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 638607,75 грн., з них 512301,00 грн. за основним платежем і 126306,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 04.02.2014 № 0000065204, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250165,00 грн., з них 200132,00 грн. за основним платежем і 50033,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статі 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про відсутність факту надання послуг, поставки товарів ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «Металелектромаш», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, Спільним Українсько-Американсько-Британським ТОВ «Просто - Київ», ТОВ «Гугл», ТОВ «Яндекс Україна», ТОВ «Командна А», ТОВ «МК Медіа», ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» і недійсності правочинів судом досліджено дані питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, позивач у періоді, який підлягав перевірці мав господарські взаємовідносини:

- з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4 - предметом яких було виконання будівельних і інженерних робіт;

- з ТОВ «ТД Дельта», ТОВ «ПГ Інтерпласт» і ТОВ «Металелектромаш» предметом яких була поставка труб;

- з ТОВ «Гугл», Спільним Українсько-Амерекансько-Британським ТОВ «Пронто-Київ», ТОВ «Яндекс», ТОВ «Команда-А», TOB «МК Медіа», СПД ФО ОСОБА_7, предметом яких розміщення реклами ТОВ «Гарантжитло» в Інтернеті, бігбордах і Київському метрополітені.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Гарантжитло» і зазначеними контрагентами позивачем надано суду належним чином засвідчені копії: видаткових накладних, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, Актів приймання виконаних будівельних робіт, Актів надання-отримання послуг, Актів прийому-передачі-послуг, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), Актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, рахунків-фактур.

При цьому, податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що ТОВ «Гарантжитло» у періоді, який підлягав перевірці, здійснювало будівництво житлових будинків у м. Ірпінь Київської області, тому залучало до участі у будівництві і у подальшій реалізації квартир зазначених контрагентів.

З метою підтвердження вказаних обставин, позивачем надано суду копії Актів списання матеріалів і декларації про готовність об'єкта до експлуатації - будинки № 1, № 2 і № 5 по вулиці К.Маркса, і житловий будинок № 1 по вулиці ІІІ-го Інтернаціоналу 1-б, 1-г.

Крім того, позивачем надано суду копію ліцензії № 587315, виданої ТОВ «Гарантжитло» на здійснення господарської діяльності із створенням об'єктів архітектури.

Також позивачем надано суду копії договорів з контрагентами, предметом яких було надання в оренду спеціальних транспортних засобів і баштових кранів, надання послуг з будівництва баштовими кранами за зазначеними адресами будівництва житлових будинків.

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські, так і інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг і товарів у контрагентів.

Позивачем надано суду таблиці взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_6, згідно з якими підтверджено повну сплату коштів за надані послуги.

У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «Металелектромаш», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, Спільним Українсько-Американсько-Британським ТОВ «Просто - Київ», ТОВ «Гугл», ТОВ «Яндекс Україна», ТОВ «Командна А», ТОВ «МК Медіа», ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» недійсних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Гарантжитло» і ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» тощо.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Вказані первинні документи були надані позивачем як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що рекламні послуги, які надавались контрагентами позивача не пов'язані із господарською діяльністю підприємства, оскільки позивач рекламував квартири, які не є його власністю, слід зазначити про таке. Зі змісту наданих суду позивачем документів на підтвердження отримання підприємством послуг з виготовлення та розміщення реклами не вбачається про розміщення реклами саме квартир. У свою чергу, розміщення реклами пов'язано із господарською діяльністю підприємства, а саме, діяльністю у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель, сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. При цьому, податковим органом в ході слухання справи не було доведено протилежного.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних послуг і поставлених товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту і витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» виключно на підставі розгляду матеріалів перевірок інших податкових органів. Водночас, суд звертає увагу, що вказані Акти є носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів і висновки викладені у них не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції за відсутністю настання юридичних наслідків.

Крім того, слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Факт придбання позивачем товарів і послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до витрат і податкового кредиту коштів і суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаного товару і послуг, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі видатковими накладними і податковими накладними.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із контрагентами. Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про відсутність здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі Актів інших перевірок, в яких податковий орган встановив безтоварність господарських відносин, за відсутності надання правової оцінки саме первинним бухгалтерським та іншим документам.

При цьому, суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту господарських відносин між позивачем і контрагентами. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписали видаткові і податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.02.2014 № 0000062204 і від 04.02.2014 № 0000065204.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 червня 2014 р.