Ухвала

від 06.11.2014 по справі 826/7955/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7955/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.14р. у справі №826/7955/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.05.14р. №0002052203, №0002082203, №0002062203, №0002072203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.14р. адміністративний позов задоволено частково: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0002052203 від 16.05.2014 та № 0002072203 від 16.05.2014р. повністю; визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0002082203 від 16.05.2014 - в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112 967 898 грн.; визнано недійсним та скасовано повідомлення - рішення №0002062203 від 16.05.2014 - в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 317 578 грн. за основним платежем та 158789 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати у цій частині постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.12р. по 31.12.13р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.12р. по 31.12.13р., за результатами якої складено акт від 22.04.14р. №170/26-57-22-03-10/21598792.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.05.14р.:

№0002052203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 152 842,50 грн., в т.ч. основний платіж - 101 895 грн., штрафні (фінансові) санкції - 50 947,50 грн.;

№0002062203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 578 059,50 грн., в т.ч. основний платіж - 385 373 грн., штрафні (фінансові) санкції - 192 686,50 грн.;

№0002072203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за землю на суму 1 111 515,80 грн., в т.ч. основний платіж - 888 260,64 грн., штрафні (фінансові) санкції - 223 255,16 грн.;

№0002082203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 113 470 125 грн.

Підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог:

підпунктів 14.1.27, 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4, 138.6, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1., 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 113 470 125 грн., в т.ч. по періодам за 2012 рік в сумі 61 764 038 грн., за 2013 рік в сумі 113 470 125 грн.; заниження податку на прибуток всього у сумі 101 895 грн., в т.ч. по періодах за 2013 рік в сумі 101 895 грн.;

пункту 192.1 статті 192, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 385373 грн., в т.ч. по періодам: липень 2012 року - 711 грн., серпень 2012 - 49 323 грн., вересень 2012 року - 21 365 грн., жовтень 2012 року - 40 790 грн., листопад 2012 - 41 463 грн., грудень 2012 року - 4 730 грн., січень 2013 року - 136 232 грн., лютий 2013 року - 73 503 грн., березень 2013 року - 17 266 грн.;

пункту 275.3 статті 275, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового, що призвело до заниження земельного податку на загальну суму 888 260,64 грн., в т.ч. по періодах: за 2012 рік - 444 130,32 грн., 2013 рік - 444 130,32 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що ПрАТ «Аеробуд» зайво включило до складу валових, витрати на суму 12069884 грн., що не призвели до збільшення доходів, тобто вищезазначені витрати підприємства здійснено не в періоді отримання доходу; підприємством завищено витрати на суму 502227 грн. за 2013 рік та податковий кредит з ПДВ у розмірі 67795 грн. за господарською операцією з ДП «МА «Бориспіль» з надання послуг з поточного ремонту пасажирського перону аеропорту, оскільки за рішенням суду такі послуги є ненаданими, що слугувало підставою для розірвання договору від 07.07.2011р.; господарські операції підприємства з ПП «Укр-Буд-Захід-Схід», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Зеррінгер», ТОВ «Торговий Дім «Металобудпостач», ТОВ «Альта-ком», ТОВ «Альянс Будівельників України» мають ознаки нереальних у зв'язку з відсутністю у вказаних контрагентів фактичних та економічних можливостей (основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби) для здійснення такого роду операцій, що встановлено актами податкового органу №331/22-33953050 від 09.10.13р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012» та «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АГАТ-1» від 30.05.13р. №273/22-717/30220386.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що ПрАТ «Аеробуд» має у власності наступні нежилі будинки:

- нежилий будинок - адміністративно-побутовий корпус (літ.А.А) за адресою м. Київ, вул, Пшенична, 4, загальна площа 5803,4 кв.м., приватна власність ЗАТ «Аеробуд» (код 21598792) на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2006. (Реєстраційне посвідчення від 30.01.2007 №026193).

- нежилий будинок - головний виробничий корпус (літ.В) за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 4, загальна площа - 15668,60 кв.м., приватна власність ЗАТ «Аеробуд» (код 21598792) на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2006 (реєстраційне посвідчення від 30.01.2007 №026194).

Згідно установчих документів ПрАТ «Аеробуд» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Аеробуд». Згідно інформаційної бази ІС «Податковий блок» встановлено, що ПрАТ «Аеробуд» за перевіряємий період не нараховувало та не сплачувало податок на землю за користування землею, що знаходиться під вказаними будівлями.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції не погодився з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, висновки, покладені відповідачем в основу повідомлень-рішень рішення від 16.05.14р. №0002052203 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 152 842,50 грн., в т.ч. основний платіж - 101 895 грн., штрафні (фінансові) санкції - 50 947,50 грн. та №0002082203 , яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 113 470 125 грн. були зроблені за результатами поданої звітності з податку на прибуток, де у складі від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2012 році значаться збитки на загальну суму 74119743 грн. (рядок 07 - об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01-рядок 04), у 2013 році значаться збитки на загальну суму 113470125 грн. (рядок 07 - об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01-рядок 04)

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу щодо порушення пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України ґрунтується на тому, що позивачем при складанні податкової звітності на 2012 рік не було враховано факт зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 184 080 526,00 грн. за результатами планової виїзної перевірки, оформленої актом № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2012 у справі № 2а-6040/12/2670 за позовом ПАТ «Аеробуд» до ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172350 від 27.01.2012, № 0000182350 від 27.01.2012 та № 0003112350 від 17.11.2011, № 0003122350 від 17.11.2011 та № 0003102350 від 17.11.2011, які були прийняті на підставі акту № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011, встановлено:

- правомірність включення позивачем до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка відповідно, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року у розмірі 39599370,00 грн.;

- правомірність внесення сум нарахованих та сплачених процентів за договорами про надання кредитної лінії укладеними з ПАТ КБ «Приватбанк» до складу валових витрат II кварталу 2011 року.

З огляду на встановлені факти, зазначеною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано винесені на підставі акту № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011 податкові повідомлення-рішення: №0003112350 від 17.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 148394,00 грн. за основним платежем та на 1.00 грн. за штрафними санкціями та №0003122350 від 17.11.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 183395334,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013 вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2012 залишена без змін.

Таким чином, є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено необґрунтованість висновків акту №330/23-50/21598792 від 02.11.2011 та правомірність віднесення позивачем до складену від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року суми у розмірі 184 040 526 грн.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у наступних податкових періодах для платників передбачено статтею 150 розділу III Кодексу.

Положеннями пункту 150.1 статті 150 Кодексу встановлено: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно із внесеними пунктом 97 Закону №4834 змінами до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується:

у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

у 2012 - 2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік один мільйон гривень та більше станом на перше січня 2012 року є від'ємне значення із урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і послідуючих звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах:

звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкту оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах.

При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. У другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.

ПрАТ «Аеробуд» задекларував у рядку 06.5 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» наступні показники:

- за рік 2012 - 74119743 грн.

- за рік 2013 - 113470125 грн.

При визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік враховувалась непогашена сума від'ємного значення об'єкта з податку на прибуток, яка утворилась станом на 01.01.2012 в розмірі 50302013 грн.

При визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік враховувалась непогашена сума від'ємного значення об'єкта з податку на прибуток, яка утворилась станом на 01.01.2012 в розмірі 100670329 грн., та від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року в розмірі 23817730 грн.

Вищевикладене свідчить про відсутність факту допущення позивачем порушення пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, оскільки Позивачем здійснено розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Подальше відображення розрахунку об'єкта оподаткування здійснено позивачем у відповідності до пункту З підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, п. 150.1 статті 150 Податкового Кодексу, передбаченого для 2012-2015 років, що не спростовано апелянтом.

Щодо встановлення порушення позивачем підпунктів 14.1.27,14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.4, п.138.6, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 12069884,00 грн. колегія суддів виходить з наступного.

Так, на думку апелянта, з врахуванням задекларованих доходів від реалізації товарів, робіт (послуг) до рядка 05.1 декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), ПрАТ «Аеробуд» зайво включило витрати на суму 12069884 грн.

Відповідачем зроблено висновок, що вищезазначені витрати підприємства здійснено не в періоді отримання доходу, та на порушення вищезгаданих норм Податкового Кодексу України, віднесено до складу валових витрат 12069884 грн., в тому числі по періодам: за рік 2012 в сумі 10952675 грн., за рік 2013 в сумі 1117209,0 грн.

Отже, за наслідками перевірки відповідачем зменшено валові витрати підприємства в частині, що не призвела до збільшення доходів.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу -витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з доходу від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

З аналізу акту перевірки № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 вбачається, що відповідачем під час формування висновків щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині віднесення до складу витрат підприємства не в періоді отримання доходу, не визначено, які саме витрати в періоді, що перевірявся, були включені підприємством до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, щодо яких не був визнаний дохід, а відповідна сума у розмірі 12069884 грн. визначена виключно математично як від'ємне значення між доходами та собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, в періоді, що перевірявся.

Колегію суддів було витребувано, відтак апелянтом не надано доказів та пояснень щодо того, які саме витрати в періоді, що перевірявся, були включені позивачем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, щодо яких не був визнаний дохід та на підтвердження правомірності визначення суми відповідних витрат, саме у розмірі 12069884 грн. Крім того, відповідачем не було зазначено суду, а в акті перевірки не відображено на підставі яких саме первинних документів ним було розраховано відповідну суму.

Між тим, на підтвердження факту правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування позивачем надано як при перевірці так і суду первинні бухгалтерські документи (договори, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, видаткові накладні, договірні ціни і т.д.), зведені журнали - ордери та відомості по формуванню валових витрат, валових доходів, амортизаційних нарахувань, журнали находження матеріалів за період щодо якого проводилась перевірка.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для висновку про порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.4, п. 138.6, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Доводи апелянта про неможливість фактичного здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ «Торговий Дім «Металобудпостач», ТОВ «Альта-ком», ТОВ «Альянс Будівельників України», ПП «Укр-Буд-Захід-Схід», ТОВ «Агат-1» та ТОВ «Зеррінгер» на загальну суму 509349 грн. за 2012 рік та 756849,5 грн. за 2013 рік - не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та цілях господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що на підставі ліцензії на провадження будівельної діяльності серії АВ № 596608, виданої 25.10.2011 позивачем здійснюється виконання будівельних робіт, що також підтверджується наявними матеріалах справи копіями договорів підряду за весь період щодо якого проводилась перевірка зі складеними до них первинним документами, а отже виконані підрядні роботи та поставлений товар (будівельні матеріали) контрагентами ТОВ «Торговий Дім «Металобудпостач», ТОВ «Альта-ком», ТОВ «Альянс Будівельників України», ПП «Укр-Буд-Захід-Схід», ТОВ «Агат-1» та ТОВ «Зеррінгер» були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що не заперечується та спростовується апелянтом.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами встановлена судом в ході розгляду справи шляхом дослідження договорів та первинних бухгалтерських документів (актів здачі-прийняття виконаних будівельних робіт за укладеними позивачем з ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» договорами будівельного підряду № 110092 від 10.09.12р., підряду в капітальному будівництві № 102102 від 02.10.12р.; № 202102 від 02.10.12р.; та актів приймання-передачі за договорами поставки та авторського нагляду з ТОВ «Заррінгер»; протоколів погодження договірної ціни, завдань; податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур ТОВ «Агат-1», ТОВ «Торговий Дім «Металобудпостач», ТОВ «Альта-ком» та ТОВ «Альянс Будівельників України» з придбання товару).

Вказані документи відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV, оскільки підписані особами, відповідальними за здійснення господарських операцій, завірені печатками підприємств та у їх сукупності розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання товарів, робіт, послуг.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що також не заперечується відповідачем.

Слід зазначити, що вказані контрагенти позивача станом на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками ПДВ, що не заперечується податковим органом та підтверджується матеріалами справи.

Податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаної угоди мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, які набрали законної сили щодо вказаних чи інших осіб, які в силу ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, актів документальних перевірок, тощо) на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Покликання податкового органу на акт ДПІ в Святошинському районі «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АГАТ-1» від 30.05.13р. №273/22-717/30220386 не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Також є необґрунтованими колегія суддів вважає і покликання податкового органу на акт ДПІ в Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №331/22-33953050 від 09.10.13р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012», оскільки обставини викладені у ньому не свідчать про факт нездійснення господарських операцій. Так, перевіркою ДПІ за даними бухгалтерського обліку ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» встановлено факт виконання робіт за договорами підряду, без залучення будь-яких субпідрядників, тобто роботи виконано ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» власними силами; за даними оборотно-сальдових та розрахункових відомостей на підприємстві працювало 12 чоловік.

Покликання податкового органу на те, що вказаної кількості працюючих недостатньо для виконання підрядних робіт - не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій, оскільки не виключає факт залучення підприємством третіх осіб.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами.

Відсутність ТТН на перевезення товару або порушення порядку їх заповнення є порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, яке за умови надання підприємством всіх необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на податковий кредит та на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не може свідчити про відсутність фінансово - господарських відносин між суб'єктами господарювання.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Викладеним спростовуються доводи апелянта про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні даних податкового обліку за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами.

Колегія суддів акцентує увагу апелянта та тому, що висновки та факти викладені акті № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 в частині порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими взаємовідносинами з ДП Міжнародний аеропорт «Бориспіль», з якими погодився суд першої інстанції приймаючи рішення у справі - позивачем не заперечуються, а рішення у частині відмови у задоволенні позову у частині донарахування податку на прибуток та ПДВ про цій господарській операції - у цій частині не оспорюється.

Приймаючи до уваги те, що роботи по заміні дефектних ділянок залізобетонних на суму 618238 грн. визнані за рішенням суду не виконаними, то висновок суду першої інстанції про те, що витрати на їх виконання на суму 502227 грн. не можуть бути віднесені до господарської діяльності суб'єкта господарювання, а ПДВ до складу податкового кредиту в сумі 67795 грн. - правильний, а тому необґрунтованими є покликання апелянта у апеляційній скарзі на вказаний епізод, оскільки у цій частині Окружним адміністративним судом м. Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 р. №0002082203 в частині зменшення ПрАТ «Аеробуд» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112 967 898,00 грн., тобто за виключенням валових витрат по взаємовідносинам з ДП МА «Бориспіль» (113 470 125 грн. - 502227).

- податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання ПрАТ «Аеробуд» з податку на прибуток у розмірі 152842,50 грн, в тому числі: 101895 грн. за основним платежем та 50947,50 грн. штрафні (фінансові) санкції, в зв'язку із правомірністю декларування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 112 967 898 грн.

- податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 р. №0002062203 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 317 578 грн. за основним платежем (385373 грн. - 67795 грн.=317 578 грн.) та 15 8789 грн. (50% 385373,00 -67795,00/2) за штрафними (фінансовими) санкціями, тобто за виключенням формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ДП МА «Бориспіль» у розмірі 67795 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 16.05.14р. №0002072203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за землю, колегія суддів зазначає наступне.

Так, перевіркою повноти визначення земельного податку за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 встановлено його заниження на загальну суму 888260,64 грн., у тому числі по періодах: за 2012 рік на суму 444130,32 грн., за 2013 рік на суму 444130,32 грн.

Як вказувалось вище, такий висновок ґрунтується на тому, що ПрАТ «Аеробуд» за перевіряємий період не нараховувало та не сплачувало податок на землю за користування землею, що знаходиться під належними йому нежитловими будівлями.

Пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 вказаного Кодексу, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 271.1 статті 271 цього Кодексу, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктами 286.1 та 286.2 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру .

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1 статті 287 зазначеного Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктами 288.2, 288.3 та 288.4 цього Кодексу встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, плата за землю та орендна плата за земельну ділянку підлягає нарахуванню тільки у випадку виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При цьому обов'язок щодо нарахування плати за землю виникає у платника податків з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, а орендної плати за землю - з дня укладання договору оренди.

Як свідчать обставини справи, з часу набуття права власності на нерухоме майно Товариством вчинялись всі необхідні законодавчо передбачені дії з приводу розроблення проекту відведення з метою отримання в оренду/користування земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.07р. ЗАТ «АЕРОБУД» звернулося до Київради з клопотанням К-9312 щодо надання в оренду земельної ділянки за адресою: вул. Пшенична, 4 у Святошинському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування будівель, і споруд, що знаходяться у власності акціонерного товариства.

04.03.08р. Київським міським головою була надана згода на розроблення документації із землеустрою (згода на проектування Д-3818 від 04.03.2008), у зв'язку з чим позивач звернувся із замовленням на розроблення документації із землеустрою.

У листі №29/281-272 К Постійна комісія з питань земельних відносин, містобудування та архітектури Київської міської ради надала витяг з протоколу №20 засідання постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та архітектури від 16.12.2008р.

Відповідно до витягу з протоколу №20 від 16.12.2008р. було ухвалено наступне: відхилити проект рішення «Про передачу ЗАТ «Аеробуд» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничого та адміністративно-побутових корпусів на вул. Пшеничній, 4 у Святошинському районі»; Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) запропонувати заявнику викупити земельну ділянку і в разі згоди та подання відповідного клопотання підготувати проект рішення «Про продаж ЗАТ «Аеробуд» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничого та адміністративно-побутових корпусів на вул. Пшеничній, 4 у Святошинському районі».

У листі №09-355/7664 від 18.03.09р. Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) запропонувало ЗАТ «АЕРОБУД» викупити земельну ділянку, подавши відповідне клопотання та сплативши аванс у розмірі 15% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У зв'язку із недостатністю грошових коштів товариство не надало згоди на пропозицію про викуп земельної ділянки.

Отже, право (власності/оренди/користування) ПРАТ «АЕРОБУД» на земельну ділянку не оформлене з незалежних від позивача обставин та причин, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно. Підтвердженням цьому є лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) №07-387/39253 від 19.12.12, яким повідомлено, що станом на 18.12.12р. згідно з даними автоматизованої системи ПК «Кадастр» документи, які посвідчують право власності чи користування на земельну ділянку на вул. Пшеничній, 4 у Святошинському районі м. Києва, визначені чинним законодавством за ПРАТ «АЕРОБУД» у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані. Цим же листом повідомлено ПРАТ «АЕРОБУД», що кадастровий номер земельної ділянки вважається присвоєним під час реєстрації та видачі документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

Окрім того, як свідчать обставини справи, земельна ділянка щодо якої нараховані грошові зобов'язання ПРАТ «АЕРОБУД», не була вилучена у попереднього користувача - ВАТ «Завод комунального машинобудування», завод продовжує сплачувати плату за землю до бюджету за весь обсяг земельної ділянки, яка знаходиться в оренді, в тому числі за ту частину, що планувалась для отримання в оренду позивачем.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у випадку відсутності відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою, а також за відсутності технічної та кадастрової документації, яка є вихідною для обчислення плати за землю, донарахування позивачу грошового зобов'язання за землю податковим повідомленням - рішення від 16.05.14р. №0002072203 є протиправним.

Аналогічна правова позиція узгоджується з практикою ВАСУ викладеною в ухвалі від 26.02.14р. у справі К/800/63541/13.

Отже, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.14р. у справі №826/7955/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.14р. у справі №826/7955/14 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 11.11.14р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.