Постанова

від 23.07.2014 по справі 826/6203/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2014 року № 826/6203/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГЕО-ПРОЕКТ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скачування податкових повідомлень-рішень № 0008042207, № 0008052207 від 19.12.2013 встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕО-ПРОЕКТ» (далі - позивач, ТОВ «УКРГЕО-ПРОЕКТ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2013 року №0008042207 та №0008052207.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 03.12.2013 року №409/1-22-07/37308750 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Ріо-Грандес», прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2013 року №0008042207 та №0008052207, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРГЕО-ПРОЕКТ», зареєстровано як юридичну особу Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією від 25.10.2010, 07.02.2012 року №10681050003026802, ідентифікаційний код юридичної особи 37308750, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №537030. Згідно довідки АА №402768 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності ТОВ «УКРГЕО-ПРОЕКТ» за КВЕД відносяться неспеціалізована оптова торгівля, тиражування звуко-, відеозаписів і програмного забезпечення, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування. На час розгляду справи ТОВ «УКРГЕО-ПРОЕКТ» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 16.02.2011 року (індивідуальний податковий номер 373087526509) (http://minrd.gov.ua).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УКРГЕО-ПРОЕКТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ріо-Грандес» за період з 01.10.2012 року по 31.05.2013 року та складено акт від 03.12.2013 року №409/1-22-07/37308750.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «УКРГЕО-ПРОЕКТ»:

- п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 43397,00 грн.;

- п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 13220 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 19.12.2013 року №0008042207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 16520,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 13220,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3305,00 грн.;

- від 19.12.2013 року №0008052207, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 54246,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 43397,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10849,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «УКРГЕО-ПРОЕКТ» та ТОВ «Ріо-Грандес» з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «УКРГЕО-ПРОЕКТ» та ТОВ «Ріо-Грандес» укладено договір купівлі-продажу від 01-2510/12 та додаткова угода від 01.01.2013 року про пролонгацію цього договору, відповідного до якого продавець (ТОВ «Ріо-Грандес») зобов'язується поставити та передати у власність покупцю (позивачу) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.(т.1 а.с.89)

У наданих додатках №1 від 14.03.2013 року, №2 від 29.03.2013 року, №3 від 11.04.2013 року, №4 від 25.04.2013 року, №5 від 20.05.2013 року, з яких вбачається найменування товару, кількість та ціна. (т.1 а.с.92-97)

Вищевказані договір та додатки до договору підписані сторонами та скріплені печатками.

До матеріалів справи надано накладні, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності, рахунки на оплату замовлень. (т.1 а.с.181-251, т.2 а.с.1-7)

На підтвердження виконання умов договору та отримання товару позивачем також надано до суду документи на транспортний засіб, а саме вантажний малотоннажний фургон-В, який використовується позивачем на підприємстві.

Також надано договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 23.08.2012 року №26325, відповідно до якого ТОВ «Нова пошта» надає позивачу транспортно-експедиторські послуги. (т.1 а.с.167)

Крім цього, позивачем надано договір оренди нерухомого майна від 01.06.2012 року, відповідно до якого позивачем орендується приміщення за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 74-Б. (т.1 а.с.162)

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження руху коштів позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення. (т.1 а.с.177-180)

Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ "Ріо-Грандес", судом встановлено наступне.

На підтвердження дійсного надання послуг в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано до суду видаткові накладні, довіреності, податкові накладні, рахунки на оплату по замовленням по взаємовідносинам з подальшими контрагентами. (т.2 а.с.8-255)

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Ріо-Грандес», вказано на висновки акту Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 10.10.2013 року №1188/22-00/38256561про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ріо-Грандес», яким встановлено відсутність факту реальності господарських операцій підприємства з контрагентом та порушення підприємством податкової дисципліни.

При цьому під час перевірки ТОВ «Ріо-Грандес» податковим органом не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Ріо-Грандес» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання тим вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДв до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток

Крім цього, суд звертає увагу, що Херсонським окружним адміністративним судом розглядалась справа №821/26/14 щодо правомірності проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ріо-Грандес» та обґрунтованості висновків у складеному акті. Як вбачається з постанови від 21.03.2014 року №821/26/14, судом встановлено, що для зменшення податкового кредиту та податкових зобов'язань за господарськими операціями, вчиненими спірним контрагентом став протокол допиту свідка директора ТОВ «Ріо-Грандес». Однак, суд зазначає, що кримінальне провадження не закінчено та будь-який вирок щодо нього відсутній. Крім цього, директор ТОВ «Ріо-Грандес» надав пояснення, що свідчення, внесені в протокол допиту не відповідають дійсності, оскільки таких свідчень він не надавав та підписав декілька екземплярів у стані схвильованості. Директор ТОВ «Ріо-Грандес» пояснив, що він має відношення до підприємства, оскільки він його зареєстрував, займається господарською діяльністю, підписує документи, пов'язані з діяльністю підприємства. (т.1 а.с.77)

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «УКРГЕО-ПРОЕКТ» ТОВ «Ріо-Грандес» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2013 року №0008042207 та №0008052207 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Ріо-Грандес» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «УКРГЕО-ПРОЕКТ».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕО-ПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2013 року №0008042207 та від 19.12.2013 року №0008052207 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.12.2013 року №0008042207 та від 19.12.2013 року №0008052207.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕО-ПРОЕКТ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн.70 коп.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова