Постанова

від 28.10.2014 по справі 916/1173/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 916/1173/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" на постановувід 11.09.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Одеської області № 916/1173/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" до Приватного підприємства "ФЛАГМАН ГРУП" простягнення 238223,26 грн, за участю представників: позивача - Мельникової О.О., Радул О.В. відповідача -Волинського А.О. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., судді Гут С.Ф., Зайцев Ю.О), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" (далі - позивач) до Приватного підприємства "ФЛАГМАН ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення збитків у сумі 238223,26 грн.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 43 ГПК України внаслідок ненадання належної правової оцінки поданим позивачем в обґрунтування своїх вимог доказам, які, на його думку, належним чином підтверджують обставини надання послуг з перевезення вантажу саме відповідачем та вину останнього у заподіяних збитках.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Заслухавши пояснення присутніх відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 05.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кернел - Трейд" (замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезені вантажів транспортом в міжнародному автомобільному та морському сполученні № 5/03/07, за умовами якого позивач зобов'язаний здійснювати організацію перевезення вантажу морським, автомобільним або залізничним транспортом.

На підставі вищевказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Кернел - Трейд" на адресу позивача надано замовлення від 11.10.2013, у якому зазначено про найменування вантажу, вид, тару упаковки, спосіб транспортування, кількість місць, дата і час подання транспортного засобу, місця завантаження та розвантаження. Перелік робіт та послуг узгоджено з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК".

16.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" (виконавець) та "OLYAN TRADING" LTD (замовник) укладено договір № FRW -13/01-16 на організацію виконавцем перевезень та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника за дорученням та рахунок замовника.

На підставі цього договору "OLYAN TRADING" LTD на адресу позивача надано замовлення на транспортування та виконання послуг, яким визначено умови та порядок надання послуг.

15.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" (замовник) та Приватним підприємством "ФЛАГМАН ГРУП" (виконавець) укладено договір №15.01.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезені вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені, умовами якого визначено порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та виконавцем при плануванні, виконанні та оплаті транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (п.1.1 договору); виконавець зобов'язується за винагороду, власними силами або з залученням третіх осіб, організувати виконання визначених цим договором послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги (п.1.2 договору); на кожне окреме перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що містить опис умов та особливостей такого перевезення та розглядається в сукупності з цим договором (п.2.3 договору); підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу і митних органів, а також акт виконаних робіт (п.2.4 договору); до початку перевезення замовник направляє виконавцю по факсимільному зв'язку транспортне замовлення (заявку), у якому повинна міститься наступна інформація:строки та об'єми майбутніх перевезень; кількість та потрібний тип транспортного засобу; точна адреса місць завантаження та розвантаження вантажу; дата та час подачі транспортного засобу під вантаж; вагу та вид вантажу; адресу відправника та отримувача вантажу із зазначенням контактних телефонів; адресу проведення митних процедур при навантаженні та розвантаженні вантажу; строк поставлення вантажу отримувачу; суму фрахту, форму та строки сплати за перевезення; інші особливості перевезення певного вантажу (п.3.1 договору); при згоді з умовами транспортного замовлення (заявки) виконавець передає замовнику по факсимільному зв'язку письмове підтвердження прийняття транспортного замовлення до виконання шляхом проставляння підпису уповноваженого представника, печатки або штампу свого підприємства (п.3.2 договору); замовник зобов'язаний повідомити в своїй транспортній заявці всю необхідну інформацію про перевезення по формі зазначеній в пункті 3.1 цього договору і гарантувати достовірність переданої інформації (п.4.1.1 договору); виконавець зобов'язаний здійснювати перевезення по транспортним замовленням (заявкам) замовника в суворої відповідності з умовами отриманого транспортного замовлення (п.4.2.1 договору); виконавець несе відповідальність за виконання умов транспортного замовлення з відшкодуванням збитків або штрафів, що виникли або пред'явлені в результаті його винних дій чи упущень, а також дій чи упущень третіх осіб, які були ним залучені (п.6.7 договору); цей договір є безстроковим та вступає в силу з моменту його підписання (п.9.1 договору).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що для організації перевезення вантажу, відправником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел - Трейд", для "OLYAN TRADING" LTD, позивач, діючи в даних правовідносинах як експедитор, залучив транспортні засоби: автомобіль марки MAN державний номер НОМЕР_1 номер причепа НОМЕР_2, контейнер НОМЕР_5, водій ОСОБА_8; автомобіль марки MAN державний номер НОМЕР_3 номер причепа НОМЕР_4, контейнер НОМЕР_6, водії ОСОБА_9 та ОСОБА_10, видавши цим водіям відповідні довіреності №15/10 від 15.10.2013 на перевезення олії соняшникової по маршруту Полтава - Одеський морський торговий порт.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серії А №1610/3 від 16.10.2013 та акта навантаження №131015-087-1 від 16.10.2013 водієм ОСОБА_8 зі складу ПРАТ "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" прийнято до перевезення олію соняшникову рафіновану дезодоровану марки "П" виморожену ТМ "OLYAN" в поліетиленових пляшках ємністю 5л - 5430 пляшок, вагою брутто 26120,11 кг, метод навантаження картонні ящики - 1810 штук, на автомобіль марки MAN державний номер НОМЕР_1 номер причепа НОМЕР_2, контейнер НОМЕР_5, місце розвантаження вантажу - Одеський морський торговий порт.

Також за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR серії А №1710/1 від 17.10.2013 та за актом навантаження №131015-088-1 від 17.10.2013 водій ОСОБА_9 прийняв із складу ПРАТ "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" до перевезення олію соняшникову рафіновану дезодоровану марки "П" виморожену ТМ "Щедрий дар" в поліетиленових пляшках ємністю 3л - 1200 пляшок, ємністю 5л - 4710 пляшок, вагою брутто 26121,87 кг, метод навантаження картонні ящики кількістю 1770 штук, на автомобіль марки MAN державний номер НОМЕР_3 номер причепа НОМЕР_4, контейнер НОМЕР_6, місце розвантаження вантажу - Одеський морський торговий порт.

По прибуттю до порту контейнери були візуально оглянуті уповноваженою особою позивача, очевидних пошкоджень контейнерів та пломб на них виявлено не було, наявність та кількість вантажу в контейнерах не перевірялася, відтак, по закінченню процедури огляду уповноваженою особою замовника на зазначених CMR накладних проставлені відповідні штампи.

При прийманні вантажу до морського перевезення контейнери в порту зважувались на вагах контейнерного терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ Порт", про що складені відповідні акти №WGTO31919 від 17.10.2013 (контейнер № НОМЕР_5, водій ОСОБА_8) та №WGTO32020 від 19.10.2013 (контейнер № НОМЕР_6 водій ОСОБА_9.), якими засвідчено фактичну вагу вантажу з упаковкою в кожному з контейнерів - 16700 кг, що не відповідає вазі, заявленій в накладній CMR серії А № 1610/3 від 16.10.2013 та в накладній CMR серії А № 1710/1 від 17.10.2013.

Як зазначає позивач, внаслідок втрати частині вантажу він змушений був сплатити на користь вантажоодержувача - "OLYAN TRADING" суму 19702,80 доларів США на підставі виставленої йому претензії за укладеним з останнім договором № FRW-13/01-16 від 16.01.2013.

У зв'язку із вищевказаними обставинами та відмовою відповідача заплатити вартість втраченого вантажу, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок втрати частини вантажу, а також додаткових витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, зберігання та зважування, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст.22 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновків щодо безпідставності позовних вимог та виходили з того, що позивачем не доведено обставин прийняття саме відповідачем обов'язку з перевезення вантажу зі складу ПРАТ "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" до місця розвантаження вантажу - Одеський морський торговий порт на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних CMR серії А №1610/3 від 16.10.2013 та серії А №1710/1 від 17.10.2013.

З висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову колегія суддів погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з приписами норм ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Правовою підставою для стягнення збитків позивач зазначає пункт 4.2.3 укладеного з відповідачем договору транспортного експедирування №15.01.2013, та п.1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, на підставі яких перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або його ушкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки.

Разом з тим, оцінивши надані позивачем в обґрунтування позовної заяви докази, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позовних вимог та необґрунтованість доводів про прийняття вантажу до перевезення саме відповідачем, оскільки:

- позивачем не надано суду письмового підтвердження прийняття відповідачем транспортного замовлення (заявки) до виконання шляхом проставляння підпису уповноваженого представника, печатки або штампу свого підприємства, а також самої заявки, відправленої на адресу відповідача;

- підписи відповідача як перевізника у товарно-транспортних накладних міжнародного зразку у графаз 23 CMR серії А №1710/1 від 17.10.2013 та CMR серії А №1610/3 від 16.10.2013 відсутні;

- згідно з дорученнями від 15.10.2013 № 15/10 позивач доручив водіям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснювати перевезення вантажу - олію соняшникову (контейнер НОМЕР_6 водій ОСОБА_9 та контейнер НОМЕР_5, водій ОСОБА_8). за маршрутом Полтава - Одеський морський Торговий порт;

- позивачем не надано доказів складення акту виконаних робіт;

- не надано рахунку - фактури, виставленого відповідачем на оплату послуг за спірні, та оплати цих послуг позивачем.

Крім того, попередніми судовими інстанціями також визначено, що спірне перевезення вантажу фактично здійснено у внутрішньому сполученні (місце прийняття вантажу - м. Полтава, місце розвантаження - м. Одеса), факт прийняття і виконання якого, відповідно до розділу 1 та п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні мав би бути підтверджений товарно-транспортною накладною, що являє собою єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до приписів ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Отже, сторонами договору перевезення вантажу є перевізник та відправник.

Якщо, як наполягає позивач, відповідач здійснював для нього перевезення вантажу, то позивач і відповідач мали бути зазначені в перевізному документі як відправник і перевізник відповідно, втім в CMR серії А №1710/1 від 17.10.2013 та CMR серії А №1610/3 від 16.10.2013, якими позивач підтверджує здійснення перевезення вантажу, такі відомості щодо позивача відсутні.

Таким чином, спірне автоперевезення між сторонами територією України мало б було оформлене товарно-транспортною накладною, форма якої затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", який діяв до 10 грудня 2013. Втім, така транспортна накладна, яка б підтверджувала укладення між сторонами договору перевезення вантажу, відсутня.

Разом з тим, згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Аналогічні приписи містить ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору від 15.01.2013 №15.01.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезені вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені, між позивачем (замовник) і відповідачем (виконавець) врегульовані правовідносини з транспортного експедирування.

Відтак, для позивача як замовника, який у правовідносинах з вантажовідправником і вантажоодержувачем виступав як експедитор, відповідач як виконавець також мав бути експедитором, який мав організувати виконання визначених цим договором послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені.

Між тим, за умовами пунктів 1,2, 2.3, 3.1, 3.2 цього договору прийняття відповідачем до виконання організації перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені підтверджується оформленою позивачем на кожне окреме перевезення транспортною заявкою, що містить опис умов, особливостей, докладну інформацію щодо такого перевезення і направляється виконавцю по факсимільному зв'язку до початку перевезення, при згоді з умовами транспортного замовлення відповідач передає позивачеві по факсимільному зв'язку письмове підтвердження прийняття транспортного замовлення (заявки) до виконання шляхом проставляння підпису уповноваженого представника, печатки або штампу свого підприємства.

Втім, як встановлено судами попередніх інстанцій, такого транспортного замовлення (заявки) позивач відповідачеві не направляв, а останній до виконання його не приймав.

Крім того, відповідно до п. 2.4 договору підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу і митних органів, а також акт виконаних робіт, однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, підписи відповідача як перевізника (експедитора) у CMR серії А №1710/1 від 17.10.2013 та CMR серії А №1610/3 від 16.10.2013 відсутні, як відсутній і акт виконаних робіт.

Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що докази, які містяться в матеріалах справи, не доводять наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме, що втраті вантажу сприяла будь-яка протиправна поведінка відповідача або ним вчинене інше правопорушення, яке призвело до виникнення у позивача збитків, відтак, відсутність всіх необхідних ознак складу цивільного правопорушення унеможливлює притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на прийняття відповідачем до виконання організації спірного перевезення шляхом залучення інших осіб - водіїв, можливість чого передбачена як умовами п. 1.2 договору №15.01.2013, так нормою ч. 2 ст. 932 ЦК України, і що у такому разі настає відповідальність саме відповідача як експедитора, колегія суддів відхиляє, адже, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів наявність між відповідачем і водіями будь-якого правового зв'язку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття судових актів у справі суди першої апеляційної інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТРАНС ЛОГІСТІК" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 у справі Господарського суду Одеської області № 916/1173/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос