Постанова

від 18.07.2014 по справі 2а-15323/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2014 року 09:15 № 2а-15323/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КосмоПакБуд» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КосмоПакБуд» (надалі - Позивач/ТОВ «КосмоПакБуд») до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача №0001902220 від 01.06.2012 р. та №0001912220 від 01.06.2012 р. на суму за податком на прибуток у розмірі 545 688,00 грн. та податком на додану вартість у розмірі 441 130,00 грн.;

2. Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «КосмоПакБуд» суму судового збору.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2012 р. у справі №2а-15323/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 р., адміністративний позов задоволений в повному обсязі. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 р. №К/800/29370/13 зазначені рішення були скасовані, а справа №2а-15323/12/2670 була направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2014 р. провадження по справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні в порядку, передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було допущено процесуальне правонаступництво, зокрема, ДПІ у Подільському районі м. Києва було замінено на ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р./надалі - Закон №168/97), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р./надалі - Закон №334/94) Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин після 01.01.2011 р./надалі - ПК України) під час винесення 01.06.2012 р. податкових повідомлень-рішень №0001902220 та №0001912220.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема, зазначав про правомірність винесення Відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мотивуючи тим, що Позивачем порушено норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/надалі - Положення №88).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 КАС України, а також, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КосмоПакБуд» зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.06.2008 р. (код ЄДРОПУ 35961132), з 13.06.2008 р. по дату проведення перевірки перебувало на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Основними видами діяльності Позивача згідно із довідки з ЄДРПОУ серії АА №262122 є виробництво цементу, виробництво готових для використання бетонних сумішей, виробництво виробів з бетону для будівництва, оптова торгівля будівельними матеріалами, будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу.

Разом із тим, у період з 12.04.2012 р. по 23.04.2012 р. та з 27.04.2012 р. по 07.05.2012 р. на підставі повідомлення від 02.04.2012 р. №20/20-10, направлень від 12.04.2012 р. №227-231 та наказів від 02.04.2012 р. №152, від 26.04.2012 р. №290, виданих ДПІ у Подільському районі м. Києва, відповідно до п.77.1 ст.77 ПК України, плану-графіку проведення перевірок Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «КосмоПакБуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складений акт від 15.05.2012 р. №158/22-205/35961131 «Про результати планової перевірки ТОВ «КосмоПакБуд» (код за ЄДРПОУ 35961131) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.» (надалі - Акт перевірки №158), в якому викладені наступні порушення:

ь п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.4 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №334/94, а також пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.137 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 549 322,00 грн., в т.ч. по періодам: у 2009 р. - на суму 15 532,00 грн., у 2010 р. - на суму 12 563,00 грн., у 2011 р. - на суму 521 227,00 грн.;

ь пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України, в результаті чого несвоєчасно подано до Відповідача декларації з податку на прибуток підприємств за І кв. 2011 р. та ІІ-ІІІ кв. 2011 р.;

ь пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.1 та пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97, а також п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму - 441 130,00 грн., в т.ч. по звітних періодах: січень 2011 р. - 15 857,00 грн., лютий 2011 р. - 123 421,00 грн., квітень 2011 р. - 24 685,00 грн., серпень 2011 р. - 277 167,00 грн.;

ь пп.4.2.1 та пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-ІV, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 1 052,77 грн.

Згідно із цим, на підставі Акту перевірки №158 ДПІ у Подільському районі м. Києва були винесені наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «Р» №0001902220 від 01.06.2012 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 632 681,00 грн. (з яких 545 688,00 грн. - за основним платежем та 86 993,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «Р» №0001912220 від 01.06.2012 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 579 715,00 грн. (з яких 441 130,00 грн. - за основним платежем та 138 585,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, не погоджуючись з прийнятими Відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «КосмоПакБуд» звернулось до Державної податкової служби у м. Києва (надалі - ДПС у м. Києві) зі скаргою від 12.06.2012 р. за вих. №12/2-06, яка рішенням від 13.08.2012 р. №4959/10/12-114 (надалі - Рішення №4959) була задоволена частково. При цьому, податкове повідомлення-рішення №0001912220 було залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення №0001902220 - скасоване в частині зменшення суми штрафних санкцій у розмірі 80 876,00 грн., в іншій частині залишене без змін.

Крім того, Позивачем була подана повторна скарга від 27.08.2012 р. за вих. №27/2-08 на прийняті Відповідачем податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 25.10.2012 р. №4200/0/61-12/10-2115 про залишення без змін податкові повідомлення-рішення №0001902220 та №0001912220, з урахуванням Рішення ДПС у м. Києві №4959, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ТОВ «КосмоПакБуд» оскаржило їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (аналогічний зміст викладено в п.1.32 ст.1 Закону №334/94).

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «КосмоПакБуд» здійснило придбання будівельних матеріалів (цементу, щебеню, піску та фібри стальної) для виробництва бетону у контрагентів-постачальників, зокрема:

ь від ТОВ «Компанія Мегафіш» на загальну суму 929 533,00 грн. із ПДВ без укладання письмового договору;

ь від ТОВ «Білбудмаш» на загальну суму 1 453 152,00 грн. із ПДВ на підставі договору від 01.06.2011р. за № 010611 (надалі - Договір №010611).

На підтвердження реальності здійснення відповідних господарських операцій Позивачем були надані видаткові накладні та рахунки на оплату, а також обліково-сальдові відомості та банківські виписки, які свідчать про розрахунки ТОВ «КосмоПакБуд» за придбаний у постачальників товар проведені в повному обсязі.

Водночас, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (аналогічний зміст викладений у пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону №168/97).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «КосмоПакБуд» встановлено включення сум ПДВ до складу податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів-постачальників податкових накладних, а саме від: ТОВ «Компанія Мегафіш» на загальну суму 163 963,00 грн.; ТОВ «Білбудмаш» на загальну суму 277 167,00 грн.

Разом із тим, у період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. ТОВ «КосмоПакБуд» за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Компанія Мегафіш» і ТОВ «Білбудмаш» віднесло до складу валових витрат за 2011 р. суму 2 205 654,00 грн., а до складу податкового кредиту за січень, лютий, квітень та серпень 2011 р. ПДВ суму 441 130,00 грн.

В той же час, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу (аналогічний зміст викладено у п.1.7 ст.1 Закону №168/97)

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (аналогічна позиція викладена у п.3.1 ст.3 Закону №168/97).

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (що також відповідає змісту пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97).

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (аналогічно до п.4.1 ст.4 Закону №168/97).

При цьому, згідно із пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (що також відповідає змісту пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97).

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (також передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (аналогічна за змістом норма пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97).

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94, який діяв на час виникнення правовідносин).

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Крім того, в пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (що також відповідає пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94).

Поряд із цим, як зазначено в Акті перевірки №158, за перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. Відповідачем встановлено завищення Позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів-постачальників ТОВ «Компанія Мегафіш» і ТОВ «Білбудмаш» податкових накладних у перевіряємий період на загальну суму 441 130,00 грн., що призвело до заниження ПДВ у розмірі 441 130,00 грн.

Також під час проведення перевірки податковим органом встановлено завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 2 255 895,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 549 322,00 грн.

Між тим, за висновками Відповідача щодо повноти декларування та своєчасності сплати ТОВ «КосмоПакБуд» податку на прибуток під час проведення перевірки працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва зафіксовані наступні порушення, що також не спростовується представником Позивача:

ь Позивачем не були надані документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, які б підтвердили наявність не врахованих витрат, що включені підприємством до рядка 05 «Коригування валових витрат» податкової декларації з податку на прибуток за 2010 р. в сумі 50 250,00 грн., та не встановлено виправлення помилки, що здійснюється за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок коректурним методом або методом «сторно»;

ь при здійсненні розрахунку амортизаційних відрахувань та заповненні декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 р. Позивач допустив перекручення обрахування показників при віднесенні основних фондів до відповідних груп, що призвело до завищення амортизації, на загальну суму 62 128, 00 грн.;

ь несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток підприємств за І кв. 2011 р. та за ІІ-ІІІ кв. 2011 р. (звітність надано в електронному вигляді з помилкою, не за встановленою формою, а тому не була прийнята податковою інспекцією та була повернута). Вдруге звітність за вказані звітні періоди подана - 17.04.2012 р. (за І кв. 2011 р.) та 19.04.2012 р. (за ІІ-ІІІ кв. 2011 р.);

ь ТОВ «КосмоПакБуд» у 2011 р. безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів та послуг, які не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, оскільки відсутні всі підтверджуючі документи придбання будівельних матеріалів від ТОВ «Компанія Мегафіш» і ТОВ «Білбудмаш».

Разом із тим, відповідно до пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поряд із цим, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

В той же час, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 16.06.2014 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірних господарської операції ТОВ «КосмоПакБуд» з ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш», зокрема: належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та валові витрати; первинні документи, що підтверджують транспортування та зберігання придбаної Позивачем продукції (зокрема, товарно-транспортні накладні); пояснення щодо наявності мети використання придбаних активів (тобто товарів, послуг) в господарській діяльності; докази наявності ділової мети господарських операцій з поставки будівельних матеріалів контрагентами Позивачу; належні докази на підтвердження того, що бетон виготовлявся Позивачем саме із матеріалів, придбаних у ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш».

На виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «КосмоПакБуд» та його контрагентами-постачальниками ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.1.2 укладеного між ТОВ «КосмоПакБуд» (Покупець) та ТОВ «Білбудмаш» (Продавець) Договору №010611 асортимент, одиниця виміру, пункт здійснення поставки, умови транспортування та загальна кількість товару, який належить поставити, узгоджуються сторонами та зазначаються у письмовій або усній заявці.

Водночас, згідно із п.3.1 Договору №010611 відвантаження товару здійснюється партіями відповідно до заявки Покупця.

Однак, на виконання вказаних вище вимог укладеного Договору №010611 Позивачем не було надано жодної такої заявки.

Крім того, згідно із п.4.1 укладеного з ТОВ «Білбудмаш» Договору №010611 рекламація за якістю та кількістю товару можуть бути заявлені не пізніше 20-ти днів з моменту складання двостороннього акту приймання товару за участю представників Продавця (вантажовідправника) та Покупця (вантажоодержувача), або акта експертизи за участю незалежної експертної організації.

Проте, ані підписаних представниками сторін актів приймання товару, ані акту експертизи суду надано не було.

В той же час, п.3.3 Договору встановлено, що Продавець направляє Покупцю разом із товаром наступний пакет документів (оригінали), а саме: рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну; податкову накладну. Копії зазначених документів направляються Покупцю не пізніше двох днів з моменту відвантаження засобами факсимільного або іншого зв'язку.

При цьому, датою поставки партії товару вважається дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.3.8 р.3 Правил №363 передбачено, що заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

При цьому, в р.1 Правил №363 передбачено, що замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

Пунктом 8.25 Правил №363 передбачено, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

В п.11.6 р.11 Правил №363 передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і п.8.26 цих Правил, зокрема:

ь час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

ь вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Однак, ТОВ «КосмоПакБуд» ані до перевірки, ані під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №0001902220 та №0001912220 не були надані первинні документи, які засвідчують транспортування придбаних у ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» будівельних матеріалів, що також не спростовується представником Позивача.

Більше того, на підтвердження факту поставки придбаних Позивачем у контрагентів-постачальників ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» будівельних матеріалів, ігноруючи встановлені ухвалою від 16.06.2014 р. вимоги суду, не було надано суду жодних із витребуваних та необхідних для встановлення істини по справі документів, таких як: товарно-транспортних накладних (подорожних листів), квитанцій про приймання вантажу, доказів укладення Позивачем договорів із перевізниками, що дає підстави суду для висновку про відсутність реального постачання до ТОВ «КосмоПакБуд» будівельних матеріалів.

Крім того, на підтвердження самовивозу придбаного товару Позивачем не надано ані договорів транспортування, ані договорів оренди транспортних засобів, ані документів на право власності автомобілів, що також свідчить про відсутність фактичних поставок придбаного ТОВ «КосмоПакБуд» у відповідних контрагентів товарів.

Поряд із цим, суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи укладений між Позивачем (Замовник) та ФО-П ОСОБА_3 (Перевізник) договір №27/05/11 від 27.05.2011 р. про перевезення вантажів автотранспортом разом із доданими до нього актами здачі-прийняття послуг (том V справи, стор. 48-54), оскільки такий договір не посвідчує транспортування придбаних ТОВ «КосмоПакБуд» будівельних матеріалів, а свідчить про подальше перевезення проданого Позивачем бетону до контрагентів-покупців.

Разом із тим, не підтверджують реальність здійснення постачання товарів від ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» також і надані Позивачем товарно-транспортні накладні (томи V- VІІ справи), оскільки з них вбачається поставка бетону лише від Позивача до ТОВ «Фактор Консалтс», що не містить зміст спірних господарських операцій.

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (що відповідає змісту пп.«а» п.6.4 ст.6 Закону №168/97).

В той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Проте, судом не встановлено наявність матеріально-технічних ресурсів у Позивача, до яких відносяться виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, зокрема, щодо власних бетонно-змішувальних вузлів, на яких виготовлялись бетонні суміші з придбаних у ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» будівельних матеріалів (цементу, щебеню, піску та фібри).

Разом із тим, суд не приймає до уваги письмові пояснення директора ТОВ «КосмоПакБуд» ОСОБА_2 за вих. №25/1 від 25.12.2012 р. про те, що в 2011 р. Позивач мав на балансі два бетонно-змішувальних вузли, які є пересувними, відповідно до укладених договорів купівлі-продажу (№07031/08 від 03.07.2008 р. та договір №29/11/10 від 29.11.2010 р.), один із яких встановлений за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 1, про приналежність Позивачу об'єкта нерухомості за вказаною адресою свідчить укладений між ТОВ «КосмоПакБуд» (Орендар) та ТОВ «Маріроксбуд» (Орендодавець) договір оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) №6/10 від 02.01.2010 р., куди поступали сировина та матеріали від постачальників. При цьому, в І кв.2011 р. виробництво та реалізація бетону здійснювалось саме за вказаною адресою. Однак, жодного належного доказу використання Позивачем вказаних об'єкту нерухомості та бетонно-змішувальних вузлів суду не надано.

Крім того, у письмових поясненнях за вих. №25/1 від 25.12.2012 р. не було наведено суду обґрунтувань щодо поставки іншого бетонно-змішувального вузла за договором №29/11/10, поставка якого здійснювалась в м. Коростень, вул. Жовтнева, 11-Б, що також ставить під сумнів такі пояснення, оскільки підтверджуючі документи щодо місця поставки, оплати та використання ані об'єкта нерухомості (за адресою: м. Коростень, вул. Жовтнева, 11-Б), ані придбаного бетонно-змішувального вузла, суду не надавались.

Також, в матеріалах справи відсутні докази використання орендованих Позивачем вантажних сідельних тягачів та напівпричепів-цементовозів за договором оренди №01-01-2010 від 01.01.2010 р. та обладнання за договорами поставки (№13-П/08 від 01.07.2008 р. №01/12/10 від 01.12.2010 р.) у своїй господарській діяльності за спірними операціями з ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш».

Більше того, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача, що Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99) передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

Так, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Поряд із цим, Позивачем не надано до суду доказів, на підтвердження видання довіреностей або їх копій, журналу реєстрації довіреностей на отримання будівельних матеріалів від ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш», а також довіреностей на право підписання видаткових накладних, рахунків на оплату та інших первинних документів від імені ТОВ «КосмоПакБуд».

Водночас, оскільки більшість наявних в матеріалах справи первинних документів (видаткових накладних, рахунків на оплату) не містять розшифровок підписів уповноважених осіб Позивача та контрагентів-постачальників, суд приходить до висновку, що такі документи є лише формально складеними, але недостовірними, відповідність яких спростована фактичними обставинами справи.

Між тим, в матеріалах справи наявні довіреності на отримання від Позивача бетону, надані контрагентами-покупцями, що не має ніякого відношення до спірних господарських операцій із контрагентами-постачальниками (ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш»).

Таким чином, оскільки Позивачем не були надані витребувані судом первинні документи, які засвідчують транспортування та зберігання продукції, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення у 2011 р. господарських операцій між ТОВ «КосмоПакБуд» та ТОВ «Компанія Мегафіш», ТОВ «Білбудмаш».

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Водночас, відповідно до пояснень Позивача будівельні матеріали, які постачались ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш», були використані при виконанні будівельних робіт по заливці бетоном площадки за замовленням від ТОВ «Фактор Консалт» згідно із укладеним договором поставки товарного бетону №11/05/11-Б від 11.05.2011 р., на підтвердження чого були надані договір перевезення автотранспортом №27/05/11 від 27.05.2011 р. та видаткові накладні (в яких відсутні розшифрування підпису відвантажувала) (том V справи, стор.41-170).

В той же час, суд акцентує увагу, що постачання будівельних матеріалів Позивачу від ТОВ «Компанія Мегафіш» здійснювались з січня по квітень 2011 р., що передує даті укладення договору із ТОВ «Фактор Консалт» (травні 2011 р.), що спростовує твердження Позивача щодо використання придбаних у ТОВ «Компанія Мегафіш» будівельних матеріалів для виконання відповідного замовлення по заливці бетоном площадки.

Крім того, також надані товарно-транспортні накладні, в яких вантажовідправником є ТОВ «КосмоПакБуд», а ТОВ «Фактор Консалт» - вантажоодержувач. Однак, суд звертає увагу, що пунктом навантаження бетону та його розвантаження зазначено адресу: с. Мартусівка, Бориспільський р-н, Київська область.

При цьому, жодних укладених Позивачем договорів купівлі-продажу або оренди об'єкта нерухомості за вказаною адресою, де, в свою чергу, здійснювалось останнім навантаження бетону, які дали б суду змогу встановити наявність у ТОВ «КосмоПакБуд» будь-яких потужностей (бетонно-змішувальних вузлів, складського приміщення тощо) не надано.

Разом із тим, у наявних матеріалах справи товарно-транспортних накладних відсутні відмітки про фактичний час прибуття (вибуття) автомобілів для завантаження і розвантаження бетону, що позбавляє суд можливості пересвідчитись у реальності здійснення такого постачання в одному й тому ж населеному пункті.

Більше того, відсутність реального постачання підтверджується також письмовими поясненнями директора за вих. №25/1 від 25.12.2012 р., де вказано, що будівельні сировина та матеріали складувались на відкритому майданчику - с. Мартусівка, Бориспільського району, Київської області (за умовами Договору №11/05/11-Б від 11.05.2011 р.), поряд з бетонно-змішувальним вузлом.

Більше того, суд критично ставиться до наданих Позивачем інших доказів подальшого використання бетону, а саме, укладені із покупцями договори поставки бетону, видаткові накладні, акти приймання-передачі, накладні на передачу готової продукції тощо, оскільки зазначені документи не посвідчують виготовлення бетону саме у придбаних у ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» будівельних матеріалів.

Таким чином, відсутність витребуваних судом первинних документів, які б засвідчували мету придбання та подальшого використання Позивачем придбаних будівельних матеріалів за сумнівними операціями із зазначеними вище контрагентами-постачальниками, підтверджує висновки податкового органу щодо неправомірного формування ТОВ «КосмоПакБуд» витрат та податкового кредиту у 2011 р.

В свою чергу, суд зазначає, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентами-постачальниками, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних належних первинних документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували транспортування та зберігання придбаних у ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» будівельних матеріалів, виготовлення Позивачем бетону саме із цих придбаних матеріалів, мету їх подальшого використання.

Відповідних висновків суду не спростовують надані Позивачем банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, штатний розпис та інші документи, оскільки спірні правочини із зазначеними вище контрагентами не містять правового змісту господарських операцій та укладались зовсім з іншої від них метою.

Поряд із зазначеним, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані в ході проведення перевірки ТОВ «КосмоПакБуд» матеріали щодо його контрагентів-постачальників (акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 08.08.2011 р. №1040/23-3/32665976, складений за результатами перевірки ТОВ «Компанія Мегафіш» по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.01.2011 р.-30.04.2011 р.; довідка ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва від 29.11.2011 р. №217/23-3/33491935), якими встановлено відсутність підприємств за податковими адресами, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновників та директорів контрагентів, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Між тим, суд приймає до уваги доводи Відповідача про те, що основним видом діяльності в реєстраційних даних контрагента-постачальника ТОВ «Компанія Мегафіш» значиться роздрібна торгівля рибою та морепродуктами, а зовсім не реалізація будівельних матеріалів і сировини.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Таким чином, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки первинної документації по взаємовідносинам із його контрагентами-постачальниками за період 2011 р., податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій, що не дозволяє формувати дані податкового обліку.

В той же час, Позивачем не заперечуються інші встановлені податковим органом порушення ТОВ «КосмоПакБуд» що призвело до збільшення валових витрат за 2010 р. та завищення амортизаційних відрахувань за 2009 р.

Крім того, не спростовуються представником Позивача й несвоєчасне подання у 2011 р. податкових декларацій з податку на прибуток за І кв. 2011 р. та за ІІ-ІІІ кв. 2011 р.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання будівельних матеріалів фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими операціями між ТОВ «КосмоПакБуд» та його контрагентами-постачальниками ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України разом із Законом №168/97 та Законом №334/94 у взаємозв'язку з положеннями Закону №996 пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ розміром 441 130,00 грн. до складу податкового кредиту, що призвело до заниження грошового зобов'язання з ПДВ, а також права віднесення спірної суми витрат розміром 2 255 895,00 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 549 322,00 грн., у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 р. №0001902220 та №0001912220.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КосмоПакБуд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін