Ухвала

від 22.07.2014 по справі 914/237/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 липня 2014 року Справа № 914/237/13-г Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Васищак І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради, м. Львів

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2014

зі справи № 914/237/13-г

за позовом приватного підприємства "Виграш", м. Львів

до відповідача приватного підприємства "Білун", м. Львів

про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 27.05.2005 ,

за зустрічним позовом приватного підприємства "Білун", м. Львів

до приватного підприємства "Виграш", м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом:

1. Львівська міська рада, м. Львів,

2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, м.Львів

за участю заступника прокурора міста Львова, м. Львів

про визнання права власності на нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2014 Львівська міська рада звернулась вдруге до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 10.06.2014 № 1104-вих-662 на рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 зі справи № 914/237/13-г в частині задоволення зустрічного позову разом з клопотання про відновлення строку її подання, оскільки первісно подана касаційна скарга від 20.03.2014 № 1104/вих-304 була повернута ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2014 на підставі пункту 4 частини першої статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання її копії іншій стороні у справі.

Згідно частини першої статті 111 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, на підтвердження факта направлення копії касаційної скарги учасникам судового процесу Львівською міською радою надані оригінали фіскальних чеків від 20.03.2014 №5777, №5778, №5779, №5780. Натомість, подана вдруге заявником скарга містить дату складання 10.06.2014 , що не узгоджується з тими датами, які зазначені у вищезгаданих документах.

Наведене не дає можливості дійти до певного висновку про те, що Львівською міською радою були належним чином виконані вимоги частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3 частини першої статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону встановлено ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду в розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218,00 грн.

У касаційній скарзі Львівська міська рада просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 у справі № 914/237/13-г в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2013 у справі №914/237/13-г в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Визнано за приватним підприємством "Білун" право власності на нежитлове приміщення (приміщення для чергового), позначене літ. Б-1, площею 3,6м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 160-162.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 18.02.2014 у справі № 914/237/13-г вищезгадане рішення суду першої інстанції у пунктах 2, 3 резолютивної частини скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, зустрічні позовні вимоги задоволено частково, визнано за приватним підприємством "Білун" право власності на майно автостоянки - на приміщення для чергового, набуте згідно Договору купівлі-продажу від 27.05.2005. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено. В решті рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2013 у справі № 914/237/13-г залишено без змін.

Оскаржуючи судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічного позову, а саме, визнання права власності на нежитлове приміщення (судовий збір з якого визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як із спору майнового характеру ), Львівська міська рада на момент подачі скарги повинна була сплатити судовий збір у розмірі 913,50 грн. Проте, заявником не дотримано вказаних вимог, оскільки до касаційної скарги додано платіжне доручення від 18.03.2014 № 208 про сплату судового збору у розмірі 852,60 грн., а отже, останнє не може бути належним доказом його сплати у визначеному чинним законодавством розмірі.

Пунктом 4 частини першої статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини першої статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного господарського суду законної сили. У цьому зв'язку заявлене Львівською міською радою клопотання про відновлення пропущеного нею строку подання касаційної скарги може знайти своє відповідне вирішення після усунення зазначених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись пунктами 3, 4 частини першої статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу від 10.06.2014 № 1104-вих-662 на рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 зі справи № 914/237/13-г повернути Львівській міській раді, а справу - господарському суду Львівської області.

2.Повернути Львівській міській раді судовий збір сплачений за платіжним дорученням від 18.03.2014 № 208 у сумі 852,60 грн.

Суддя В. Харченко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Васищак