Ухвала

від 26.11.2014 по справі 810/2175/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2175/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Вівдиченко Т.Р., Гром Л.М. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

3 квітня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (далі Товариство або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі ОДПІ або відповідач), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000062204, № 0000065204 від 04.02.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОДПІ посилається на те, що під час перевірки встановлено недійсність правочинів між позивачем і контрагентами. Дані обставини відповідачем встановлені на підставі матеріалів перевірок інших податкових органів, в яких виявлено відсутність об'єктів оподаткування, а також нікчемність правочинів контрагентів позивача з постачальниками і покупцями .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Гарантжитло» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.03.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 2/22-4/37547792 від 09.01.2014 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4, 138.7 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 512 301 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 200 132 грн..

На підставі Акта перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.02.2014 року:

- № 0000062204, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 638 607 грн. 75 коп., з них 512 301 грн. за основним платежем і 126 306 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000065204, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250 165 грн., з них 200 132 грн. за основним платежем і 50 033 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов суду першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у періоді, який підлягав перевірці мав господарські взаємовідносини:

- з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, предметом яких було виконання будівельних і інженерних робіт;

- з ТОВ «ТД Дельта», ТОВ «ПГ Інтерпласт» і ТОВ «Металелектромаш», предметом яких була поставка труб;

- з ТОВ «Гугл», Спільним Українсько-Амерекансько-Британським ТОВ «Пронто-Київ», ТОВ «Яндекс Україна», ТОВ «Команда-А», TOB «МК Медіа», СПД ФО ОСОБА_7, предметом яких розміщення реклами ТОВ «Гарантжитло» в інтернеті, бігбордах і Київському метрополітені.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Гарантжитло» і зазначеними контрагентами позивачем надано суду належним чином засвідчені копії: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів надання-отримання послуг, актів прийому-передачі-послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, рахунків-фактур.

При цьому, податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Гарантжитло» у періоді, який підлягав перевірці, здійснювало будівництво житлових будинків у м. Ірпінь Київської області, тому залучало до участі у будівництві і у подальшій реалізації квартир зазначених контрагентів.

З метою підтвердження вказаних обставин, позивачем надано копії актів списання матеріалів і декларації про готовність об'єкта до експлуатації - будинки № 1, № 2 і № 5 по вулиці К.Маркса, і житловий будинок № 1 по вулиці ІІІ-го Інтернаціоналу 1-б, 1-г.

Крім того, позивачем надано копію ліцензії № 587315, виданої ТОВ «Гарантжитло» на здійснення господарської діяльності із створенням об'єктів архітектури.

Також, позивачем надано копії договорів з контрагентами, предметом яких було надання в оренду спеціальних транспортних засобів і баштових кранів, надання послуг з будівництва баштовими кранами за зазначеними адресами будівництва житлових будинків.

Отже, позивачем надано як первинні бухгалтерські, так і інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг і товарів у контрагентів.

Разом з тим, позивачем надано таблиці взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_8, згідно з якими підтверджено повну сплату коштів за надані послуги.

В свою чергу, відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і вказаними контрагентами недійсних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Гарантжитло» і ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» тощо.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Вказані первинні документи були надані позивачем як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що рекламні послуги, які надавались контрагентами позивача не пов'язані із господарською діяльністю підприємства, оскільки позивач рекламував квартири, які не є його власністю, слід зазначити про таке.

Зі змісту наданих позивачем документів на підтвердження отримання підприємством послуг з виготовлення та розміщення реклами не вбачається про розміщення реклами саме квартир.

В той же час, розміщення реклами пов'язано із господарською діяльністю підприємства, а саме, діяльністю у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель, сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

При цьому, податковим органом в ході слухання справи не було доведено протилежного.

Як вже зазначалось, податкові зобов'язання було визначено позивачу у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних послуг і поставлених товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту і витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ «Торговий дім «Дельта», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» виключно на підставі розгляду актів (матеріалів) перевірок інших податкових органів.

Однак, вказані акти є носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів і висновки викладені у них не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції за відсутністю настання юридичних наслідків.

Згідно із частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Враховуючи, що факт придбання позивачем товарів і послуг підтверджується документально, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем неправомірно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 01.12.2014

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Вівдиченко Т.Р.