Постанова

від 30.09.2014 по справі 826/6203/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6203/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕО-ПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «УКРГЕО-ПРОЕКТ» (далі - Позивач, ТОВ «УГП») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2013 року №0008042207 та №0008052207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності та безтоварності укладеного Позивачем з ТОВ «Ріо-Грандес» договору, на підставі якого ТОВ «УГП» було зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит з ПДВ.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2013 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі на підставі наказу від 19.11.2013 року №1544, направлення від 20.11.2013 року №3105/22-07 та згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УГП» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ріо-Грандес» за період з 01.10.2012 року по 31.05.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 397,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року на суму 12 590,00 грн., березень 2013 року на суму 10 954,00 грн. та травень 2013 року на суму 19 853,00 грн.; п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу, що спричинило заниження податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 13 220,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 03.12.2013 року №409/1-22-07/37308750. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 19.12.2013 року форми «Р»: №0008042207, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 16 525,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 13 220,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3 305,00 грн.); №0008052207, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 54 246,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 43 397,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 10 849,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між Позивачем та ТОВ «Ріо-Грандес» договору та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Ріо-Грандес» (Продавець) та ТОВ «УГП» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 25.10.2012 року №01-2510/12 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що місцезнаходженням товару є склад Продавця.

Згідно п. 1.5 Договору документи на продукцію, які Продавець повинен передати Покупцю: видаткова накладна, податкова накладна, інструкція.

Відповідно до п. 1.9 Договору поставка здійснюється на склад Покупця.

Додатковою угодою від 01.01.2013 року було продовжено строк дії Договору до 31.12.2013 року.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних (т. 1 а.с. 98-99, 101-103), видаткової накладної (т. 1 а.с. 100), податкових накладних (т. 1 а.с. 104-109), банківської виписки (т. 1 а.с. 110), платіжних доручень (т. 1 а.с. 177-181). Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва зауважив, що транспортування товару здійснювалося ТОВ «Нова пошта» згідно договору №26325 від 23.08.2012 року про надання транспортно-експедиторських послуг.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що у подальшому Позивачем було реалізовано придбані у ТОВ «Ріо-Грандес» товари іншим суб'єктам господарювання, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії рахунків на оплату замовлення, видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних (т. 1 а.с. 191 - 251; т. 2 а.с. 255).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварним укладеного Позивачем з ТОВ «Ріо-Грандес» договору немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемною угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Разом з тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Ріо-Грандес», які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки подані Позивачем копії накладних (т. 1 а.с. 98-99, 101-103) та видаткової накладної (т. 1 а.с. 100) не містять відомостей, які б могли дати змогу ідентифікувати посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку ТОВ «УГП», а також інформації щодо місця складання первинної документації.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що наявні у матеріалах справи копії договору оренди нерухомого майна (т. 1 а.с. 162-164), технічного паспорту серії ААС 922622 (т. 1 а.с. 166), договору від 23.08.2012 року №26325 про надання ТОВ «Нова пошта» транспортно-експедиторських послуг (т. 1 а.с. 167-171) свідчать про здійснення транспортування отриманого від ТОВ «Ріо-Грандес» товару, оскільки матеріали справи жодним чином не підтверджують рух такого товару зі складу Продавця до складу Покупця, а також не містять відомостей про факт перевезення товару за Договором товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта».

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, зокрема, копії журналу реєстрації довіреностей. Крім того, матеріали первинні документи не містять інформації щодо даних довіреностей. З огляду на викладене судова колегія критично оцінює наявні у матеріалах справи докази використання Позивачем у власній господарській діяльності начебто отриманого від ТОВ «Ріо-Грандес» товару, оскільки ними не підтверджується реалізація саме придбаного у вказаного контрагента товарів.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з тим, судова колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагентів Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «УКП», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УКП» колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Однак, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента товарів, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про наявність у ТОВ «УГП» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Ріо-Грандес».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕО-ПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.