Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/7814/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7814/14 21.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"

до Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Ленінград"

про стягнення 17 782,59 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Мельник Н.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (надалі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Ленінград" (надалі-відповідач) про стягнення 16 452,43 грн. - основного боргу, 252,49 грн. - інфляційних втрат та 1 077,67 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії згідно з договором №420453 від 01.01.1998 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці, справу №910/7814/14 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відпустки, справу №910/7814/14 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, зокрема, ухвали суду у справі неодноразово направлялись відповідачу на зазначену у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців адресу: 02105, м. Київ, пр.-т Гагаріна, буд. 7, проте конверти з ухвалами суду повернулися до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Так, згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.1998 року між Спільним підприємством «Укр-Кан Пауер» (постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ», та Комунальним підприємством "Кінотеатр "Ленінград" (покупець), було укладено договір №420453 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого, «постачальник» зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність «покупця» товар - теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець зобов'язався прийняти «товар» та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.4. договору, «покупець» щомісяця з 12 по 14 число отримує у «постачальника» оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту «покупець» повертає «постачальнику» не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно п. 6.5. договору, «покупець» самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі несплати «покупцем» за прийняту теплову енергію у встановлені строки, «постачальник» нараховує пеню у розмірі 0,75% за кожний прострочений день, але не більше величини, яка встановлена чинним законодавством України.

Відповідно до п. 10.1. договору, даний договір укладений на термін з 01.01.1998 р. до 31.12.1998 р. і вважається продовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодного з сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо «покупець» до 1 серпня поточного року узгодить з «постачальником» обсяги споживання на наступний період.

Оскільки сторонами не надано суду доказів щодо наявності заперечень відносно продовження строку дії договору, суд приходить до висновку, що договір неодноразово автоматично пролонговувався та на день прийняття рішення у справі є чинним.

28.09.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «ЕКОСТАНДАРТ» (далі-клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» (далі-фактор) укладено договір факторингу №28/09/12, умовами якого передбачено, що у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за основним договором.

Згідно п. 1.1. договору, основний договір - означає договори з додатковими угодами, які укладені між боржником та клієнтом та на підставі яких у боржника виник борг перед клієнтом, разом з усіма додатками, змінами і доповненнями.

04.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» (далі-клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" укладено договір факторингу №04/10/12, за яким у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, позивач зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за основним договором.

Згідно п. 1.1. договору, основний договір - означає договори з додатковими угодами, які укладені між боржником та клієнтом та на підставі яких у боржника виник борг перед клієнтом, разом з усіма додатками, змінами і доповненнями та судовими рішеннями. Перелік основних договорів визначений у Додатку №3 до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.01.2012 р. по 01.04.2014 р. (на підставі даних облікових карток, відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 29 716,10 грн.

Як стверджує позивач, відповідач, у свою чергу, за спожиту енергію розраховувався частково у сумі 9 654,48 грн., у зв'язку з чим у відповідача станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 16 452,43 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 252,49 грн. - інфляційних втрат та 1 077,67 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що позивач, на підставі договорів факторингу №28/09/12 від 28.09.2012 р. та №04/10/12 від 04.10.2012 р. набув право вимоги за основним договором - №420453 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 р. до відповідача.

Проаналізувавши положення договору №420453 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) підтверджується факт поставки відповідачеві протягом спірного періоду з 01.01.2012 р. по 01.04.2014 р. за договором теплової енергії на загальну суму 29 716,10 грн., а також факт використання відповідачем цієї теплової енергії.

Матеріалами справи, а саме довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково, в сумі 9 654,48 грн., в результаті чого заборгував постачальнику 16 452,43 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на те, що умовами договору №420453 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 р. встановлено обов'язок відповідача щомісячно забезпечувати оплату теплової енергії у гарячій воді не пізніше 28 числа поточного місяця, а також враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту в період з 01.01.2012 р. по 01.04.2014 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №420453 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 01.01.2012 р. по 01.04.2014 р. у розмірі 16 452,43 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 252,49 грн. - інфляційних втрат та 1 077,67 грн. - 3% річних за період з 01.01.2012 р. по 01.04.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і 3% річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 252,49 грн. - інфляційних втрат та 1 077,67 грн. - 3% річних за період з 01.01.2012 р. по 01.04.2014 р.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "Ленінград" (02105, м. Київ, пр-т. Гагаріна, буд. 7, ідентифікаційний код - 02408053), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 22, ідентифікаційний код - 32531966) 16 452 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 43 коп. - основного боргу, 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 1 077 (одну тисячу сімдесят сім) грн. 67 коп. - 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімдесят сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.07.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.