Постанова

від 18.09.2014 по справі 2а-15323/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15323/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КосмоПакБуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КосмоПакБуд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року зазначені рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «КосмоПакБуд», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 12 квітня 2012 року по 23 квітня 2012 року та з 27 квітня 2012 року по 07 травня 2012 року податковим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ «КосмоПакБуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складений акт № 158/22-205/35961131 від 15 травня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.1.4 п.8.1, п. п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 137 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток; п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, в результаті чого несвоєчасно подано до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємств за І кв. 2011 року та ІІ-ІІІ кв. 2011 року; п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.1 та п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість; п. п. 4.2.1 та п. п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб.

На підставі акту перевірки податковим органом були винесені наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за формою «Р» № 0001902220 від 01 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств;

- за формою «Р» № 0001912220 від 01 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «КосмоПакБуд» звернулось до ДПС у м. Києві зі скаргою від 12 червня 2012 року, яка рішенням № 4959/10/12-114 від 13 серпня 2012 року була задоволена частково.

При цьому, податкове повідомлення-рішення № 0001912220 було залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення №0001902220 - скасоване в частині зменшення суми штрафних санкцій, в іншій частині залишене без змін.

Позивач повторно звернувся зі скаргою № 27/2-08 від 27 серпня 2012 року на прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, за результатом розгляду якої прийнято рішення № 4200/0/61-12/10-2115 від 25 жовтня 2012 року про залишення без змін податкові повідомлення-рішення № 0001902220 та № 0001912220, з урахуванням Рішення ДПС у м. Києві № 4959, а скаргу - без задоволення.

Згідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 Закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач придбав будівельні матеріали (цемент, щебінь, пісок та фібру стальну) для виробництва бетону у контрагентів-постачальників, зокрема: у ТОВ «Компанія Мегафіш» без укладання письмового договору та у ТОВ «Білбудмаш» на підставі договору № 010611 від 01 червня 2011 року.

На підтвердження реальності здійснення відповідних господарських операцій позивачем були надані податкові накладні, видаткові накладні та рахунки на оплату, а також обліково-сальдові відомості та банківські виписки, які свідчать про розрахунки ТОВ «КосмоПакБуд» за придбаний у постачальників товар проведені в повному обсязі.

Вказані первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та свідчать про те, що будівельні матеріали, які постачались TOB «Компанія Мегафіш» та TOB «Білбудмаш» згідно укладених договорів, були використані при виконанні будівельних робіт по заливці бетоном площадки будівлі холодильного терміналу, розташованого в с. Мартусівка.

Доводи податкового органу щодо недоліків в оформленні первинних документів при виконанні будівельних робіт колегія суддів до уваги не приймає зважаючи на наступне.

Як вбачається з пояснень позивача вказані роботи проводилися в польових умовах в рекордно короткий строк - 3 місяці, що було обумовлено терміном вводу об'єкту в експлуатацію. При виконанні підрядних робіт було використано понад 15 000 куб, м бетонних сумішей, компоненти для виготовлення бетону підвозилися постачальниками вантажівками та зсипалися біля бетонозмішувального комплексу, розташованого на відкритій місцевості, де планувалося будівництво об'єкту. В ході безперервного, безперебійного процесу виробництва бетону оператор за допомогою навантажувача засипав матеріали до приймача-розподілювача комплексу з метою отримання готової бетонної суміші.

Процес виготовлення бетонної суміші та її подальша заливка на площадку здійснювалася за допомогою міксерів, розташованих на вантажівках КАМАЗ, безпосередньо за місцем виготовлення. Беручи до уваги строки виконання зазначений процес був безперервним і фізично не дозволяв вести облік кожної партії витратних матеріалів.

Враховуючи, що цей процес забезпечував один співробітник, який фізично не можливості оформлювати первинні бухгалтерські документи що потягло б за собою технологічний збій в процесі виробництва бетону, і як наслідок - виготовлення бракованої продукції, або не виготовлення її взагалі, а тому облік поставлених будівельних матеріалів здійснювався за кількістю вантажівок, які розвантажили матеріали, та виходу готової продукції (бетону).

Відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Отже, на думку колегія суддів, недоліки в оформленні первинних документів не можуть свідчити про відсутність виконання умов господарського зобов»язання.

З цих ще підстав не заслуговують на увагу й доводи податкового органу, що ТОВ «КосмоПакБуд» не були надані первинні документи, які засвідчують транспортування придбаних у ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» будівельних матеріалів, а саме товарно-транспортних накладних (подорожних листів), квитанцій про приймання вантажу, доказів укладення Позивачем договорів із перевізниками.

Крім того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердже них наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтень 1997 року передбачені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в України та не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Таким чином, товаро-транспортна накладана не є документом первинного бухгалтерського облі ку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому не може бути єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товару та його транспортування.

А тому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника пода тків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок доку ментування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту та не є єдиним та безумовним до кументом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарської угоди та в період її виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» були чинні. Крім того, ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем вимог ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція мала реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені податковими накладними за господарською угодою з ТОВ «Компанія Мегафіш» та ТОВ «Білбудмаш».

Про реальність виконання умов вищезазначених договорів свідчить і те, що об»єкт (овочесховища (будівлі холодильного терміналу), розташованого в с. Мартусівка, на якому були використані бетонні суміші, з придбаних будівельних матеріалів у TOB «Компанія Мегафіш» та TOB «Білбудмаш», прийнятий замовником TOB «Фактор Консалтс» та введений в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкту до експлуатації, Витягом про державну реєстрацію пав власності, Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, Свідоцтвом № 1895 про право власності на нерухоме майно.

Крім того, чистий прибуток від господарських операцій з контрагентами TOB «Компанія Мегафіш» та TOB «Білбудмаш» по придбанню та реалізації в 2011 році будівельних матеріалів для виготовлення бетонних сумішей, а саме: піску річкового, щебеню, фібри та цементу складає 4, 8 %, що підтверджує товарність укладених правочинів, та спростовує висновки податкового органу про відсутність ділової мети у позивача, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Результати господарської діяльності позивача були належним чином відображені в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, що не прийнято до уваги судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1040/23-3/32665976 від 08 серпня 2011 року, складений за результатами перевірки ТОВ «Компанія Мегафіш» по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01 січня 2011 року - 30 квітня 2011 року та довідки ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва № 217/23-3/33491935 від 29 листопада 2011 року, без належного аналізу умов договору, вивчення пер винних документів, зроблено висновок про порушення ТОВ «КосмоПакБуд» податкового законодавства.

Однак, чинне законодавство України не ставить право платника податків на фор мування своїх валових витрат та податкового кредиту, в залежність від виконання подат кових зобов'язань контрагентами та дотримання ними податкової дисципліни.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КосмоПакБуд» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КосмоПакБуд» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0001912220, № 0001902220 від 01 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 23 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.