Постанова

від 15.07.2014 по справі 826/7955/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2014 року № 826/7955/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Аеробуд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002052203 від 16.05.2014, № 0002082203 від 16.05.2014, № 0002062203 від 16.05.2014, № 0002072203 від 16.05.2014 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Аеробуд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.05.2014 № 0002052203, № 0002082203, № 0002062203, № 0002072203.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податковим органом в акті перевірки № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 під час формування висновку щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині віднесення до складу витрат підприємства не в період отримання доходу не визначено, які саме витрати в період, що перевірявся були включені до складу собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та щодо яких не був визначений доходів, у той час, як суму у розмірі 12069884,00 грн., яка на думку відповідача була неправомірно включена до складу витрат, визначено виключно математично, як від'ємне значення між доходами та собівартістю реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) в періоді, що перевірявся.

На обґрунтування правомірності неврахування при складанні податкової звітності висновків акту № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011 позивач посилається на те, що податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі зазначеного акту було скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.

Крім того, позивач посилався на те, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "Торговий Дім "Металобудпостач", ТОВ "Альта-ком", ТОВ "Альянс Будівельників України", ПП "Укр-Буд-Захід-Схід", ТОВ "Агат-1" та ТОВ "Зеррінгер", які мали реальний характер та за якими ним було сплачено, та отримано товар та роботи, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Щодо земельної ділянки, на який знаходяться нежитлові будівлі, які належать позивачу, останній зазначив, що ним було вчинено всі необхідні дії для отримання її в оренду, водночас, як на момент проведення перевірки, так і на даний час жодних документів, які підтверджуються будь - які права на земельну ділянку позивачем не отримано, крім того відповідна земельна ділянка не була вилучена у попереднього користувача - ВАТ «Завод комунального машинобудування», яке продовжує сплату плати за землю до бюджету за весь обсяг земельної ділянки, яка знаходиться в оренді, у тому числі за ту частину, на якій знаходяться нежитлові будівлі позивача.

Представник позивача у судове засідання 23.06.2014 не прибув, через канцелярію суду 23.06.2014 подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 23.06.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2014 заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

З урахуванням наведеного суд, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 11.03.2014 по 07.04.2014 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014, яким встановлено, зокрема, порушення:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4,138.6, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1., 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 113470125,0 грн., заниження податку на прибуток всього у сумі 101895,0 грн.;

- пункту 192.1 статті 192, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 385373,0 грн.;

- пункту 275.3 статті 275, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового, що призвело до заниження земельного податку на загальну суму 888260,64 грн.

05.04.2014 Приватним акціонерним товариством "Аеробуд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві були подані заперечення на акт № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 листом № 5150/26-57-22-03 від 18.05.2014 "Про розгляд заперечень" повідомлено про те, що скасовано висновок акту перевірки в частині встановлення порушення статті 109, статті 110, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, статей 171, 177 Податкового кодексу України, а в іншій частині залишено без змін.

16.05.2014 на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0002052203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 152842,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 50947,50 грн.;

- № 0002082203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 113470125,00 грн.;

- № 0002062203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 578059,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 192686,50 грн.;

- № 0002072203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за землю на загальну суму 1111515,80 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 223255,16 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомлення - рішеннями від 16.05.2014 № 0002052203, № 0002082203, № 0002062203 , № 0002072203, вважаючи їх не чинними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0002072203 від 16.05.2014 суд зазначає наступне.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу встановлено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 цього Кодексу встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктами 286.1 та 286.2 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1 статті 287 зазначеного Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктами 288.2, 288.3 та 288.4 цього Кодексу встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, плата за землю та орендна плата за земельну ділянку підлягає нарахуванню тільки у випадку виникнення права власності або права користування земельною ділянкою або наявності договору оренди такої земельної ділянки. При цьому обов'язок щодо нарахування плати за землю виникає в латника податків з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, а орендної плати за змелю - з дня укладання договору оренди.

У позивача у власності перебувають наступні нежитлові будинки:

- нежилий будинок - адміністративно-побутовий корпус (літ.А,А) за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 4, загальна площа 5803,4 кв.м., приватна власність ЗАТ «Аеробуд» (код 21598792) на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2006. (Реєстраційне посвідчення від 30.01.2007 №026193).

- нежилий будинок - головний виробничий корпус (літ.В) за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 4, загальна площа - 15668,60 кв.м., приватна власність ЗАТ «Аеробуд» (код 21598792) на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2006 (реєстраційне посвідчення від 30.01.2007 №026194).

Позивачем було вчинено дії спрямовані на розроблення проекту відведення з метою отримання в оренду/користування земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування зазначеного комплексу будівель та споруд, а саме, 16.03.2007 подано до Київради клопотання К-9312 щодо надання в оренду земельної ділянки за адресою: вул. Пшенична, 4 у Святошинському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, що знаходяться у власності акціонерного товариства за результатами розгляду якого надано згоду на розроблення документації із землеустрою (згода на проектування Д-3818 від 04.03.2008), однак листом №29/281-272 Постійна комісія з питань земельних відносин, містобудування та архітектури Київської міської ради надала витяг з протоколу №20 засідання постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та архітектури від 16.12.2008 відповідно до якого відхилено проект рішення «Про передачу закритому акціонерному товариству «Аеробуд» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничого та адміністративно-побутових корпусів на вул. Пшеничній, 4 у Святошинському районі» та запропоновано викупити відповідну земельну ділянку.

Відповідно до листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) №07-387/39253 від 19.12.2012 станом на 18.12.2012 згідно з даними автоматизованої системи ПК «Кадастр» документи, які посвідчують право власності чи користування на земельну ділянку на вул. Пшеничній, 4 у Святошинському районі м. Києва, визначені чинним законодавством за позивачем у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані. Також в зазначеному листі вказано про те, що кадастровий номер земельної ділянки вважається присвоєним під час реєстрації та видачі документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

Крім того, суд звертає увагу на те, що листом Головного управління Держземагенства у м. Києві №3302 від 30.05.2014 позивачу відмовлено в наданні нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в зв'язку із відсутністю документів, які підтверджують право власності або право користування позивача земельною ділянкою.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту перебування у позивача в оренді, користуванні чи власності земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 4, у той час, як з наданих позивачем суду документів вбачається, що земельна ділянка за зазначено адресою у позивача в оренді, користуванні чи власності не перебуває.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у позивача не виникало обов'язку щодо нарахування та сплати плати за землю щодо земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 4, з огляду на що податкове повідомлення - рішення № 0002072203 від 16.05.2014 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень - рішень № 0002052203 від 16.05.2014, № 0002082203 від 16.05.2014 та № 0002062203 від 16.05.2014 суд зазначає наступне.

В частині щодо встановленого в підпункті "6" підпункту 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3 акту перевірки № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 порушення позивачем пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, яке полягає у включенні до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування зайво віднесеного від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду по ряд. 06.5 декларації з податку на прибуток за 2012 рік в розмірі 50302013,00 грн., за 2013 рік в сумі 112132354,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 висновок податкового органу щодо порушення пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України ґрунтується на тому, що позивачем при складанні податкової звітності на 2012 рік не було враховано факт зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 184 080 526,00 грн. за результатами планової виїзної перевірки результати якої оформлені актом № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2012 у справі № 2а-6040/12/2670 за позовом Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172350 від 27.01.2012, № 0000182350 від 27.01.2012 та № 0003112350 від 17.11.2011, № 0003122350 від 17.11.2011 та № 0003102350 від 17.11.2011, які були прийняті на підставі акту № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011, встановлено:

- правомірність включення позивачем до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка відповідно, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року у розмірі 39599370,00 грн.;

- правомірність внесення сум нарахованих та сплачених процентів за договорами про надання кредитної лінії укладеними з ПАТ КБ «Приватбанк» до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року.

З огляду на встановлені факти зазначеною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано винесені на підставі акту № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011 податкові повідомлення-рішення: №0003112350 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 148394,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними санкціями та №0003122350 від 17.11.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 183395334,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн .

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2012 залишена без змін .

Частинами першою, третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 72 вказаного Кодексу обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено необґрунтованість висновків акту №330/23-50/21598792 від 02.11.2011 та правомірність віднесення позивачем до складену від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року суми у розмірі 184 040 526 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність факту допущення позивачем порушення пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України

Стосовно встановлення порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.4, п.138.6, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 12069884,00 грн. суд звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

З аналізу акту перевірки № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 вбачається, що відповідачем під час формування висновків щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині віднесення до складу витрат підприємства не в періоді отримання доходу, не визначено, які саме витрати в періоді, що перевірявся, були включені підприємством до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, щодо яких не був визнаний дохід, а відповідна сума у розмірі 12069884 грн. визначена виключно математично як від'ємне значення між доходами та собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, в періоді, що перевірявся.

В письмових запереченнях відповідачем та під час судового засідання представником відповідача також не було надано суду доказів та пояснень щодо того, які саме витрати в періоді, що перевірявся, були включені підприємством до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, щодо яких не був визнаний дохід та на підтвердження правомірності визначення суми відповідних витрат, саме у розмірі 12069884 грн. Крім того, відповідачем не було зазначено суду на підставі яких саме первинних документів ним було розраховано відповідну суму.

Позивачем на підтвердження факту правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування надано суду первинні бухгалтерські документи (договори, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, видаткові накладні, договірні ціни і т.д.), зведені журнали - ордери та відомості по формуванню валових витрат, валових доходів, амортизаційних нарахувань, журнали находження матеріалів за період щодо якого проводилась перевірка.

Відповідачем доказів та обґрунтування на спростування наданих позивачем суду доказів надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутні правових підстав для висновку про допущення позивачем порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.4, п.138.6, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 12069884,00 грн.

Щодо встановленого відповідачем факту неможливості фактичного здійснення фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Торговий Дім "Металобудпостач", ТОВ "Альта-ком", ТОВ "Альянс Будівельників України", ПП "Укр-Буд-Захід-Схід", ТОВ "Агат-1" та ТОВ "Зеррінгер" суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Під час розгляду справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Торговий Дім "Металобудпостач", ТОВ "Альта-ком", ТОВ "Альянс Будівельників України", ПП "Укр-Буд-Захід-Схід", ТОВ "Агат-1" та ТОВ "Зеррінгер" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

Суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ПП "Укр-Буд-Захід-Схід" за договором будівельного підряду № 110092 від 10.09.2012, договором підряду в капітальному будівництві № 102102 від 02.10.2012 та договором підряду в капітальному будівництві № 202102 від 02.10.2012.

На підтвердження факту виконання робіт за зазначеними договорами позивачем надано суду договірні ціни, акти здачі-прийняття виконаних будівельних робіт, податкові накладні, а на підтвердження факту здійснення оплати за виконані роботи - копії виписок по рахунку.

З наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що позивач в періоді, що перевірявся податковим органом мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Заррінгер" за договорами поставки та авторського нагляду, факт реальності яких підтверджується наданими позивачем суду копією договору, протоколом погодження договірної ціни, завданням, видатковими накладними, рахунками - фактурами, актом здачі приймання виконаних робіт по проведенню авторського нагляду, а факт здійснення оплати за поставлений товар та виконані роботи - виписками по рахунку.

На підтвердження факту наявності правовідносин з ТОВ "Агат-1", ТОВ "Торговий Дім "Металобудпостач", ТОВ "Альта-ком" та ТОВ "Альянс Будівельників України" відповідно до усних договорів позивачем надано суду видаткові накладні, рахунки - фактури, а на підтвердження факт здійснення оплати за поставлений товар - виписки по рахунку.

На підставі ліцензії на провадження будівельної діяльності серії АВ № 596608 виданої 25.10.2011 позивачем здійснюється виконання будівельних робіт, що також підтверджується наявними матеріалах справи копіями договорів підряду за весь період щодо якого проводилась перевірки зі складеними до них первинним документами, а отже виконані підрядні роботи та поставлений товар (будівельні матеріали) контрагентами ТОВ "Торговий Дім "Металобудпостач", ТОВ "Альта-ком", ТОВ "Альянс Будівельників України", ПП "Укр-Буд-Захід-Схід", ТОВ "Агат-1" та ТОВ "Зеррінгер" були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Торговий Дім "Металобудпостач", ТОВ "Альта-ком", ТОВ "Альянс Будівельників України", ПП "Укр-Буд-Захід-Схід", ТОВ "Агат-1" та ТОВ "Зеррінгер" не відобразило у своїх податкових звітностях операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торговий Дім "Металобудпостач", ТОВ "Альта-ком", ТОВ "Альянс Будівельників України", ПП "Укр-Буд-Захід-Схід", ТОВ "Агат-1" та ТОВ "Зеррінгер".

Посилання відповідача на акт №331/22-33953050 від 09.10.2013 «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Укр-Буд-Захід-Схід», код ЄДРПОУ 33953050 з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012» не приймаються судом до уваги з огляду на те, що, як вбачається зі змісту зазначеного акту, під час проведення перевірки за результатами якої його складено не досліджувались фінансово - господарські між позивачем та ПП «Укр - Буд - захід - Схід».

З приводу посилання відповідача на акт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "АГАТ-1" (код ЄДРПОУ 30220386) від 30.05.13 №273/22-717/30220386 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортної документації суд звертає увагу на те, що відсутність ТТН на поставлений товар або порушення порядку їх заповнення є порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, яке за умови надання підприємством всіх необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на податковий кредит та на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не може свідчити про відсутність фінансово - господарських відносин між суб'єктами господарювання.

Необґрунтованість посилань відповідача, як на обґрунтування відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Торговий Дім "Металобудпостач", ТОВ "Альта-ком", ТОВ "Альянс Будівельників України", ПП "Укр-Буд-Захід-Схід", ТОВ "Агат-1" та ТОВ "Зеррінгер", на факт ненадання до перевірки затвредженої проектної документації, проектно - кошторисної документації та сертифікатів якості, зумовлюється тим, що зазначені документи відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є не є документами первинного бухгалтерського обліку на підставі яких мають формуватись показники податкової та бухгалтерської звітності.

Доводи відповідача щодо того, що надані позивачем до перевірки акти форми КБ-3, складені з порушенням вимог чинного законодавства оскільки в актах найменування виконаних робіт вказано одним рядком загальним висловом не приймаються до уваги з огляду на те, що відповідно до листа Міністерства Регіонального розвитку та будівництва України № 12/19-2-9-21-2368 від 09.03.2010 «Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві» типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма N КБ-3), підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності, у той час, як відповідачем не надано доказів спростування даних позивача про будівництво об'єктів за кошти приватних інвесторів.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торговий Дім "Металобудпостач", ТОВ "Альта-ком", ТОВ "Альянс Будівельників України", ПП "Укр-Буд-Захід-Схід", ТОВ "Агат-1" та ТОВ "Зеррінгер" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по правовідносинам з зазначеним контрагентами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Висновки та факти викладені акті № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 в частині допущення порушення вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими взаємовідносинами з ДП ""Міжнароний аеропорт "Бориспіль" позивачем не заперечуються.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002052203 від 16.05.2014 та податкових повідомлень - рішень № 0002082203 від 16.05.2014 - в частині визначення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112 967 898,00 грн. та № 0002062203 від 16.05.2014 - в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 317578,00 грн. за основним платежем та 158789,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві просить визнати податкові повідомлення - рішення № 0002052203 від 16.05.2014, № 0002082203 від 16.05.2014, № 0002062203 від 16.05.2014, № 0002072203 від 16.05.2014 саме нечинними, з урахуванням чого суд звертає увагу на наступне.

Встановлені ж статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними, разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, так, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта. При цьому вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 у справі № К-23575/10.

З огляду на викладене податкові повідомлення - рішення № 0002052203 від 16.05.2014, № 0002082203 від 16.05.2014, № 0002062203 від 16.05.2014, № 0002072203 від 16.05.2014 підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково .

2.Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0002052203 від 16.05.2014 та № 0002072203 від 16.05.2014.

3.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0002082203 від 16.05.2014 - в частині визначення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112 967 898,00 грн.

4.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0002062203 від 16.05.2014 - в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 317578,00 грн. за основним платежем та 158789,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами ).

5.В решіт позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов