Рішення

від 24.07.2014 по справі 916/1173/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2014 р.Справа № 916/1173/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК";

До відповідача : Приватного підприємства "ФЛАГМАН ГРУП"

про стягнення

Головуючий суддя: Погребна К.Ф.

Судді: Гут С.Ф.

Зайцев Ю.О.

У судових засіданнях приймали участь:

Від позивача: Мельникова О.О. - довіреність;

Радул О.В. директор (на підставі наказу) ;

Від відповідача: Волинський А.О. - довіреність;

ОСОБА_5. - довіреність;

У судовому засіданні 24.07.2014р. були присутні:

Від позивача: Мельникова О.О. - довіреність;

Радул О.В. директор (на підставі наказу) ;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "ФЛАГМАН ГРУП" про стягнення збитків при перевезенні вантажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2014р. порушено провадження у справі № 916/1173/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2014р. справу №916/1173/14 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями справу №916/1173/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф., суддя Літвінов С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2014р. справу прийнято на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф., суддя Літвінов С.В.

У зв'язку з тим, що суддя Літвінов С.В. з 14.07.2014р. по 29.08.2014р. знаходиться у відпустці, згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями справу №916/1173/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф., суддя Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2014р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гут С.Ф., суддя Зайцев Ю.О.

Представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. В остаточній редакції позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 238 223,26грн., у тому числі вартість нестачі товару, який знаходився в контейнерах НОМЕР_7 та НОМЕР_8 на суму 233 475,8 грн..; вартість огляду контейнера НОМЕР_8 на контейнерному терміналі ТОВ „Бруклін-Київ Порт" в Одеському Морському Торговельному Порту у сумі 565,91грн., вартість експертизи №УТЄ 2399 від 14.11.2013р. Одеської Регіональної Торгово-Промислової Палати та фотографування об'єкту і видача фотографій у сумі 1915,20грн., вартість зберігання контейнеру НОМЕР_8 на контейнерному терміналі ТОВ „Бруклін-Київ Порт" в Одеському Морському Торговельному Порту - 1879,95 грн., вартість зважування контейнера НОМЕР_8 та внутрішньо портове перевезення контейнера на контейнерному терміналі ТОВ „Бруклін-Київ Порт" в Одеському Морському Торговельному Порту у сумі 386,40грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором з організації перевезень і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №15.01.2013 від 15.01.2013р.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає і просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав викладених у відзивах на позов, посилаючись на те, що перевезення, що є предметом спору здійснювалося не засобами ПП "ФЛАГМАН ГРУП", та на відсутність договірних відносин із позивачем та неукладеність договору №15.01.2013 від 15.01.2013р. внаслідок не досягнення сторонами всіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судових засіданнях оголошувалась перерва з 23.04.2014р. до 14.05.2014р., з 15.07.2014р. до 17.07.2014р.

У судовому засіданні 24.07.2014р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

15.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" - Замовник та Приватним підприємством „Флагман Груп" - Виконавець укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезені вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені №15.01.2013р.

У відповідності до положень п.п.1.1, 1.2 договору врегульовано порядок правовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та оплаті трансиортно-ексиедиційних послуг при перевезені вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені. Виконавець зобов'язується за винагороду, власними силами або з залученням третіх осіб, організувати виконання визначених даним договором послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги.

Для перевезення вантажу, втрата якого є предметом спору, були залучені транспортні засоби: автомобіль НОМЕР_1 номер причепа НОМЕР_2, контейнер НОМЕР_5 водій ОСОБА_7; автомобіль марки MAN державний номер НОМЕР_3 номер причепа НОМЕР_4, контейнер НОМЕР_6 водії ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серії А №1610/3 від 16.10.2013р. (надалі накладна CMR серії А №1610/3 від 16.10.2013р.) 16.10.2013р. було прийнято із складу ПРАТ „Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел груп" до перевезення, місце розвантаження вантажу - Одеський Морський Торговельний Порт, олію соняшникову рафіновану дезодоровану марки „П" виморожену ТМ „OLYAN" в поліетиленових пляшках ємністю 5л - 5430 пляшок, вагою брутто 26 120, 11 кг, метод навантаження картонні ящики - 1810 штук на автомобіль НОМЕР_1 номер причепа НОМЕР_2, контейнер НОМЕР_5_водій ОСОБА_7.

Також згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серії А №1710/1 від 17.10.2013р. (надалі накладна CMR серії А №1710/1 від 17.10.2013р.) 17.10.2013р. було прийнято із складу ПРАТ „Полтавський олійноекстракційний завод -Кернел груп" до перевезення, місце розвантаження вантажу - Одеський Морський Торговельний Порт (надалі - порт), олію соняшникову рафіновану дезодоровану марки „П" виморожену ТМ „Щедрий дар" в поліетиленових пляшках ємністю Зл - 1200 пляшок, ємністю 5л - 4710 пляшок, вагою брутто 26 121, 87 кг, метод навантаження картонні ящики кількістю -- 1770 штук на автомобіль марки MAN державний номер НОМЕР_3 номер причепа НОМЕР_4, контейнер НОМЕР_6 водій ОСОБА_8

По прибуттю до порту контейнери були візуально оглянуті уповноваженою особою Замовника, очевидних пошкоджень контейнерів та пломб на них виявлено не було, наявність та кількість вантажу в контейнерах не перевірялася, так як розкриття контейнерів є неможливим, що призвело б до пошкодження пломб. По закінченню процедури огляду уповноваженою особою Замовника на накладних проставлені проставляється штампи.

Контейнери в порту були зважені на вагах контейнерного терміналу ТОВ „Бруклін-Київ Порт". Як зазначено в Акті №WGTO31919 про зважування автотранспорту з контейнером від 17.10.2013р. вага вантажу з упаковкою - 16 700 кг (контейнер № НОМЕР_5, водій ОСОБА_7.). Відповідно до Акту № WGTO32020 про зважування автотранспорту з контейнером від 19.10.2013р. вага вантажу з упаковкою - 16 700 кг (контейнер № НОМЕР_6 водій ОСОБА_8.)

Зважування контейнерів засвідчило невідповідність фактичної (дійсної) ваги вантажу в контейнерах вазі заявленій в накладній CMR серії А № 1610/3 від 16.10.2013 та накладній CMR серії А № 1710/1 від 17.10.2013р.

Позивачеві стало відомо про вказаний факт невідповідності фактичної ваги вантажу в контейнерах вазі заявленій в накладних лише 22 жовтня 2013 року після отримання завірених належним чином копій актів про зважування автотранспорту з контейнером від контейнерного терміналу ТОВ „Бруклін-Київ Порт".

30.10.2013р. директор ТОВ „ЕВЕРТРАНС ЛОПСТІК" Радул О.В. звернулася до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з заявою про вчинення крадіжки соняшникової олії та підробки документів про що 30.10.2013р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості про вчинення злочину за №12013170470007059. На даний час проводиться досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.358 КК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

В силу дії статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний вантаж перевозився не у міжнародному, а у внутрішньому сполученні. Місце прийняття вантажу для перевезення (м. Полтава) і місце, передбачене для доставки (м. Одеса) знаходяться в межах України.

Отже, накладна CMR не може бути застосована до внутрішніх перевезень. За Розділом 1 та п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний до кумент, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно норми ч. 2 ст. 307 ГК укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, спірне перевезення повинно було оформлятися не накладною CMR, а товарно-транспортною накладною, форма якої затверджена спільним наказом Міністерст ва транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", який діяв до 10 грудня 2013 р.

Позовні вимоги позивача у справі вмотивовані неналежним виконанням відповідачем договору з організації перевезень і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №15.01.2013 від 15.01.2013р.

Поряд з цим, зазначене не знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Згідно з статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Предметом договору №15.01.2013 від 15.01.2013р. є порядок взаємовідносин, що виникають між Замовником та Виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні. Виконавець зобов'язується за винагороду, власними силами або із залученням третіх осіб, організувати виконання визначених цим договором послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги.

За приписами статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до п.3.1 договору, до початку перевезення Замовник направляє Виконавцю по факсимільному зв'язку транспортне замовлення (заявку), в якому має міститися наступна інформація:

терміни та обсяги майбутніх перевезень;

кількість і необхідний тип транспортних засобів;

точні адреси місць навантаження і розвантаження вантажу;

дата і час подачі транспортного засобу під навантаження;

вага і вид вантажу;

адреси відправника і одержувача вантажу із зазначенням контактних телефонів;

адреси проведення митних формальностей при навантаженні і розвантаженні вантажу;

термін доставки вантажу одержувачу;

сума фрахту, форма і строки оплати за перевезення;

інші особливості перевезення конкретного вантажу.

Також, на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. N 7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом України. Зазначені Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, згідно з якими:

п. 3.7. - на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми;

п 3.8. - заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки;

п. 10.1. - перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками;

п. 10.2. - заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором;

п. 10.10. - за домовленістю сторін водій може виконувати обов'язки супровідника вантажів (експедитора);

п. 11.1. - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля;

п. 11.3. - дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається;

п. 11.5. - товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем на виконання умов договору не направлялися замовлення (заявки) за вимогами п.3.1. договору на перевезення контейнерів НОМЕР_7 та НОМЕР_8.

Поряд з цим, суд не приймає до уваги посилання позивача у письмових поясненнях на печатку та підпис відповідача на товаро-транспортних накладних CMR №1610/3 від 16.10.2013р. та №1710/1 від 17.10.2013р. , як на підтвердження дій за договором, оскільки вони не відповідають обставинам справи і, як встановлено судом, на зазначених накладних підпис відповідача відсутній.

По-перше, саме позивач на підставі довіреностей від 15.10.2013 р. уповноважив водіїв здійснити перевезення спірного вантажу. До Відпо відача водії ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не мають жодного відношення, не перебу вали та не перебувають з ним ані в трудових, ані в цивільно-правових відносинах.

Зазначене підтверджується довідкою відповідача про те, що з моменту державної реєстрації підприємства та по теперішній час водії ОСОБА_7 (паспорт серія НОМЕР_9) та ОСОБА_8 (паспорт серія НОМЕР_10) не перебували та не перебувають в трудових відносинах з ПП «ФЛАГМАН ГРУП» та не укладали будь яких інших цивільно-правових та господарських договорів з підприємством.

Крім того, позивачем в особі директора Радул Е.В. видана гарантія від 16.102013р. вих..№015/13 на те, що саме позивач несе відповідальність за вантаж, завантажений в контейнер НОМЕР_6.

Відповідно до ст.47 ЗУ "Про автомобільний транспорт" до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Укра їні.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано суду ні заявок, оформлених належним чином, ні копій товарно-транспортних накладних на перевезення, ні подорожнього листа до автомобілів.

Також, як встановлено матеріалами справи, автомобілі, якими керували зазначені водії, до Відповідача також не ма ють жодного відношення. А за визначенням ст. 33 ЗУ "Про автомобільний транспорт" ав томобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з догово ром про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Поряд з цим, відповідно до п. 1.1. Договору № 5/03/07, укладеного Позивачем з ТОВ "Кернел-трейд" та наявного в матеріалах справи, Позивач здійснює за цим договором не тільки транспортно-експедиційне обслуговування, але й перевезення вантажу. Більш того, відповідно до наявного в матеріа лах справи замовлення від 11 жовтня 2013 р. до цього договору, Позивач та вантажовідп равник погодили між собою всі істотні умови саме перевезення (відповідно до положень ст. 50 ЗУ "Про автомобільний транспорт"), а не транспортно-експедиційного обслугову вання.

Оскільки відповідач, як перевізник, спірний вантаж до перевезення не приймав, то відповідальність за його схоронність, передбачена ст.ст. 924 , 934 ЦК України , ст. 314 ГК України , ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" , не настає.

З огляду на зазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що втраті вантажу сприяла будь-яка протиправна поведінка перевізника чи перевізником було вчинене правопорушення при перевезенні вантажу. Збитки позивача виникли не внаслідок протиправної поведінки відповідача. Інший висновок щодо вини водіїв може бути зроблений лише за наслідками розгляду кримінальної справи щодо факту крадіжки товару, а бо в межах цивільного судочинства.

Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Докази, які містяться в матеріалах справи, не доводять наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме: не доводять ні прямого причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, ні вину відповідача в заподіянні шкоди, ні розміру шкоди, а відтак, відсутність всіх необхідних ознак складу цивільного правопорушення унеможливлює притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Дослідивши усі обставини справи, судом встановлено надання відповідачеві адвокатських послуг адвокатом ОСОБА_5, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 11.06.2014р., довіреністю від 11.06.2014р., квитанцією №2/06 від 11.06.2014р.

При цьому, судом перевірено, з підтвердженням матеріалами справи, відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Відтак, враховуючи викладене та приписи статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у сумі 6089,70грн.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" до Приватного підприємства "ФЛАГМАН ГРУП" про стягнення збитків при перевезенні вантажу у сумі 238 223,26грн.- відмовити.

2.Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.04.2014р., - скасувати.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" (65113 м.Одеса, пр.-т Акад. Глушко,б 11/1, кВ.81, код ЄДРПОУ 33072700 ) на користь Приватного підприємства "ФЛАГМАН ГРУП" (68000, Одеська обл.., м. Іллічівськ, вул.. Транспортна, б.20,к.26, код ЄДРПОУ 36804638) витрати на оплату послуг адвоката у сумі 6089(шість тисяч вісімдесят дев'ять)70грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.07.2014р.

Головуючий Погребна К.Ф.

Суддя Гут С.Ф.

Суддя Зайцев Ю.О.