Постанова

від 15.07.2014 по справі 906/131/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15 липня 2014 року Справа № 906/131/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Сініцина Л.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - юр. Мельниченко О.Б. (пост.дов. № 46 від 17.04.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргупозивача на рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.14 р. у справі № 906/131/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс"

до Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М'ясомолторг" Житомирської обласної ради

про визнання незаконними дій щодо односторонньої зміни договору та зобов'язання здійснити перерахунок вартості відшкодування витрат

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.2014 р. у справі № 906/131/14 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт Логістикс» до Житомирського комунального комерціалізованого підприємства «М'ясомолторг» Житомирської обласної ради про визнання незаконними дій щодо односторонньої зміни договору та зобов'язання здійснити перерахунок вартості відшкодування витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на ч.1 та ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України та зазначає, що має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувались би при укладенні договору відшкодування. Вказує, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання, або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона..

Посилається також на норми ст.188 ГК України і вважає з наведених вище підстав рішення суду першої інстанції незаконним.

Житомирське комунальне комерціалізоване підприємство «М'ясомолторг» Житомирської обласної ради відзиву на апеляційну скаргу не надіслало.

Позивач не забезпечив явку свого представника в призначене на 15.07.2014 р. судове засідання, причин неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку /а.с.194 у т.2/. Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт Логістикс» за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.07.2014 р. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, надала пояснення в обґрунтування своєї позиції і просить рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.2014 р. у справі № 906/131/14 залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що мінімальний розмір плати за обслуговування і утримання орендованого майна встановлений за погодження двох сторін і становить не менше 57,43 грн. з ПДВ за 1 м2. При цьому зазначає, що згідно з п.3.2.6. договору від 30.09.2011 р. орендар зобов'язаний брати участь у витратах балансоутримувача на виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням майна пропорційно до орендованої площі. Доводить, що в результаті нарахування рентабельності, згідно з рішенням Житомирської обласної ради № 677, умови договору про відшкодування не змінювалися, оскільки визначений п.2.1 останнього розмір плати за обслуговування та утримання орендованого майна залишився незмінним.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовоих засіданнях, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 30.09.2011 р. комунальне підприємство «Агенція з питань регіонального розвитку» Житомирської обласної ради (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт Логістикс» (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна № 260, за умовами п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення складів в будівлі за адресою: м.Житомир, вул.Сингаївського, 3, що знаходиться на балансі Житомирського комунального комерціалізованого підприємства «М'ясомолторг» Житомирської обласної ради, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 5908630,00грн., без ПДВ, загальною площею 3084,80 м2. Майно передано в оренду з метою розміщення складів /а.с.31-34 у т.1/.

Відповідно до п.3.2. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням обласної ради, і становить, без ПДВ, за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - серпень 2011 р., 23,00 грн. за 1 м2 (за домовленістю сторін).

За умовами п.6.10. договору орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На підставі акту приймання-передачі від 30.09.2011 р. балансоутримувачем Житомирським комунальним комерціалізованим підприємством «М'ясомолторг» було передано, а товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт Логістикс» отримано нежилі приміщення складів в будівлі за адресою: м.Житомир, вул.Сингаївського, 3, загальною площею 3084,80 м2, вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 5908630,00грн., без ПДВ /а.с. 36 у т.1/.

03.10.2011 р. Житомирським комерціалізованим підприємством «М'ясомолторг» Житомирської обласної ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт Логістикс» було укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2011 р. № 260, відповідно до якої сторони змінили преамбулу договору, виклавши її в наступній редакції: «Житомирське комунальне комерціалізоване підприємство «М'ясомолторг» Житомирської обласної ради, в подальшому іменоване «орендодавець», в особі директора Рудовського Олександра Володимировича, який діє на підстав статуту, з однієї сторони, та товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт Логістикс» і подальшому іменоване «орендар», в особі директора Клочана Анатолія Володимировича, який дії на підставі статуту, з другої сторони, разом надалі пойменовані сторони, а кожен окремо - сторона, уклали договір оренди нерухомого (надалі договір) про наступне:». Крім того, сторони внесли зміни у Розділ 9 договору, виклавши реквізити та поштові адреси вищевказаних сторін /а.с.39-40 у т.1/.

Додатковою угодою від 26.11.2012 р. сторони внесли зміни до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2011 р. № 260.

Пункт 1.1. договору викладено в наступній редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення складів в будівлі за адресою: м.Житомир, вул.Сингаївського, 3, що знаходиться на балансі Житомирського комунального комерціалізованого підприємства «М'ясомолторг» Житомирської обласної ради, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 4673770,76 грн., без ПДВ, загальною площею 2440,10 м2. Майно передано в оренду з метою розміщення складів» /а.с .41 у т.1/.

30.09.2011 р. на виконання п.6.10. договору оренди нерухомого майна № 260, балансоутримувачем - Житомирським комунальним комерціалізованим підприємством «М'ясомолторг» Житомирської обласної ради та орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт Логістикс», укладено договір про відшкодування витрат по утриманню орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю /а.с. 43-44 у т.1/.

Згідно з умовами п.1.1. договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.09.2011 р., балансоутримувач забезпечує утримання і обслуговування будівлі холодильника, допоміжних споруд та прибудинкової території (надалі - майно), що знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Павла Сингаївського,3, корисною площею 5029,9 м2, а орендар відшкодовує витрати по утриманню і обслуговуванню орендованого майна пропорційно до орендованої корисної площі 2200,4 м2.

Відповідно до п. 2.1. договору, сторони визначили, що розмір плати за обслуговування та утримання орендованого майна становитиме не менше 57,43 грн. з ПДВ за 1 м2 орендованої корисної площі в місяць.

Щомісячний розмір витрат балансоутримувача зазначається у окремому рахунку на оплату. Для підтвердження фактичного їх розміру додатково оформляється акт прийому-передачі вартості витрат по утриманню та експлуатації орендованого майна (п.2.2. договору).

В рахунок оплати витрат по утриманню орендованого майна орендар проводить попередню сплату за послуги в розмірі 100% від вартості витрат за попередній місяць, але не пізніше третього числа кожного місяця. Остаточний розрахунок проводиться після отримання рахунку від орендодавця, але не пізніше 15 числа наступного за місяцем в якому здійснювалось користування майном на підставі акту прийому-передачі вартості витрат по утриманню та експлуатації орендованого майна (п. 2.3. договору).

Відповідно до п.3.1 балансоутримувач зобов'язується: забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням майна.

Відповідно до п.3.2.6. договору, орендар зобов'язався брати участь у витратах балансоутримувача за виконання витрат згідно пункту 3.1. пропорційно до орендованої площі, якщо інше не випливає з характеру витрат наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно з п.4.1.3. договору, балансоутримувач має право в односторонньому порядку змінювати розмір плати за витрати з утримання та обслуговування орендованого майна у випадку підвищення розміру плати за роботи та послуги, які надаються балансоутримувачу іншими суб'єктами господарювання, а саме, але не виключно: за електроенергію, газ, воду, пальне, комунальні послуги та інші витрати. Про зміну розміру плати за витрати балансоутримувач повідомляє орендаря не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів.

Договори та додаткові угоди підписані представниками сторін, скріплені їх печатками. За формою та змістом договори відповідають вимогам чинного законодавства, і на умовах цих договорів між стронами відбулись правовідносини з оренди нерухомого майна, яке належить до комунальної власності.

Судом встановлено, що до 22.11.2012 р. нарахування рентабельності здійснювалося згідно з рішенням Житомирської обласної ради № 108 від 17.03.2011 р., відповідно до якого рентабельність була встановлена на рівні не менше 7% та не більше 10% /а.с.148 у т.2/.

Рішенням Житомирської обласної ради № 677 від 22.11.2012 р. затверджено Положення про порядок формування і застосування тарифів на послуги, що надаються підприємствами спільної власності територіальних громад області, яке визначає основні критерії формування тарифів, що надаються підприємствами спільної власності територіальних громад. Одночасно втратило чинність рішення обласної ради № 108 від 17.03.2011 р. «Про затвердження Положення про порядок формування і застосування тарифів на послуги, що надаються підприємствами спільної власності територіальних громад області» /а.с.71,72-75 у т.1/.

Вказаним вище Положенням визначено, що з 22.11.2012 р. рівень рентабельності при формуванні тарифів не повинен бути меншим ніж 2%, а на послуги, пов'язані з утриманням переданого в оренду нерухомого майна, встановлюється на рівні 10%. Рішення Житомирської обласної ради № 677 є чинним як на час звернення позивача до суду, так і на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про відшкодування витрат по утриманню орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідачем, за період з січня 2013 по січень 2014 (включно) були оформлені акти приймання-передачі результатів виконання договору про відшкодування та рахунки-фактури. При цьому у розрахунки на відшкодуванн за період з січня 2013 року по січень 2014 року відповідачем включено 10% рентабельності на вартість виконаних робіт відповідно до рішення Житомирської обласної ради № 677 від 22.11.2012 р. /а.с.76-117 у т.1/.

Позивач не згідний із зміною відповідачем (збільшенням до 10%) розміру рентабельності на вартість виконаних робіт та наданих послуг по утриманню та обслуговуванню орендованого майна за договором про відшкодування витрат по утриманню орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.09.2011 р. Позивач вважає, що в період з січня 2013 року по січень 2014 року відповідач в односторонньому порядку змінює умови договору, що стало підставою звернення до суду з позовом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, закріпленим ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сторони в установленому законом порядку зміни до договору не вносили, крім додаткової угоди від 31.08.2012 р., відповідно до якої змінена корисна орендована площа /а.с.45 у т.1/. Разом з тим, згідно з п.4.1.3. договору відповідач має право в односторонньому порядку змінювати розмір плати за витрати з утримання та обслуговування орендованого майна у в и п а д к у п і д в и щ е н н я р о з м і р у п л ат и з а р о б о т и т а п о с л у г и , я к і н а д а ю т ь с я б а л а н с о у т р и м у в а ч у і н ш и м и с у б ' є к т а м и г о с п о д а р ю в а н н я, а саме, але не виключно: за електроенергію, газ, воду, пальне, комунальні послуги та інші витрати. Про зміну розміру плати за витрати балансоутримувач повідомляє орендаря не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів.

Тобто, з умов договору про відшкодування вбачається, що сторонами було визначено не фіксований остаточний, а лише мінімальний розмір плати.

Згідно з п.2.2. договору щомісячний розмір витрат балансоутримувача зазначається в окремому рахунку на оплату. Для підтвердження фактичного розміру витрат додатково оформляється акт прийому-передачі вартості витрат.

Отже, обов'язок орендаря проводити оплату витрат по утриманню і обслуговуванню орендованого майна за змістом розд.1-2 договору кореспондується із такими діями сторін - балансоутримувача і орендаря як оформлення акту прийому-передачі вартості щомісячних витрат по утриманню та експлуатації орендованого майна із послідуючим оформленням рахунку на оплату.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що така дія балансоутримувача/відповідача як оформлення рахунку з урахуванням 10% рентабельності (як стверджує позивач, всупереч умовам п.4.1.3 договору) не є зміною умов господарського договору в односторонньому порядку.

Суд звертає увагу, що оформленню балансоутримувачем рахунку передує складання і підписання обома сторонами акту прийому передачі вартості витрат по утриманню та експлуатації орендованого майна (п.2.2 договору); і орендар/позивач не позбавлений можливості самостійно виконати оплату зазначених витрат в обумовленому договором розмірі, що не суперечить п.2.3, де визначено, що підставою для остаточного розрахунку є акт прийому-передачі вартості витрат по утриманню та експлуатації орендованого майна.

З акту виконаних робіт за січень 2013 вбачається, що позивач підписав та скріпив печаткою вказаний акт /а.с.76 у т.1/.

Наданими до справи платіжними документами /а.с.118-158 у т.1; а.с.2-125 у т.2/ та підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків /а.с.127-129 у т.2/ підтверджено, що за період з січня 2013 по січень 2014 позивачем за утримання орендованого майна було нараховано до сплати 180877,76 грн., а відповідачем частково проведено розрахунки в сумі 1717706,91 грн.

Аналіз матеріалів справи дозволяє дійти висновку, що такі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт Логістік», які заявлені у даній справі, - про визнання незаконними дій відповідача та про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості відшкодування витрат за період з січня 2013 року по січень 2014 року - фактично направлені на встановлення факту, що має юридичне значення та зменшення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.

Однак, в силу норм ст.ст.1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, не може бути предметом спору в господарських судах і самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення факту, що має юридичне значення може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що заявлена позивачем вимога про виконання перерахунку у разі задоволення не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки у Законі України «Про виконавче провадження» відсутній механізм виконання такого рішення.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу учасників судового провадження у справі на те, що сторони судового спору не позбавлені права звернутись за захистом свого порушеного права (якщо таке дійсно мало місце) з позовними вимогами про стягнення переплати (якщо така є) або ж про стягнення заборгованості/недоплати (якщо така є).

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 ГК України як способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначає: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

Зазначений у ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України перелік способів захисту не є вичерпним, з огляду на вміщене у вказаних нормах положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом чи договором. Однак, у разі порушення права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Підсумовуючи вищенаведе, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про невідповідність обраного позивачем способу захисту нормам ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.2014 р. у справі № 906/131/14 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України.

Враховано при цьому, що позивач/скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, сплатив судовий збір в розмірі 1717,72 грн., що є більшим розміром, ніж встановлено законом. Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, зайво сплачена сума судового збору 499,72 грн. підлягає поверненню, про що колегією суддів приймається ухвала.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.14 р. у справі № 906/131/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Сініцина Л.М.