Ухвала

від 25.02.2015 по справі 826/7955/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року м. Київ К/800/59113/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Троєкурова Д.О.,

представника відповідача Старощука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року

у справі № 826/7955/14

за позовом приватного акціонерного товариства «Аеробуд» (далі - позивач, ПрАТ «Аеробуд»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «Аеробуд» звернулось у червні 2014 року до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2014 року № 0002052203, № 0002082203, № 0002062203, № 0002072203.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року, позов задоволено частково: визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0002052203 та № 0002072203 від 16.05.2014 року; визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0002082203 від 16.05.2014 року в частині визначення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112 967 898,00 гривень; визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0002062203 від 16.05.2014 року в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 317 578,00 гривень за основним платежем та 158 789,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, 138.11, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 192.1 ст. 192, п. 189.1 ст. 189, п. п. 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. п. 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201, п. 275.3 ст. 275, п. 286.2 ст. 286, п. 287.3 ст. 287, ст. 109, ст. 110, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 171, ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 22.04.2014 року № 170/26-57-22-03-10/21598792.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.05.2014 року:

№ 0002052203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 152 842,50 гривні, у тому числі основний платіж - 101 895,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 50 947,50 гривень;

№ 0002062203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 578 059,50 гривень, у тому числі основний платіж - 385 373,00 гривні, штрафні (фінансові) санкції - 192 686,50 гривень;

№ 0002072203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за землю на суму 1 111 515,80 гривень, у тому числі основний платіж - 888 260,64 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 223 255,16 гривень;

№ 0002082203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 113 470 125,00 гривень.

Підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4, 138.6, пп. 138.10.3 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 ПК України, що призвело до: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 113 470 125,00 гривень; заниження податку на прибуток всього у сумі 101 895,00 гривень; п. 192.1 ст. 192, п. 189.1 ст. 189, п. п. 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 385 373,00 гривні; п. 275.3 ст. 275, п. 286.2 ст. 286, п. 287.3 ст. 287 ПК України, що призвело до заниження земельного податку на загальну суму 888 260,64 гривень.

Такий висновок ґрунтується на тому, що ПрАТ «Аеробуд» зайво включило до складу валових, витрати на суму 12 069 884,00 гривні, що не призвели до збільшення доходів, тобто вищезазначені витрати підприємства здійснено не в періоді отримання доходу; підприємством завищено витрати на суму 502 227,00 гривень за 2013 рік та податковий кредит з ПДВ у розмірі 67 795,00 гривень за господарською операцією з ДП «МА «Бориспіль» з надання послуг з поточного ремонту пасажирського перону аеропорту, оскільки за рішенням суду такі послуги є ненаданими, що слугувало підставою для розірвання договору від 07.07.2011 року; господарські операції підприємства з ПП «Укр-Буд-Захід-Схід», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Зеррінгер», ТОВ «Торговий Дім «Металобудпостач», ТОВ «Альта-ком», ТОВ «Альянс Будівельників України» мають ознаки нереальних у зв'язку з відсутністю у вказаних контрагентів фактичних та економічних можливостей (основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби) для здійснення такого роду операцій, що встановлено актами податкового органу № 331/22-33953050 від 09.10.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року» та «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АГАТ-1» від 30.05.2013 року № 273/22-717/30220386.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що ПрАТ «Аеробуд» має у власності наступні нежилі будинки: нежилий будинок - адміністративно-побутовий корпус (літ.А.А) за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 4, загальна площа 5803,4 кв.м., приватна власність ЗАТ «Аеробуд» (код 21598792) на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2006 року (реєстраційне посвідчення від 30.01.2007 року № 026193); нежилий будинок - головний виробничий корпус (літ.В) за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 4, загальна площа 15668,60 кв.м., приватна власність ЗАТ «Аеробуд» (код 21598792) на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2006 року (реєстраційне посвідчення від 30.01.2007 року № 026194).

Згідно установчих документів ПрАТ «Аеробуд» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Аеробуд». Згідно інформаційної бази ІС «Податковий блок» встановлено, що ПрАТ «Аеробуд» за перевіряємий період не нараховувало та не сплачувало податок на землю за користування землею, що знаходиться під вказаними будівлями.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, висновки, покладені відповідачем в основу повідомлень-рішень рішення від 16.05.2014 року № 0002052203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 152 842,50 гривні та № 0002082203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 113 470 125,00 гривень були зроблені за результатами поданої звітності з податку на прибуток, де у складі від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2012 році значаться збитки на загальну суму 74 119 743,00 гривні (рядок 07 - об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01-рядок 04), у 2013 році значаться збитки на загальну суму 113 470 125,00 гривень (рядок 07 - об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01-рядок 04).

Також, як вбачається з акту перевірки та встановлено судами попередніх інстанцій, висновок податкового органу щодо порушення п. 150.1 ст. 150 ПК України ґрунтується на тому, що позивачем при складанні податкової звітності на 2012 рік не було враховано факт зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 184 080 526,00 гривень за результатами планової виїзної перевірки, оформленої актом № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011.

Так, судами встановлено, що постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2012 року у справі № 2а-6040/12/2670 за позовом ПАТ «Аеробуд» до ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172350 від 27.01.2012 року, № 0000182350 від 27.01.2012 року та № 0003112350 від 17.11.2011 року, № 0003122350 від 17.11.2011 року та № 0003102350 року від 17.11.2011 року, які були прийняті на підставі акту № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011 року, встановлено: правомірність включення позивачем до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка відповідно, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року у розмірі 39 599 370,00 гривень; правомірність внесення сум нарахованих та сплачених процентів за договорами про надання кредитної лінії укладеними з ПАТ КБ «Приватбанк» до складу валових витрат II кварталу 2011 року.

З огляду на встановлені факти, зазначеною постановою окружного адміністративного суду міста Києва скасовано винесені на підставі акту № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011 року податкові повідомлення-рішення: № 0003112350 від 17.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 148 394,00 гривні за основним платежем та на 1,00 гривню за штрафними санкціями та № 0003122350 від 17.11.2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 183 395 334,00 гривні та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 гривня.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013 року вказана постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2012 року залишена без змін.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено необґрунтованість висновків акту № 330/23-50/21598792 від 02.11.2011 року та правомірність віднесення позивачем до складену від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року суми у розмірі 184 040 526,00 гривень.

Положеннями п. 150.1 ст. 150 ПК України встановлено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується:

у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

у 2012-2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік один мільйон гривень та більше станом на перше січня 2012 року є від'ємне значення із урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і послідуючих звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах:

звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкту оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах.

При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012-2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. У другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ «Аеробуд» задекларував у рядку 06.5 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» наступні показники: за рік 2012 - 74 119 743,00 гривні; за рік 2013 - 113 470 125,00 гривень. При визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік враховувалась непогашена сума від'ємного значення об'єкта з податку на прибуток, яка утворилась станом на 01.01.2012 року в розмірі 50 302 013,00 гривень. При визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік враховувалась непогашена сума від'ємного значення об'єкта з податку на прибуток, яка утворилась станом на 01.01.2012 року в розмірі 100 670 329,00 гривень та від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року в розмірі 23 817 730,00 гривень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність факту допущення позивачем порушення п. 150.1 ст. 150 ПК України, оскільки позивачем здійснено розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Подальше відображення розрахунку об'єкта оподаткування здійснено позивачем у відповідності до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, п. 150.1 ст. 150 ПК України, передбаченого для 2012-2015 років, що не спростовано відповідачем.

Щодо встановлення порушення позивачем пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.4, п.138.6, 138.8 ст. 138 ПК України та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 12 069 884,00 гривні, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що на думку відповідача, з врахуванням задекларованих доходів від реалізації товарів, робіт (послуг) до рядка 05.1 декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), ПрАТ «Аеробуд» зайво включило витрати на суму 12 069 884,00 гривні. Відповідачем зроблено висновок, що вищезазначені витрати підприємства здійснено не в періоді отримання доходу, та на порушення вищезгаданих норм ПК України, віднесено до складу валових витрат 12 069 884,00 гривні, у тому числі по періодам: за рік 2012 у сумі 10 952 675,00 гривень, за рік 2013 у сумі 1 117 209,00 гривень. Отже, за наслідками перевірки відповідачем зменшено валові витрати підприємства в частині, що не призвела до збільшення доходів.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з доходу від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи акт перевірки № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 року, встановили, що відповідачем під час формування висновків щодо порушення позивачем норм ПК України в частині віднесення до складу витрат підприємства не в періоді отримання доходу, не визначено, які саме витрати в періоді, що перевірявся, були включені підприємством до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, щодо яких не був визнаний дохід, а відповідна сума у розмірі 12 069 884,00 гривні визначена виключно математично як від'ємне значення між доходами та собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, в періоді, що перевірявся.

Судом апеляційної інстанції було витребувано, відтак відповідачем не надано доказів та пояснень щодо того, які саме витрати в періоді, що перевірявся, були включені позивачем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, щодо яких не був визнаний дохід та на підтвердження правомірності визначення суми відповідних витрат, саме у розмірі 12 069 884,00 гривні. Крім того, відповідачем не було зазначено суду, а в акті перевірки не відображено на підставі яких саме первинних документів ним було розраховано відповідну суму.

Між тим, як зазначено судами попередніх інстанцій, на підтвердження факту правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування позивачем були надані як при перевірці так і в суді первинні бухгалтерські документи (договори, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, видаткові накладні, договірні ціни і т.д.), зведені журнали-ордери та відомості по формуванню валових витрат, валових доходів, амортизаційних нарахувань, журнали находження матеріалів за період щодо якого проводилась перевірка.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли до уваги доводи відповідача про неможливість фактичного здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ «Торговий Дім «Металобудпостач», ТОВ «Альта-ком», ТОВ «Альянс Будівельників України», ПП «Укр-Буд-Захід-Схід», ТОВ «Агат-1» та ТОВ «Зеррінгер» на загальну суму 509 349,00 гривень за 2012 рік та 756 849,50 гривень за 2013 рік, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV): первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, судами вірно зазначено, що наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, судами попередніх інстанцій встановлено, що обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та цілях господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі ліцензії на провадження будівельної діяльності серії АВ № 596608, виданої 25.10.2011 року позивачем здійснюється виконання будівельних робіт, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів підряду за весь період щодо якого проводилась перевірка зі складеними до них первинним документами, при дослідженні яких судами попередніх інстанцій встановлено, що виконані підрядні роботи та поставлений товар (будівельні матеріали) контрагентами ТОВ «Торговий Дім «Металобудпостач», ТОВ «Альта-ком», ТОВ «Альянс Будівельників України», ПП «Укр-Буд-Захід-Схід», ТОВ «Агат-1» та ТОВ «Зеррінгер» були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами встановлена судами попередніх інстанцій при дослідженні договорів та первинних бухгалтерських документів (актів здачі-прийняття виконаних будівельних робіт за укладеними позивачем з ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» договорами будівельного підряду № 110092 від 10.09.2012 року, підряду в капітальному будівництві № 102102 від 02.10.2012 року; № 202102 від 02.10.2012 року; актів приймання-передачі за договорами поставки та авторського нагляду з ТОВ «Заррінгер»; протоколів погодження договірної ціни, завдань; податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур ТОВ «Агат-1», ТОВ «Торговий Дім «Металобудпостач», ТОВ «Альта-ком» та ТОВ «Альянс Будівельників України» з придбання товару).

При дослідженні вищезазначених первинних документів судами попередніх інстанцій встановлено, що вони відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV, оскільки підписані особами, відповідальними за здійснення господарських операцій, завірені печатками підприємств та у їх сукупності розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання товарів, робіт, послуг.

Також, судами встановлено, що оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що також не заперечувалось відповідачем.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані контрагенти позивача станом на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками ПДВ, що не заперечувалось податковим органом та підтверджено матеріалами справи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем, всупереч правилам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаної угоди мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо. Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, які набрали законної сили щодо вказаних чи інших осіб, які в силу ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для адміністративного суду, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, актів документальних перевірок, тощо) на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Щодо посилання відповідача на акт ДПІ в Святошинському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АГАТ-1» від 30.05.2013 року № 273/22-717/30220386, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не взяли це до уваги, оскільки звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались, а тому заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Щодо посилання відповідача на акт ДПІ в Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 331/22-33953050 від 09.10.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року», то колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не взяли це до уваги, оскільки обставини викладені у ньому не свідчать про факт нездійснення господарських операцій. Перевіркою за даними бухгалтерського обліку ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» встановлено факт виконання робіт за договорами підряду, без залучення будь-яких субпідрядників, тобто роботи виконано ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» власними силами; за даними оборотно-сальдових та розрахункових відомостей на підприємстві працювало 12 чоловік. Судами вірно зазначено, що посилання відповідача на те, що вказаної кількості працюючих недостатньо для виконання підрядних робіт - не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій, оскільки не виключає факт залучення підприємством третіх осіб.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність ТТН на перевезення товару або порушення порядку їх заповнення є порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, яке за умови надання підприємством всіх необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на податковий кредит та на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не може свідчити про відсутність фінансово-господарських відносин між суб'єктами господарювання. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Висновки та факти викладені в акті № 170/26-57-22-03-10/21598792 від 22.04.2014 року в частині порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово-господарськими взаємовідносинами з ДП Міжнародний аеропорт «Бориспіль», з якими погодилися суди попередніх інстанцій приймаючи рішення у справі - позивачем не заперечується, а рішення у частині відмови у задоволенні позову у частині донарахування податку на прибуток та ПДВ по цій господарській операції - у цій частині не оспорюється.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 року № 0002082203 в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112 967 898,00 гривень, тобто за виключенням валових витрат по взаємовідносинам з ДП МА «Бориспіль»; податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток у розмірі 152 842,50 гривні, у тому числі 101 895,00 гривень за основним платежем та 50 947,50 гривень штрафні (фінансові) санкції, в зв'язку із правомірністю декларування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 112 967 898,00 гривень; податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 року № 0002062203 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 317 578,00 гривень за основним платежем та 158 789,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, тобто за виключенням формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ДП МА «Бориспіль» у розмірі 67 795,00 гривень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 року № 0002072203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за землю, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, висновки податкового органу про заниження позивачем земельного податку за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року на загальну суму 888 260,64 гривень ґрунтуються на тому, що ПрАТ «Аеробуд» за перевіряємий період не нараховувало та не сплачувало податок на землю за користування землею, що знаходиться під належними йому нежитловими будівлями.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 вказаного Кодексу, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 цього Кодексу, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 286.1 та п. 286.2 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п. п. 288.2, 288.3, 288.4 ст. 288 ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, плата за землю та орендна плата за земельну ділянку підлягає нарахуванню тільки у випадку виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При цьому обов'язок щодо нарахування плати за землю виникає у платника податків з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, а орендної плати за землю - з дня укладання договору оренди.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з часу набуття права власності на нерухоме майно позивачем вчинялись всі необхідні законодавчо передбачені дії з приводу розроблення проекту відведення з метою отримання в оренду/користування земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд.

Також з матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що 16.03.2007 року ЗАТ «АЕРОБУД» звернулося до Київради з клопотанням К-9312 щодо надання в оренду земельної ділянки за адресою: вул. Пшенична, 4 у Святошинському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування будівель, і споруд, що знаходяться у власності акціонерного товариства. 04.03.2008 року Київським міським головою була надана згода на розроблення документації із землеустрою (згода на проектування Д-3818 від 04.03.2008 року), у зв'язку з чим позивач звернувся із замовленням на розроблення документації із землеустрою.

У листі № 29/281-272 К Постійна комісія з питань земельних відносин, містобудування та архітектури Київської міської ради надала витяг з протоколу № 20 засідання постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та архітектури від 16.12.2008 року.

Відповідно до витягу з протоколу № 20 від 16.12.2008 року було ухвалено наступне: відхилити проект рішення «Про передачу ЗАТ «Аеробуд» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничого та адміністративно-побутових корпусів на вул. Пшеничній, 4 у Святошинському районі»; Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) запропонувати заявнику викупити земельну ділянку і в разі згоди та подання відповідного клопотання підготувати проект рішення «Про продаж ЗАТ «Аеробуд» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничого та адміністративно-побутових корпусів на вул. Пшеничній, 4 у Святошинському районі».

У листі № 09-355/7664 від 18.03.2009 року Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) запропонувало ЗАТ «АЕРОБУД» викупити земельну ділянку, подавши відповідне клопотання та сплативши аванс у розмірі 15% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У зв'язку із недостатністю грошових коштів товариство не надало згоди на пропозицію про викуп земельної ділянки.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що право (власності/оренди/користування) ПРАТ «АЕРОБУД» на земельну ділянку не оформлене з незалежних від позивача обставин та причин, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно. Підтвердженням цьому є лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) № 07-387/39253 від 19.12.2012 року, яким повідомлено, що станом на 18.12.2012 року згідно з даними автоматизованої системи ПК «Кадастр» документи, які посвідчують право власності чи користування на земельну ділянку на вул. Пшеничній, 4 у Святошинському районі м. Києва, визначені чинним законодавством за ПРАТ «АЕРОБУД» у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані. Цим же листом повідомлено ПРАТ «АЕРОБУД», що кадастровий номер земельної ділянки вважається присвоєним під час реєстрації та видачі документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що земельна ділянка щодо якої нараховані грошові зобов'язання ПРАТ «АЕРОБУД», не була вилучена у попереднього користувача - ВАТ «Завод комунального машинобудування», завод продовжує сплачувати плату за землю до бюджету за весь обсяг земельної ділянки, яка знаходиться в оренді, в тому числі за ту частину, що планувалась для отримання в оренду позивачем.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у випадку відсутності відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою, а також за відсутності технічної та кадастрової документації, яка є вихідною для обчислення плати за землю, донарахування позивачу грошового зобов'язання за землю податковим повідомленням рішення від 16.05.2014 року № 0002072203 є протиправним.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року у справі № 826/7955/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно