Рішення

від 01.07.2014 по справі 922/1547/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р.Справа № 922/1547/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Софіївський", м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків про визнання права власності за участю представників:

позивача - Ліханської О.В. (дов. № б/н від 10.06.2014 р.)

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Софіївський", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання права власності на: - нежитлову будівлю літ. "В-1", загальною площею 176,2 м.кв., яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Лопанська, 31, що складається з гаражних боксів: №1 - площею 22,0 м.кв.; №2 - площею 22,0 м.кв.; №3 - площею 22,0 м.кв.; №4 - площею 22,0 м.кв.; №5 - площею 22,0 м.кв.; №6 - площею 22,0 м.кв.; №7 - площею 22,0 м.кв.; №8 - площею 22,0 м.кв.;

- нежитлову будівлю літ. "Г-1", загальною площею 138,2 м.кв., яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Лопанська, 31, що складається з гаражних боксів: №1 - площею 23,2 м.кв.; №2 - площею 22,6 м.кв.; №3 - площею 23,2 м.кв.; №4 - площею 22,6 м.кв.

Прийнято ухвалою суду від 17 червня 2014 року надане Позивача заяву про зменшення позовних вимог, де просить суд визнати право власності на: - нежитлову будівлю літ. "Ж-1", загальною площею 176,2 м.кв., яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Лопанська, 31, що складається з гаражних боксів: №1 - площею 22,3 м.кв.; №2 - площею 22,0 м.кв.; №3 - площею 22,3 м.кв.; №4 - площею 21,5 м.кв.; №5 - площею 21,9 м.кв.; №6 - площею 22,1 м.кв.; №7 - площею 21,8 м.кв.; №8 - площею 22,3 м.кв.; - нежитлову будівлю літ. "Е-1", загальною площею 92,0 м.кв., яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Лопанська, 31, що складається з гаражних боксів: №3 - площею 22,9 м.кв.; №4 - площею 23,2 м.кв.; №5 - площею 22,9 м.кв.; №6 - площею 23,0 м.кв.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник 1. Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Надав до суду пояснення на позовну заяву, де просить суд прийняти законне та обґрунтоване рішення. Також просить суд розглядати справу без участі представника 1. Відповідача.

Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Надав до суду пояснення по справі, де зазначає, що підстав для задоволення позовних вимог не вбачається. Також просить суд розглядати справу без участі представника 2. Відповідача.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Обслуговуючий кооператив «СОФІЇВСЬКИЙ» самочинно та за власні кошти було побудовано на нежитлові будівлі (гаражні бокси), що розташовані: м. Харків, Дзержинський район, вул. Лопанська, 31 в якому просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. «Е-1» загальною площею - 92,0 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський район, вул. Лопанська,31 та складається з гаражних боксів: № 3 площею - 22,9 м2, № 4 площею - 23,2 м2, № 5 площею - 22,9 м2, № 6 площею - 23,0 м2, та нежитлову будівлю літ. «Ж-1» загальною площею - 176,2 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський район, вул. Лопанська ,31 та складається з гаражних боксів: № 1 площею - 22,3 м2, № 2 площею - 22,0 м2, № 3 площею - 22,3 м2, № 4 площею - 21,5 м2, № 5 площею - 21,9 м2, № 6 площею - 22,1 м2, № 7 площею - 21,8 м2, : № 8 площею - 22,3 м2, але без відповідної дозвільної документації, але при цьому, після побудови ним було замовлено технічний висновок щодо стану будівельних конструкцій та можливість введення в експлуатацію вказаних будівель, які розташовані за адресою: м. Харків, Дзержинський район, вул. Лопанська ,31.

Згідно з висновками та рекомендаціями технічного висновку вищевказані нежитлові будівлі не мають дефектів в конструкціях та фундаментів будівель. Технічні рішення, прийняті при будівництві відповідають вимогам діючих норм та правил, державним стандартам будівельних, санітарних та протипожежних норм. Також, згідно висновку технічний стан будівельних конструкцій забезпечує надійну експлуатацію та безпеку для життя та здоров`я користувачів.

Відповідно до технічних паспортів загальна площа нежитлових будівель складає: літ. «Е-1» загальною площею - 92, 0 м2, а літ. «Ж-1» загальною площею - 176, 2 м2

Відповідно «Порядку вирішення питання, пов'язаних з самовільним будівництвом», затвердженого рішенням сесії пов'язаних з самовільним будівництвом", затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради №90/04 від 23.06.2004 року (зі змінами внесеними рішенням XI сесії Харківської міської ради від 28.09.2005 року), якщо самовільне будівництво об'єкту вже завершено, то необхідно надати технічний висновок спеціалізованої проектної організації, яка має відповідний дозвіл, щодо відповідності стану будівельних конструкцій державним будівельним нормам та правилам, з обов'язковим зазначенням відсотку готовності об'єкту та можливості подальшої експлуатації.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації вищевказаних нежитлових будівель, позивачем по справі було замовлено технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливість введення в експлуатацію вищевказаних нежитлових будівель.

КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічний паспорт на нежитлові будівлі літ. "Е-1" та "Ж-1,що знаходяться за адресою м. Харків, Дзержинський район , вул. Лопанська ,31.

Також, згідно технічного висновку, будівельні конструкції обстежених нежитлових будівель не мають дефектів та пошкоджень, а тому експлуатація нежитлових будівель, можлива.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, а також частин 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України кожен володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, відповідно до ст. 317 ЦК України, становлять три складові - право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певну користь та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Згідно з ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових споруд.

В даному випадку позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Нормами частини 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі за текстом - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Крім того, відповідно до пункту 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 (далі за текстом - Порядок) передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до підпункту 10 пункту 27 Порядку документом, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

На замовлення позивача, КП "Харківське МБТІ" провело технічну інвентаризацію щодо кожного гаражного боксу, за результатами якої видані технічні паспорти.

Згідно з матеріалів справи, усі основні будівельні конструкції знаходяться в задовільному технічному стані та можуть використовуватися за призначенням. Таким чином, збудована позивачем нерухомість повністю відповідає будівельним нормам і вимогам та придатна для подальшої експлуатації.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що такі господарські споруди порушують права третіх осіб, то за таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 вказаного Закону України підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю літ. «Е-1» загальною площею - 92,0 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський район, вул. Лопанська ,31, та складається з гаражних боксів: № 3 площею - 22,9 м2, № 4 площею - 23,2 м2, № 5 площею - 22,9 м2, № 6 площею - 23,0 м2, та нежитлову будівлю літ. «Ж-1» загальною площею - 176,2 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський район, вул. Лопанська ,31, та складається з гаражних боксів: № 1 площею - 22,3 м2, № 2 площею - 22,0 м2, № 3 площею - 22,3 м2, № 4 площею - 21,5 м2, № 5 площею - 21,9 м2, № 6 площею - 22,1 м2, № 7 площею - 21,8 м2, : № 8 площею - 22,3 м2 правомірні та обґрунтовані, такі, що підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 144, 147 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 182, 316, 317, 319, 321, 328, 376, 386, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив "Софіївський" (61171, м. Харків, Салтівське Шосе, 250-А, кв. 454, код 39046372) право власності: - на нежитлову будівлю літ. «Ж-1» загальною площею - 176,2 м.кв., яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський район, вул. Лопанська, 31, та складається з гаражних боксів: № 1 площею - 22,3 м.кв., № 2 площею - 22,0 м.кв., № 3 площею - 22,3 м.кв., № 4 площею - 21, 5 м.кв., № 5 площею - 21,9 м.кв., № 6 площею - 22,1 м.кв., № 7 площею - 21,8 м.кв., № 8 площею - 22,3 м.кв.;

- на нежитлову будівлю літ. «Е-1» загальною площею - 92,0 м.кв., яка розташована за адресою: м. Харків, Дзержинський район, вул. Лопанська, 31, та складається з гаражних боксів: № 3 площею - 22,9 м.кв., № 4 площею - 23,2 м.кв., №5 площею - 22,9 м.кв., № 6 площею - 23,0 м.кв..

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя І.П. Жигалкін