Ухвала

від 26.06.2014 по справі 2а-17704/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17704/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМ Дизайн" до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м. Києва про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМ Дизайн" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2011 року № 0002962311/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Солом"янському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 13 липня 2011 року по 19 липня 2011 року Державною податковою інспекцією у Солом"янському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМ Дизайн" з питань правомірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юван ТА» за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 22 липня 2011 року №8194/23-11/34297426.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Компанія ТМ Дизайн", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 78 511,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року - 11 259,00 грн., січень 2011 року -67 252,00 грн. 78 511,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2011 року № 0002962311/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану на 81 327,00 грн., в тому числі за основним платежем - 78 511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 816,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містяться і в Податковому кодексі України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що правочини між ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" та ТОВ "Юван ТА" суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними, відтак ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" не має права на формування податкового кредиту за даними операціями.

Судом встановлено, що 03 грудня 2010 року між ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" (Покупець) та ТОВ "Юван ТА" (Постачальник) укладено Договір поставки №03/12.

Згідно видаткових накладних від грудня 2010 року та січня 2011 року, ТОВ "Юван ТА" поставило позивачу меблеву продукцію, зокрема: вітрини, тумби, стільці, ліжка.

Також, ТОВ "Юван ТА" виконувало на замовлення позивача реставраційні роботи по відновленню пошкоджених меблів, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Юван ТА" виписало на адресу ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" податкові накладні у грудні 2010 року та січні 2011 року на загальну суму 471 066,00 грн., в тому числі ПДВ - 78 511,00 грн.

Так, за поставлений товар ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" розрахувалось шляхом перерахування на рахунок ТОВ "Юван ТА" грошових коштів на повну суму поставки, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, частина суми ПДВ у складі податкового кредиту за грудень 2010 року сформована позивачем на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість", а за січень 2011 року - на підставі норм Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Юван ТА", у зв'язку з придбанням меблів та реставраційних послуг по відновленню меблів.

Матеріали справи свідчать, що на момент складання податкових накладних ТОВ "Юван ТА" було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Крім того, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість" (складені в грудні 2010 року) та Податковим кодексом України (складені в січні, лютому 2011 року).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" з ТОВ "Юван ТА" здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Водночас, докази відсутності у ТОВ "Юван ТА" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за грудень 2010 року та січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Юван ТА", а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 01 серпня 2011 року №0002962311/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 02.07.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.