Постанова

від 22.07.2014 по справі 911/1141/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 911/1141/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Грищенко О.М.

відповідача-1 - не з'явились

відповідача-2 - Закалюжний С.В., Бальвас Т.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Родина»

на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2014 р.

у справі № 911/1141/14 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Родина»

про стягнення 107194,42 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Родина» про стягнення з ТОВ «СК Родина» 100 000,00 грн курсової різниці та солідарне стягнення з ТОВ «СК Родина» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 7 194,42 грн курсової різниці відповідно до договору № 194-02-2008 купівлі-продажу від 11.02.2008 р. та договору № 200-02-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.02.2008 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.05.2014 р. у справі № 911/1141/14 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ «СК Родина» на користь ТОВ «Ніко-Тайс» 100 000,00 грн курсової різниці, солідарно стягнуто з ТОВ «СК Родина» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Ніко-Тайс» 7 194,42 грн курсової різниці, 143,89 грн судового збору та 1 218,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 06.05.2014 р. у справі № 911/1141/14, Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Родина» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-2 посилається на п. 2.1 договорів купівлі-продажу № 194-02-2008 та № 200-02-2008 від 11.02.2008 р., відповідно до якого ціна товару визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування кількості і ціни товару перевагу має видаткова накладна. Таким чином, на думку скаржника, підписання видаткових накладних, яким надано пріоритет щодо визначення ціни, сторонами була погоджена валюта розрахунку - гривня, а тому стягнення з ТОВ «СК Родина» курсової різниці є неправомірним та таким, що суперечить законодавству.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/1141/14, а розгляд справи призначено на 22.07.2014 р.

В засідання суду, призначене на 22.07.2014 р., представники відповідача-1 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідаьністю «Тридента Агро» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Родина» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 194-02-2008 (далі - договір № 194-02-2008).

Цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (п. 1.1 договору № 194-02-2008).

Також, 11.02.2008 р. між ТОВ «Тридента Агро» та ТОВ «СК Родина» було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 200-2-2008 (далі - договір №200-2-2008).

Цей договір визначає умови купівлі-продажу насіння на умовах відстрочення платежу (п. 1.1 договору № 200-2-2008).

Додатками № 1 від 19.02.2008 р. до вказаних договорів було передбачено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договорів сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент проплати, В - ціна на момент підписання договору, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

У зв'язку з тим, що відповідач-2 умови вказаних договорів не виконав, вартість поставленого продавцем товару не оплатив, ТОВ «Тридента Агро» звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовними заявами до ТОВ «СК Родина» про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу від 11.02.2008 р. № 194-02-2008 та №200-2-2008, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2009 р. у справі № 16/1 було стягнуто з ТОВ «СК Родина» на користь ТОВ «Тридента Агро» 131 950,06 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 194-02-2008 від 11.02.2008 р., 5 379,23 грн пені, 670,84 грн 3% річних, 4 256,06 грн інфляційних втрат, 19 792,51 грн штрафу.

Також, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2009 р. у справі № 16/3 було стягнуто з ТОВ «СК Родина» на користь ТОВ «Тридента Агро» 72 326,10 грн заборгованості за договором купівлі продажу № 200-2-2008, 2 948,53 грн пені, 367,66 грн 3% річних, 2 332,89 грн інфляційних втрат, 10 848,92 грн штрафу.

Платіжними дорученнями № 6 від 20.02.2009 р. ТОВ «СК Родина» сплатило на користь ТОВ «Тридента Агро» 72 326,10 грн та 131 950,06 грн. Отже, відповідачем-2 було сплачено 204 276,16 грн сукупної заборгованості за договорами купівлі-продажу.

26.01.2011 р. між ТОВ «Тридента Агро» (далі - первісний кредитор) та ФОП Грищенком О.М. (далі - новий кредитор) було укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 72-ТА (далі - угода про заміну кредитора у зобов'язанні).

Відповідно п. 1.1 вказаної угоди первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Родина» (далі - боржник) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2008 р. № 194-02-2008 та договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.02.2008 р. № 200-2-2008 у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.

Згідно з п. 2.1 вказаної угоди про заміну кредитора у зобов'язанні вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 107 194,42 грн.

02.07.2012 р. між ФОП Грищенком О.М. (далі - первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - новий кредитор) було укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 39/07-12 (далі - угода про заміну кредитора у зобов'язанні № 39/07-12).

Відповідно до п. 1.1 вказаної угоди первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Родина» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2008 р. № 194-02-2008 та договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.02.2008 р. № 200-2-2008 та згідно угоди № 72-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу від 11.02.2008 р. № 194-02-2008 та договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.02.2008 р. № 200-2-2008.

Згідно з п. 2.1 вищевказаної угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 107 194,42 грн.

02.07.2012 р. ФОП Грищенком О.М. було надіслано на адресу ТОВ «СК Родина» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до вказаного повідомлення ФОП Грищенко О.М. повідомив відповідача-2 про заміну кредитора за договором купівлі-продажу від 11.02.2008 р. № 194-02-2008 та договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.02.2008 р. № 200-2-2008, у зв'язку з чим сплата курсової різниці за вказаними договорами у сумі 107 194,42 грн підлягає здійсненню на користь нового кредитора - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

В подальшому, 21.08.2012 р. між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 21-08-2012-76 (далі - договір поруки).

Пунктом 1.1 сторони передбачили, що поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Родина» щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці) у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договорів купівлі-продажу № 194-02-2008 та № 200-2-2008 від 11.02.2008 р.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості (дооцінки вартості) товару, курсової різниці) у сумі 7 194,42 грн.

Згідно з п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п. 6 договору поруки).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач-2, як покупець за договорами купівлі-продажу № 194-02-2008 та № 200-2-2008, остаточну оплату вартості поставленого товару здійснив без врахування курсових коливань у сумі 107 194,42 грн, які нараховані із застосуванням курсів гривні до долара США (7,70 грн/дол США) на момент здійснення відповідачем-2 остаточних розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено п. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, положення чинного законодавства визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни Національним банком України курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 04.07.2011 р. у справі № 3-62гс11, від 26.12.2011 р. у справі №3-141гс11.

Таким чином, відповідач-2, отримавши товар за договорами купівлі-продажу № 194-02-2008 та № 200-2-2008 загальною вартістю 259 855,66 грн, зобов'язаний оплатити вартість такого товару на користь нового кредитора - позивача з урахуванням курсу гривні до долара США станом на день оплати.

Разом з тим, колегією враховано, що факт отримання відповідачем-2 товару за договорами купівлі-продажу № 194-02-2008 та № 200-2-2008 загальною вартістю 259 855,66 грн. встановлений рішеннями Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2009 р. у справі № 16/1 та № 16/3.

Так, нарахування інфляційних втрат відповідно до вищевказаних рішень здійснювалось на загальну суму основної заборгованості згідно обох договорів купівлі-продажу у розмірі 204 276,16 грн, а не на розмір заборгованості, яка є предметом позовних вимог у даній справі.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту кредитора у грошових зобов'язаннях та спрямована на відшкодування збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

В той час, як курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних офіційних курсах.

Отже, курсова різниця та інфляційні нарахування є різними поняттями за своєю правовою природою та методикою обчислення.

Враховуючи те, що станом на час укладення спірних договорів купівлі-продажу № 194-02-2008 та № 200-2-2008 від 11.02.2008 р. офіційний курс гривні до долара США становив 5,05 грн, а на час проведення відповідачем-2 остаточних розрахунків за товар у сумі 204 276,16 грн (20.02.2009 р.) офіційний курс гривні до долара США становив 7,70 грн, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про стягнення з відповідача-2 100 000,00 грн та солідарне стягнення з обох відповідачів 7 194,42 грн курсової різниці.

Стосовно вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 3 500,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, судова колегія зазначає наступне.

На підтвердження вказаних витрат, позивачем було надано копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №26-07/12-2, укладений 26.07.2012 р. між позивачем та адвокатом Грищенком О.М.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Грищенка О.М. № 3888 від 29.10.2009 р.; копію акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 31.03.2014 р. на суму 3 500,00 грн; платіжне доручення № 93 від 26.07.2012 р. на суму 3 500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Таким чином, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вказаної вимоги позивача та стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, у сумі 1 218,00 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині саме солідарного стягнення судових витрат з відповідачів з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Як передбачено п. п. 4.1, 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Таким чином, нормами чинного законодавства, зокрема розділом 6 ГПК України, що стосується судових витрат, не передбачене солідарне стягнення судових витрат, а лише встановлена вимога щодо пропорційного стягнення таких витрат стороні, на користь якої відбулось рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розподіл судових витрат у сумі 143,89 грн судового збору за подання позовної заяви та 1 218,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, порівну між ТОВ «СК Родина» та ТОВ ПК Трейдсервісгруп».

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для зміни рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2014 р. у справі № 911/1141/14 в частині розподілу судових витрат, з викладенням резолютивної частини в новій редакції.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Родина» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2014 р. у справі № 911/1141/14 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Родина» (28524, Кіровоградська обл., Долинський р-н, с. Березівка, ідентифікаційний код 35424022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп курсової різниці.

3. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Родина» (28524, Кіровоградська обл., Долинський р-н, с. Березівка, ідентифікаційний код 35424022) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 7 194 (сім тисяч сто дев'яносто чотири) грн 42 коп курсової різниці.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Родина» (28524, Кіровоградська обл., Долинський р-н, с. Березівка, ідентифікаційний код 35424022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 2 071 (дві тисячі сімдесят одну) грн. 95 коп. судового збору, 609 (шістсот дев'ять) грн 00 коп витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 71 (сімдесят одна) грн 95 коп судового збору, 609 (шістсот дев'ять) грн 00 коп витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.»

3. Матеріали справи № 911/1141/14 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран